Постанова 4819 № 766/3698/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2020 року м. Херсон справа № 766/3698/20 провадження № 22-ц/819/824/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А., суддів:Бездрабко В.О., Вейтас І.В., секретарШибінська А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 06 березня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОШО» про розірвання договору у зв`язку з істотними порушеннями та відшкодування збитків, завданих розірванням договору, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 , звернулися до суду із вищезазначеним позовом. Одночасно позивачі подали до суду заяву, в якій просили вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на 45/100 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 на праві часткової приватної власності. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на незаконність даної ухвали та вважаючи її такою, що постановлена з порушенням норм діючого законодавства, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. У відзиві на скаргу ОСОБА_5 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність ухвали, просить скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення, оскільки заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та не доведена співмірність заявленого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст.149,150 ЦПК України, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. З надісланих до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що позивачі звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «ОШО» про розірвання інвестиційного договору у зв`язку з істотними порушеннями його умов та відшкодування збитків, завданих розірванням цього договору, в сумі 163 223,20 доларів США, що на день звернення до суду з позовом еквівалентно 4 050 873,38 грн. (а.с.2-9). Тобто, зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами по даній справі дійсно виник спір майнового характеру. З метою забезпечення позову ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , просив накласти арешт на належну на праві часткової власності ОСОБА_5 45/100 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначав, що незастосування заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідачі у добровільному порядку відмовляються повернути кошти і у позивачів є істотні підстави вважати, що в разі задоволення позову та ухвалення рішення, таке рішення не можливо буде виконати у зв`язку з відсутністю у відповідачів коштів, а своє нерухоме майно вони можуть відчужити ще до ухвалення рішення з метою уникнення примусової реалізації майна. На теперішній час відповідачі перебувають у незадовільному майновому стані, тому останні не мають можливості відшкодувати позивачам завдані значні матеріальні збитки. Відповідач ОСОБА_4 взагалі не має у власності нерухомого майна. На належний йому легковий автомобіль 20 січня 2020 року накладено звернення стягнення, що також підтверджує наявність фінансових труднощів у відповідачів. Зазначене значною мірою підвищує ризики неналежного та неефективного виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки кількість майна відповідачів внаслідок звернення стягнення зменшується (а.с.74-76). Із наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що ОСОБА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності 45/100 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.79). Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 20 січня 2020 року на належний відповідачу ОСОБА_4 , як боржнику, легковий автомобіль VW Touareg Premium Life зареєстровано звернення стягнення (а.с.78). Враховуючи, що предметом спору в даній справі є розірвання інвестиційного договору у зв`язку з істотними порушеннями його умов та відшкодування збитків, завданих розірванням цього договору, в сумі 163 223,20 доларів США, що на день звернення до суду з позовом еквівалентно 4 050 873,38 грн., які відповідачі в добровільному порядку позивачу не повертають, і єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та зважаючи, що відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а також з огляду на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивачів, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив, наслідки і ризик можливого відчуження належного відповідачу нерухомого майна на відновлення порушеного права позивачів, колегія суддів вважає за можливе забезпечити позов шляхом накладення арешту на належне відповідачу ОСОБА_5 нерухоме майно. Застосований судом вид забезпечення позову захищає права позивачів на випадок можливого ухвалення рішення на їх користь. Посилання суду першої інстанції на те, шо заявником не зазначено жодних обставин, які б підтверджували, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно відповідачки може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегією суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначений заявником вид забезпечення позову не порушує права відповідачів щодо ймовірного права володіння чи користування нерухомим майном, а може обмежувати лише право розпорядження цим майном на певний період. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Заявником наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, з огляду на що висновок суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не відповідає вимогам закону. За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з постановлення по справі нового судового рішення про задоволення заяви представника позивачів про застосування заходів забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задовольнити. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06 березня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОШО» про розірвання договору у зв`язку з істотними порушеннями та відшкодування збитків, завданих розірванням договору, задовольнити. Накласти арешт на нерухоме майно, а саме 45/100 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 на праві спільної часткової приватної власності. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складання повного тексту судового рішення 21 травня 2020 року. Головуючий О.А.Кузнєцова Судді: В.О.Бездрабко І.В.Вейтас