Постанова 4808 № 346/1949/19

Справа № 346/1949/19 Провадження № 22-ц/4808/641/20 Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П. Суддя-доповідач Мелінишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», подану представником Оліградським Мирославом Васильовичем, на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Калинюка О.П., ухвалене 27 лютого 2020 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, в с т а н о в и в : У квітні 2019 року АТ «Прикарпаттяобленерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих безобліковим споживанням електричної енергії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товариство постачало електричну енергію ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 . 04 березня 2015 року працівниками філії було встановлено новий засіб обліку електроенергії з індикатором магнітного поля. При здійсненні технічної перевірки дотримання відповідачем Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - Правила користування електричною енергією для населення, ПКЕЕН), 14 червня 2017 року представниками позивача складено акт №083352 про порушення пункту 53, а саме виявлення дій споживача, які призвели до зміни показів приладу обліку - фіксація впливу на прилад обліку стороннього джерела магнітного поля. Згідно протоколу комісії від 11 липня 2017 року № 57 було розглянуто цей акт про порушення та нараховано до сплати суму збитків за необліковану електричну енергію в розмірі 15 930,54 грн. При цьому збитки розраховано відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року №562 (далі Методика). Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено в зв`язку з безпідставністю позовних вимог. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними засобами доказування умисного пошкодження ОСОБА_1 структури пломби індикатора магнітного поля з метою зміни показників розрахункового засобу обліку електроенергії. Всупереч положенням Методики факт втручання споживача в роботу приладу обліку не підтверджений експертизою. Натомість наданий товариством висновок експертизи від 25 вересня 2018 року, проведеної за відсутності відповідача та її представника більше ніж через рік після вилучення приладу обліку, суд до уваги не прийняв. Представник АТ «Прикарпаттяобленерго» - адвокат Оліградський М.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу. Просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, також стягнути з ОСОБА_1 на їх користь судові витрати по справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судом не надано належної правової оцінки акту про порушення №083352 від 14 червня 2017 року, невірно застосовано Методику та ПКЕЕН. Також вважає помилковим висновок суду щодо необхідності підтвердження факту магнітного впливу на прилад обліку висновком експертизи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Експертиза проводиться у разі втручання споживача в роботу приладів обліку, виявлення факту пошкодження пломб та/або приладів. Натомість така експертиза не є обов`язковою, оскільки порушення стосуються фіксації індикатора впливу постійного магнітного чи електронного полів. У разі ж фіксації сертифікованим індикатором впливу постійного магнітного або еликтричного полів, енергопостачальник має право визначити обсяг та вартість необлікованої електричної енергії на підставі акта, застосувавши Методику. Тому враховуючи, що індикатор магнітного поля « ІНФОРМАЦІЯ_1 » серії НОМЕР_1 НОМЕР_2 сертифікований, його встановлення та передача на збереження споживачу підтверджено завданням-актом №385 від 03.03.2015 року, енергопостачальником було визначено обсяг та вартість необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення. Більше того заява про направлення на експертизу засобу обліку електричної енергії була подана ОСОБА_1 19 вересня 2017 року, тобто після прийняття рішення комісією про затвердження цього акта. На її вимогу 25 вересня 2018 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано висновок експертного трасологічного дослідження № 4378, за результатом якого встановлено вплив зовнішнього магнітного поля на індикатор. При цьому вказує, що експертиза приладів обліку в науково-дослідних інститутах судових експертиз проводиться без присутності споживача та представників електропостачальної організації. Крім того, на виконання вимог ПКЕЕН та Методики, енергопостачальником вжито всіх необхідних заходів для збереження та захисту лічильника від зовнішнього втручання з часу його вилучення до дня проведення експертизи. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Вань І.Р. покликається на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги. Просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також стягнути з позивача судові витрати за надання правничої допомоги у суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн. На її думку, суд правильно встановив, що відповідач заперечувала факт втручання у роботу приладу обліку електричної енергії та наполягала на проведенні експертизи, що підтверджується заявою. Натомість такої експертизи з повідомленням споживача не здійснено. А отже доводи апелянта щодо відсутності обов`язку проводити експертизу не грунтуються на вимогах закону. У висновку експертного трасологічного дослідження №4378 індикатора магнітного поля від 25 вересня 2018 року, проведеного Львівським науково- дослідним інститутом судових експертиз на замовлення АТ, відсутня інформація про те, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважнних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Вважає цей доказ не належним та не допустимим, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18. Крім того, експертиза проведена вже після нарахування розміру збитків, споживач про її результат не повідомлялась, засідання комісії повторно не проводилося. Відповідно суд обгрунтовано не прийняв вказаний доказ до уваги. В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду відповідає цим вимогам закону з огляду на таке. Як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії, постачання якої здійснює позивач. Вказане підтверджується копією договору про користування електричною енергією від 23 травня 2005 року (а.с. 9-10). Розрахунки за спожиту електричну енергію до 14 червня 2017 року здійснювалися нею за показаннями електролічильника № 639793 типу СА4У-И672М з індикатором магнітного поля, який встановлено у будинку згідно завдання-акту №385 від 03 березня 2015 року (а.с. 11). Під час здійснення технічної перевірки дотримання Правил користування електричною енергією для населення 14 червня 2017 року за місцем проживання відповідача виявлено порушення: фіксація впливу на прилад обліку дії стороннього джерела магнітного поля з метою заниження обсягу спожитої електричної енергії, встановленим з правої сторони кожуха, індикатором впливу магнітного поля типу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » серії М 8891534, внаслідок чого відбулось руйнування внутрішньої капсули індикатора. За результатами цієї перевірки у присутності ОСОБА_1 складено акт про порушення №083352 від 14 червня 2017 року, який підписано трьома представниками енергопостачальника та споживачем. Останній вручено його копію та повідомлено про розгляд акта на засіданні комісії постачальника електроенергії 06 липня 2017 року. Прилад обліку було знято, вкладено у сейф-пакет та опломбовано пломбою за № НОМЕР_3 (а.с.12). На прохання відповідача засідання комісії перенесено на 11 липня 2017 року (а.с. 13). Протоколом № 57 засідання комісії філії ПАТ «Прикарпаттяобленерго» «Коломийський РЕМ» від 11 липня 2017 року по розгляду Акту про порушення ПКЕЕн, проведеної за участю споживача, їй виставлено рахунок за вищевказане порушення в сумі 15 930,54 грн згідно формули № 2.7 Методики з дати зняття останнього контрольного показу приладу обліку 24 травня 2017 року до дати виявлення порушення 14 червня 2017 року (а.с. 14-16). Оскільки ОСОБА_1 відмовилась сплатити вказані збитки, 03 квітня 2018 року їй надіслано претензію щодо сплати рахунку (а.с.17). З`ясовано, що 19 вересня 2017 року споживач подала директору філії Коломийського РЕМ заяву про проведення експертизи лічильника з повідомленням про дату та місце її проведення. Згідно відповіді підприємства від 06 жовтня 2017 року на це звернення чинна Методика не передбачає проведення екпертизи приладу обліку з метою підтвердження чи спростування впливу стороннього джерела магнітного поля, у разі фіксації такого впливу сертифікованим індикатором, що вже є достатньою причиною для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії на підставі самого акту про порушення ПКЕЕн (а.с. 75, 94). За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу частини першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України). Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулювались статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику», ПКЕЕН та Методикою. Відповідно до частин першої, четвертої статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією, виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України. У статті 27 Закону визначено, що правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема є крадіжка електричної енергії. Згідно пункту 48 ПКЕЕН (які діяли на час виникнення спору) споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку тощо. Згідно пунктів 10, 11 Правил відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі або на інших об`єктах споживача, та пломб на них, покладена на споживача електроенергії. У разі встановлення лічильника в квартирі (будинку) або іншому об`єкті споживача енергопостачальником складається акт про збереження пломб у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При цьому споживач електроенергії зобов`язаний забезпечувати збереження цих приладів обліку та пломб на них (пункт 42 Правил). Під об`єктом споживача слід розуміти житловий будинок, гараж, майстерню або іншу електрифіковану споруду, що належить споживачу на правах власності або користування. Відповідно до пункту 14 Правил у разі виявлення зовнішнього пошкодження приладу обліку, зриву пломби або його несправності в роботі споживач зобов`язаний негайно письмово повідомити про це енергопостачальника. Пунктом 53 Правил передбачено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та Методики №

562. У разі відмови споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення). Згідно пунктів 1.3, 1.4 Методики енергопостачальником з метою запобігання розкраданню електричної енергії на прилади обліку електричної енергії споживача можуть бути встановлені індикатори дії впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів (далі - індикатори). Індикатори встановлюються споживачу безоплатно відповідно до затверджених графіків. У підпункті 3 пункту 3.1 Методики визначено, що вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного з урахуванням вимог ПКЕЕН, та в разі виявлення пошкодження приладів обліку (розбите скло, пошкодження корпусу тощо), інші дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку (фіксація індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, використання фазозсувного трансформатора тощо (у разі підтвердження факту встановлення та передачі на збереження споживачу (власнику або наймачу об`єкта) приладів обліку, установлених пломб та індикаторів). Пунктом 3.1 передбачено, що факт втручання споживача в роботу приладів обліку, факт пошкодження пломб та/або приладів обліку має бути підтверджений експертизою. У разі визнання споживачем факту втручання в роботу приладів обліку, факту зумисного пошкодження пломб з відбитками тавр енергопостачальника чи тавр про повірку приладів обліку (у разі встановлення таких пломб та зазначення їх в акті про збереження пломб, складеному в порядку, установленому ПКЕЕН, який підтверджує факт установлення і передачу на збереження приладів обліку і пломб), факту зумисного пошкодження приладів обліку, про що окремо зазначається в акті про порушення, підтвердження експертизою зазначених порушень ПКЕЕН необов`язкове. До отримання енергопостачальником результатів експертизи (у визначених цією Методикою випадках) ця Методика не застосовується. Аналіз положень пункту 3.1 Методики вказує на те, що факт втручання споживача у роботу приладів обліку, у тому числі й дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку, зокрема і шляхом впливу магнітного поля, у разі невизнання ним такого факту, в обов`язковому порядку має бути підтверджений експертизою. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 749/943/16-ц (провадження № 61-23533св18). Відповідно до п. 4.8 Методики згода або незгода споживача із зафіксованим в акті про порушення фактом пошкодження пломб або розрахункових приладів обліку фіксується в акті про порушення. В порушення вказаних норм в акті про порушення №083352 від 14 червня 2017 року визнання споживачем факту втручання в роботу приладів обліку не зафіксовано. З таким фактом пошкодження лічильника ОСОБА_1 не погоджувалась та наполягала на проведенні експертизи. Проте така експертиза енергопостачальником проведена не була. Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За таких обставин, суд першої інстанції з`ясувавши, що ОСОБА_1 заперечувала факт втручання у роботу приладу обліку електричної енергії шляхом встановлення фіксації індикатором впливу постійного магнітного поля, що призвело до зміни показів приладів обліку, експертиза для підтвердження цього факту проведена не була, дійшов правильного висновку про те, що АТ «Прикарпаттяобленерго» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту втручання споживача у роботу електролічильника та вірно відмовив у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги, що підтвердження факту фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричних полів свідчить про явні ознаки втручання споживача в параметри розрахункового приладу обліку з метою зміни його показів, що є порушенням ПКЕЕН і не потребує додаткового встановлення, не заслуговують на увагу. Враховуючи, що вплив постійного (змінного) магнітного або електричного полів є одним з видів втручання споживача в роботу приладів обліку (і саме такими порушеннями відповідача обгрунтовано позовні вимоги), таке в обов`язковому порядку має бути підтверджено експертизою. Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано було відхилено посилання позивача на висновок експертного трасологічного дослідження №4378 від 25 вересня 2018 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Ця експертиза проведена після засідання комісії по розгляду акта про порушення ПКЕЕН, про її проведення та висновки споживач не повідомлялась, за її результатом засідання комісії повторно не проводилося. Отже її висновки не мали правового значення при встановленні відповідальності споживача та визначенні нанесених підприємству збитків. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для переконання, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка. Таким чином, розглядаючи дану справу суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Отже, апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_2 І.Р. просила стягнути на користь її довірителя ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн. На підтвердження цих витрат долучено копії договору про надання адвокатом професійної правничої допомоги від 19 вересня 2019 року, актів виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 02 березня та 24 квітня 2020 року з описом наданих послуг, довідку від 24 квітня 2020 року про сплати послуг адвоката, квитанції від 24 квітня 2020 року про оплату 6 000,00 грн. За змістом пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами другою та третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат. А отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Окрім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні розміру компенсації витрат відповідача на правничу допомогу, пов`язану з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для їх зменшення, враховуючи відсутність заперечення позивача щодо стягнення таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з врахуванням складності справи та виконаних робіт, принципу співмірності та розумності судових витрат, долучених доказів щодо цих витрат, які підтверджують їх розмір та документальне обґрунтування, що не суперечить принципу розподілу судових витрат та відповідає критерію розумної необхідності їх, з АТ «Прикарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 000,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Що стосується клопотання в частині стягнення судових витрат, понесених відповідачем за отримання правничої допомоги при розгляді справи в суді першої інстанції в розмірі 3 000, 00 грн, то воно не підлягає до задоволення. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Встановлено, що заява про відшкодування судових витрат та докази на їх підтвердження до місцевого суду не подавались. Натомість апеляційний суд не наділений повноваженнями вирішити вказане питання. Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», подану представником Оліградським Мирославом Васильовичем, залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 лютого 2020 року без змін. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», (місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34, ідентифікаційний код юридичної особи 00131564) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 3 000,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.П. Мелінишин Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2020 року