Постанова 4851 № 520/10833/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2020 р. Справа № 520/10833/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М.) по справі № 520/10833/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати грошового забезпечення в день звільнення 09.06.2017 ОСОБА_1 всіх сум, що належать йому від Департаменту захисту економіки Національної поліції України; - зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, з 1 по 08 листопада 2016 року, з 14 по 31 грудня 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, з 01 по 08 червня 2017 року; - стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09.06.2017 по час вирішення вказаного спору; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у розмірі 3200 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015, грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016, квітень 2016, травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, з 01 жовтня по 18 жовтня 2016. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015, грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016, квітень 2016, травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, з 01 жовтня по 18 жовтня 2016. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Департамент захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що законом України визначено право в поліцейських на індексацію їх грошового забезпечення, проте Порядком № 1078, який змінено постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка набрала чинності 24.10.2017, останній застосовувався до поліцейських лише з 24.10.27 ( дня набрання чинності постанови КМУ). В період часу, за який заявлено позовні вимоги з листопада 2015 до жовтня 2017 року право на індексацію грошового забезпечення мали лише військовослужбовці, а отже дія відповідача щодо відмови в виплаті індексації є правомірними. Також зазначає, що судом в резолютивній частині помилково покладено обов`язок на Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, оскільки відповідачем у справі є Департамент захисту економіки Національної поліції України. Крім того, вказує, що судом безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України, оскільки відповідач не отримував клопотання ОСОБА_1 про компенсацію таких витрат та у зв`язку з цим не мав можливості оцінити чи співмірний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката відповідно до предмету спору. Вважає, що сума витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи предмет позову, категорію судової справи, нескладність позову, невеликий об`єм доказової бази, відсутність в матеріалах справи будь-яких поданих процесуальних документів представником позивача є неспівмірною та необґрунтованою. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 07.11.2015 до 07.06.2017 ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні захисту економіки в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України на посаді оперуповноваженого відділу з присвоєнням спеціального звання «капітан поліції», що підтверджується наказом голови Національної поліції України від 13.11.2015 № 187 о/с , постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 по справі 820/6009/19; наказами Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 07.11.2016 №275 о/с ; від 25.01.2017 № 22 о/с (а.с. 23-25). З 09.06.17 по цей час позивача, в порядку переведення проходить службу в Головному Управлінні Національної поліції в Харківській області Національної поліції України, що підтверджується наказом управління Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 07.06.2017 № 190 о/с (а.с. 26). Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за час роботи в Управлінні захисту економіки в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України , позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв неправомірно, не в спосіб встановлений законом; індексація грошових доходів передбачена Законом України, проте відповідач допустив протиправну бездіяльність, не здійснивши нарахування та виплату такої індексації. При цьому, задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вказаної заяви в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. за складання позовної заяви. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Вказаний порядок регулюється Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII), який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно зі ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що безпосередньо законом визначено, що грошове забезпечення, є грошовим доходом громадян, одержане ними в гривнях на території України і не має разового характеру, підлягає індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003р. № 1078 (далі Порядком № 1078) Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 (в редакції до 24.10.2017) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 внесено зміни до вказаного порядку та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Таким чином, невключення поліцейських до переліку категорій осіб яким здійснюється індексація грошового забезпечення,в спірний період, стало підставою для не проведення індексації позивача. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Стаття 94 Закону України "Про Національну поліцію" у спірному періоді була чинною, не конституційною не визнавалася. В силу положень ч.2 ст. 8 Закону № 1282-XII за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що право на індексацію доходів позивача передбачено Законом України " Про Національну поліцію" та Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", а отже відповідачем допущена протиправна бездіяльність при не здійсненні індексації доходів позивача в спірний період. Доводи апелянта про не зазначення в Порядку № 1078 поліцейських до осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не є підставою для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, передбаченої Законами України. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Колегія суддів також враховує рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 по червень 2017, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач, не здійснивши нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення, діяв всупереч Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"та Порядку № 1078. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним захистом прав є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по червень 2017 року. Доводи апеляційної скарги щодо зазначення в резолютивній частині рішення суду невірного ім`я відповідача "Головне управління Національної поліції в Харківській області" замість "Департаменту захисту економіки Національної поліції України" не є підставою для скасування судового рішення, а свідчать про наявність технічної описки, яка не впливає на правильність рішення суду по суті та в подальшому може бути виправлена Харківським окружним адміністративним судом в порядку, встановленому КАС України. Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2-6 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18. На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивачем до суду надано ордер на надання правової допомоги, договір про надання правничої допомоги № б/н від 24.09.2019, акт виконаних робіт від 27.11.2019, квитанцію від 27.09.2019 про оплату правничої допомоги згідно акту виконаних робіт на суму 3200,00 грн (а.с. 29-34). Згідно п. 3.1, п.4.1 договору про надання правової допомоги від 24.09.2019 Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначеною актом виконаних робіт до цього Договору. Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в актах виконаних робіт до цього Договору. З акту виконаних робіт вбачається, що загальна вартість наданих послуг складає 3200,00 грн. та складається з: усної консультації без вивчення документів - 200,00 грн.; усної консультації з вивченням документів - 500,00 грн.; складання адвокатського запиту - 500,00 грн.; складання та подача позовної заяви - 2000,00 грн. Позивач просив суд відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 3200,00грн., судом першої інстанції заява задоволена частково та стягнуто на користь позивача 2000,00 грн. за складання позовної заяви. Колегія суддів зазначає, що відповідно до рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018 мінімальна ставка за складання позовної заяви складає 2000,00 грн. Таким чином, вірним є висновок суду щодо обґрунтованості заяви позивача в частині стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. Разом з тим, доводи відповідача про не співмірність стягнутої суми предмету позову, категорії судової справи та необґрунтованості її, з огляду на нескладність позову, невеликий об`єм доказової бази та відсутність в матеріалах справи будь-яких поданих процесуальних документів представником позивача, є недоведеними. Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, апелянтом не доведено належними доказами не співмірність стягнутої судом суми на користь позивача. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 по справі № 520/10833/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій