Постанова 4802 № 161/1953/20

Справа № 161/1953/20 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/365/20 Категорія: 116 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Киці С. І., Осіпука В.В., з участю секретаря Лимаря Р. С., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Челіза", ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, інші особи, які можуть отримати статус учасника справи: Луцька міська рада, Виконавчий комітет Луцької міської ради, Департамент муніципальної варти Луцької міської ради за апеляційною скаргою з доповненнями заявника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2020 року В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року заявники товариство з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Челіза", ОСОБА_1 звернулись до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, обґрунтовуючи її тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Челіза» та її керівник ОСОБА_1 здійснюють юридичний супровід питань клієнтів ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Волинь-преса друк» та було підготовлено проекти позовів про витребування майна із чужого незаконного володіння Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради. Вказують, що із засобів масової інформації їм стало відомо, що Департамент муніципальної варти Луцької міської ради здійснює неправомірні, на їх погляд, дії щодо заволодіння чужим майном тимчасовими спорудами у м. Луцьку. Зокрема, такі події відбулися 04 лютого 2020 року за адресою АДРЕСА_1 . Зазначають, що товариство з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Челіза» та ОСОБА_1 мають законний інтерес в силу положень ч. 1 ст. 1164 ЦК України, як заінтересована особа на пред`явлення позову про заборону діяльності, яка створює небезпеку. З наведених вище підстав, заявники просять суд заборонити Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення, пошкодження чи передачу кіосків тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності третім особам в місті Луцьку Волинської області. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2020 року постановлено відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Челіза», ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви. В апеляційній скарзі з доповненнями заявник ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву заявників про забезпечення позову шляхом заборони Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення, пошкодження чи передачу кіосків тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності третім особам в місті Луцьку Волинської області. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з доповненнями, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу з доповненнями слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви про забезпечення позову неможливо встановити безпосереднє порушення прав та законних інтересів заявників, а запропонований ними захід забезпечення позову є тотожним їх позову, з яким вони мають намір звернутися. Такі висновки суду першої інстанції є правильними ґрунтуються на дійсних обставинах справи та відповідних нормах процесуального закону, а тому з ними повністю погоджується і колегія суддів. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною десятою статті 150 ЦПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 149 ЦПК України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Отже, саме по собі покликання в заяві про застосування заходів забезпечення позову на законний інтерес в майбутньому подати позов не може мати наслідком забезпечення позову. Позивач повинен вказати наявність підстав для забезпечення позову, що визначені п. 2 ч. 2 ст. 149 ЦПК України, та надати докази на підтвердження таких підстав. Вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише забезпечує збереження існуючого становища до вирішення по суті позовних вимог. При цьому, вирішуючи відповідну заяву про забезпечення позову суд має встановити, у чому саме полягає реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав або інтересів позивача та чим саме може бути завдано шкоди правам та інтересам позивача без вжиття таких заходів. Як слідує із заяви про забезпечення позову, заявники просять забезпечити позов шляхом заборони Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення, пошкодження чи передачу кіосків тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності третім особам в місті Луцьку Волинської області, зазначаючи про підготовлені проекти позовів ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Волинь-преса друк» про витребування майна з чужого незаконного володіння та одночасно вказуючи на власний законний інтерес в силу положень ст. 1164 ЦК України на пред`явлення позову. Отже, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з заявою про вжиття таких заходів, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Проте, з матеріалів справи неможливо встановити безпосереднє порушення прав та законних інтересів заявників Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Челіза», ОСОБА_1 чи ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Волинь-преса друк». Разом з тим, висновки суду про протиправність дій, особи яка може мати статус відповідача до розгляду справи по суті з огляду на предмет позову, означатимуть надання оцінки оскаржуваним діям без урахування усіх доводів та доказів учасників справи у сукупності, оскільки, в разі подання позову до суду з урахуванням предмету спору, перевірка дій можлива лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Тобто, встановлення ознак протиправності дій особи, яка може набути статус учасника справи є фактично вирішенням спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу. Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги позову та заяви про забезпечення позову не тотожні, колегією суддів не приймаються до уваги, як такі, яким була надана правильна оцінка судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не установлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам. Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді