Постанова 4823 № 751/1020/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 19 травня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/1020/20 Головуючий у першій інстанції - Мороз К. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/646/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючої-судді Шитченко Н.В., суддів Бобрової І.О., Мамонової О.Є., із секретарем Зіньковець О.О., скаржник: ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шурубенко Василь Володимирович, боржник: ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 березня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шурубенка Василя Володимировича в порядку ст. 447 ЦПК України, місце ухвалення судового рішення - місто Чернігів, дата складання повного тексту судового рішення - 3 березня 2020 року, час проголошення ухвали суду - 16 год. 05 хв. У С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на дії державного виконавця Новозаводського ВДВС у місті Чернігові Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шурубенка В.В., в якій просила: визнати недійсним складений державним виконавцем розрахунок про стан заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 січня 2020 року по виконавчому листу № 2-2599/09, виданому 03 серпня 2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, та зобов`язати державного виконавця при розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів не враховувати платежі згідно з квитанціями від: 09 вересня 2016 року, 26 вересня 2016 року, 21 жовтня 2016 року, 25 березня 2017 року, 03 липня 2017 року, 10 листопада 2017 року, 11 грудня 2017 року, 24 травня 2018 року, 04 вересня 2018 року, 09 вересня 2018 року, 06 жовтня 2018 року, 16 жовтня 2018 року, 20 жовтня 2018 року, 03 листопада 2018 року, 05 листопада 2018 року, 24 листопада 2018 року, 03 грудня 2018 року, 08 грудня 2018 року, 03 січня 2019 року, 10 січня 2019 року, 17 січня 2019 року, 10 лютого 2019 року, 16 квітня 2019 року, 27 квітня 2019 року, 11 травня 2019 року, 19 травня 2019 року, 02 червня 2019 року, 21 червня 2019 року, 11 липня 2019 року, 22 липня 2019 року, 14 серпня 2019 року, 21 серпня 2019 року, 24 серпня 2019 року, 10 вересня 2019 року, 20 вересня 2019 року, 10 жовтня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 11 листопада 2019 року, 21 листопада 2019 року, 30 грудня 2019 року та 31 січня 2020 року. У мотивування своїх вимог зазначала, що за рішенням суду з ОСОБА_2 стягуються аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 , 2005 року народження, у розмірі 500 грн щомісяця. Виконавчий лист з виконання даного рішення знаходиться у Новозаводському ВДВС м. Чернігова. У жовтні 2019 року вона отримала розрахунок, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів станом на 25 вересня 2019 року становила 31 098,37 грн. Указувала, що у лютому 2020 року вона дізналась про наявність іншого розрахунку, складеного державним виконавцем Шурубенком В.В., за яким заборгованість по аліментам станом на 31 січня 2020 року була відсутня. Дійшовши такого висновку, державний виконавець взяв до уваги надані боржником квитанції про переказ грошових коштів за період з вересня 2016 року по січень 2020 року, при цьому не з`ясував належним чином призначення цих платежів, оскільки кошти за даними квитанціями були сплачені ОСОБА_2 не як погашення аліментної заборгованості, а з інших підстав за домовленостями колишнього подружжя, що не стосуються утримання дитини. Ухвалою від 03 березня 2020 року Новозаводський районний суд м. Чернігова зупинив провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Новозаводського ВДВС у м. Чернігові Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 464/6206/18. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що порушує її права, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, а також стягнути на її користь витрати на правову допомогу. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про зупинення провадження у справі, оскільки правовідносини у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 не є подібними з правовідносинами у справі № 464/6206/18, отже і результати перегляду в касаційному порядку указаної справи жодним чином не вплинуть на розгляд даної справи. Скаржниця звертає увагу на те, що предметом спору у справі № 464/6206/18 є розмір доходу боржника, з якого державним виконавцем має бути нарахований розмір аліментів, що визначений у частці від заробітку (доходу). У справі за її скаргою на дії державного виконавця відсутній спір про розмір аліментів, який визначений судовим рішенням у сумі 500 грн, також відсутній спір і про порядок нарахування аліментів, як це має місце у справі № 464/6206/18. Указує, що у даному випадку обидві справи схожі лише учасниками, в усіх інших ключових аспектах вони різняться за предметом спору, підставою звернення до суду, змістом вимог, які ставляться перед судом, та законодавством, що застосовується для їх вирішення тощо. Наголошує на тому, що її колишній чоловік не сплачував аліменти протягом 8 років підряд (з липня 2009 року по вересень 2016 року), а державний виконавець безпідставно зарахував суму сплачених коштів як погашення заборгованості. За 10 років інфляційні процеси знищили всю цінність призначеного на той час розміру аліментів, отже зупинення провадження у справі ще на невизначений час відтермінує вирішення питання з погашення заборгованості по аліментам, що порушує права та інтереси дитини. Заявляючи клопотання про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу зазначає, що розмір таких витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги, становить 1800 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги, розрахунком оплати роботи адвоката та квитанцією про сплату гонорару. У наданому відзиві державний виконавець Шурубенко В.В., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги та вважаючи судове рішення законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Доводи відзиву зводяться до того, що в ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року, на яку посилається Новозаводський районний суд м. Чернігова, зазначено, що предметом спору у справі № 464/6206/18 є розмір аліментів та порядок їх нарахування, який підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження. Проте з інших постанов Верховного Суду від 12 листопада 2018 року (справа № 465/926/06) та від 01 квітня 2019 року (справа № 708/326/18) випливає, що зазначений спір має розглядатись в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Наведене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження». Державний виконавець вважає, що предмет спору у справі за скаргою ОСОБА_1 є тотожним до предмету спору у справі № 464/6206/18, тому суд, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, правомірно зупинив провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 464/6206/18. Заінтересованою особою ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення скаржниці та державного виконавця, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, дійшовши висновку про необхідність зупинення провадження у справі на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, виходив з того, що 22 січня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду прийнята ухвала у справі № 464/6206/18 про передачу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду указаної цивільної справи. У наведеній ухвалі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що існує різний підхід до розуміння та тлумачення ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» між різними колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема, в якому порядку, шляхом подачі позову чи скарги, слід звертатися учаснику процесу за захистом своїх прав у подібних спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. Згідно з приписами п. 10 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. У справі встановлено, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на дії державного виконавця Новозаводського ВДВС у місті Чернігові Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шурубенка В.В. щодо неправильності складання розрахунку про стан заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 січня 2020 року (а.с. 1-6). З матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова був виданий виконавчий лист № 2-2599/09 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 03 липня 2009 року до повноліття дитини (а.с. 44). Указаний виконавчий лист знаходився на виконанні у Новозаводському ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області, а зараз у Новозаводському ВДВС у м. Чернігові Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)(а.с. 45, 46). Згідно з розрахунком про стан заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем Шурубенком В.В., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , 2005 року народження, станом на 25 вересня 2019 року становила 31 098,37 грн (а.с. 7). 31 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до органу виконавчої служби із заявою про перерахунок заборгованості за період з 29 вересня 2016 року по 31 січня 2020 року, надавши копії квитанцій про здійснення платежів (а.с. 49, 50-57). На підставі поданих документів державним виконавцем був здійснений перерахунок та складений інший розрахунок про стан заборгованості зі сплати аліментів, згідно з яким заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31 січня 2020 року становить 0 грн (а.с. 8-9). Звернувшись зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 зазначала, що виконавець, здійснивши перерахунок заборгованості зі сплати аліментів та склавши відповідний розрахунок, не з`ясував належним чином призначення даних платежів, здійснених у період з вересня 2016 року по січень 2020 року, які були сплачені ОСОБА_2 не як погашення аліментної заборгованості. 22 січня 2020 року Верховним судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду прийнята ухвала у справі № 464/6206/18 про передачу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 464/6206/18 за скаргою ОСОБА_5 на рішення державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова Скочипець А.Р., заінтересована особа ОСОБА_6 , за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року. Зі змісту наведеної ухвали Верховного Суду від 22 січня 2020 року вбачається, що скаржник ОСОБА_5 , звернувшись зі скаргою на рішення державного виконавця, посилався на невідповідність порядку розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вимогам закону, зокрема ч. 2 ст. 195 СК України, у зв`язку з чим просив визнати розрахунок неправомірним. Ураховуючи те, що спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, такий спір, відповідно до закону, підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом. Указаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 756/13754/14-ц та у постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 2-191/2005. Разом із тим, з постанови Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06 та постанови Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18, прийнятих за наслідками розгляду справ з аналогічних правовідносин з посиланням на положення ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», випливає, що вказаний спір має розглядатись в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, тобто шляхом звернення заявника до суду зі скаргою. Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема, в якому порядку, шляхом подачі позову чи скарги, слід звертатися учаснику процесу за захистом своїх прав у подібних спірних правовідносинах. Ураховуючи наведене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду прийшла до висновку, що вказана категорія спорів має розглядатись в порядку позовного провадження, оскільки стосується майнових прав стягувача, боржника та безпосередньо дитини, а тому вважає, що є підстави для відходу від позиції колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої у постанові від 12 листопада 2018 року справа № 465/926/06, а також від позиції колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18, у зв`язку з чим справа, на підставі ч. 2 ст. 403 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Керуючись наведеними нормативно-правовими актами та нормами цивільно-процесуального законодавства, суд першої інстанції, у повній мірі проаналізувавши матеріали даної справи, вірно вирішив питання про зупинення провадження у справі, врахувавши той факт, що правовідносини у справі за скаргою ОСОБА_1 є подібними до правовідносин у справі № 464/6206/18, у зв`язку з чим, відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, зупинив провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 464/6206/18. Отже, на час постановлення судового рішення, що оскаржується, дії суду щодо зупинення провадження відповідали нормам цивільно-процесуального законодавства. Не беруться до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що правовідносини у справі за її скаргою на дії державного виконавця не є тотожними з правовідносинами у справі № 464/6206/18 з огляду на таке. Як зазначено в ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року, спір у справі № 464/6206/18 виник щодо розміру заборгованості по аліментам, оскільки складений державним виконавцем розрахунок не відповідав вимогам ч. 2 ст. 195 СК України щодо порядку нарахування заборгованості зі сплати аліментів, у зв`язку з чим заявник просив визнати розрахунок неправомірним. Зі скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона не погоджується зі складеним державним виконавцем розрахунком заборгованості (її розміром на час звернення до суду), у який були зараховані надані боржником квитанції про сплату грошових коштів, які перераховувались не як погашення аліментної заборгованості, тому просить визнати цей розрахунок недійсним. Верховний Суд України у своїй постанові від 29 березня 2017 року у справі № 444/2909/15-ц зазначив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини у справі за скаргою ОСОБА_1 є подібними до правовідносин у справі № 464/6206/18. Крім того, ухвалою від 16 березня 2020 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду повернув справу за скаргою ОСОБА_5 на рішення державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львова Скочипець А.Р. на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Дійшовши такого висновку, Об`єднана палата Верховного Суду не знайшла підстав для прийняття справи до свого розгляду, зазначивши, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки в ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати пропонувалось відійти від правового висновку про те, що спір щодо розміру заборгованості по аліментам можливо розглянути лише в межах позовного провадження, а не шляхом подачі скарги на дії державного виконавця. Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, прийнятій до передачі справи на розгляд об`єднаної палати, у справі № 201/10329/16-ц розглядався зазначений спір саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів. Отже, розгляд питання про відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду не є функціональним повноваженням Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та належить до функціональних і виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду. Отже, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду констатувала лише те, що розгляд спірного питання віднесено до компетенції Великої Палати Верховного Суду, але не указувала на відсутність різного підходу колегій Касаційного цивільного суду до розуміння і тлумачення ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження». Разом з тим, ураховуючи наявність ухвали Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 464/6206/18-ц, на переконання колегії суддів, у суду першої інстанції існують законні підстави для відновлення провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 у відповідності до ч. 1 ст. 254 ЦПК України. Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час зупинення провадження у справі вірно застосовані норми чинного цивільного процесуального права, а тому оспорювану ухвалу належить залишити без змін. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування правильного по суті судового рішення. Вирішуючи заявлене у апеляційній скарзі клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Положення ст. 141 ЦПК України зобов`язують суд здійснювати розподіл таких витрат при вирішенні спору. У справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця остаточного судового рішення не приймалось, указаною особою оскаржується лише ухвала про зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості вирішити клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки вирішення даного питання є компетенцією суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 березня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 21 травня 2020 року. Головуючий: Судді: