Постанова КАС ВС № 754/6256/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 20 травня 2020 року Київ справа №754/6256/16-а адміністративне провадження №К/9901/17463/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шарапи В.М., суддів - Желєзного І.В., Чиркіна С.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 8 листопада 2016 року у складі судді Галась І.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А. (головуючий), суддів: Губської Л.В., Федотова І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Гіпросільмаш» (далі - ПАТ «Гіпросільмаш»), про зобов`язання вчинити дії, - ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності в розмірі 2316,05 грн, матеріального забезпечення по вагітності та пологах в розмірі 58364,46 грн; всього 60680,51 грн в рахунок надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах.

2. Деснянський районний суду м. Києва постановою від 8 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії щодо перерахунку суми допомоги по вагітності та пологах. Зобов`язав відповідача здійснити фінансування відповідно до заяви - розрахунку від 8 грудня 2015 року ПАТ «Гіпросільмаш» для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах ОСОБА_1 , з урахуванням проведених виплат; в інший частині позову відмовлено. 2.1 Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право на матеріальне забезпечення по вагітності та пологах за рахунок відповідача, а відповідач не виконав обов`язок щодо фінансування такого забезпечення згідно поданого третьою особою розрахунку. При цьому суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував норми Закону України від 18 січня 2001 року №2240-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон №2240-III). Суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосував норми Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV). 2.2 Крім того, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що порушення страхувальником, яким у цій справі є третя особа, вимог законодавства про працю не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи, у даному випадку позивача, матеріального забезпечення по вагітності та пологах.

3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи: 3.1 ПАТ «Гіпросільмаш» перебуває на обліку у Чернігівській міській виконавчій дирекції з 15 травня 2015 року на загальних підставах, до 15 травня 2015 року перебувало на обліку у Центральній міжрайонній виконавчій дирекції м. Києва. Його наказом від 1 квітня 2009 року №18/К ОСОБА_1 з 1 квітня 2009 року прийнято на постійну роботу на посаду начальника планово - економічного відділу з посадовим окладом згідно з штатним розписом. 3.2 Наказом ПАТ «Гіпросільмаш» від 2 липня 2012 року №10-к позивачу надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами на 126 календарних днів з 2 липня 2012 року по 4 листопада 2012 року включно; прийнято ОСОБА_2 на посаду начальника планово - економічного відділу з 2 липня 2012 року, на період відпустки в зв`язку з вагітністю та пологами або до дати фактичного виходу на роботу начальника планово - економічного відділу ОСОБА_3 , з посадовим окладом згідно штатного розпису. 3.3 Наказом ПАТ «Гіпросільмаш» від 21 грудня 2012 року №24-к ОСОБА_1 , начальнику планово - економічного відділу, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 грудня 2012 року по 7 вересня 2015 року включно. 3.4. Згідно листка непрацездатності серії АГЗ №733900 позивач з 7 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року була непрацездатною у зв`язку із загальним захворюванням. Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька , у зв`язку із чим та згідно листка непрацездатності серії АГЗ № 733714 з 18 вересня 2015 року вона була непрацездатна у зв`язку з вагітністю та пологами. 3.5 19 жовтня 2015 року ПАТ «Гідросільмаш» звернулося до відповідача із заявою - розрахунком, відповідно до якої просило здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення позивачу за рахунок Фонду, у тому числі по тимчасовій непрацездатності у сумі 2316,05 грн; по вагітності та пологах у сумі 58364,46 грн, разом - 60680,51 грн. 3.6 17 лютого 2016 року посадовою особою Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено позапланову перевірку у зв`язку з виявленням перевищення розміру середньоденної допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах над розміром середньоденної заробітної плати по листках непрацездатності №733714 з 7 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року, №733900 з 18 вересня 2015 року по 21 червня 2016 року страхувальника Чернігівської міської виконавчої дирекції - Приватного акціонерного товариства «Головний інститут проектування заводів сільського господарства та продовольчого машинобудування». 3.7 За наслідками перевірки складено акт від 17 лютого 2016 року №43. У акті перевірки зазначено, що сума зайво нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності № 733900 склала 2089,70 грн (2316,05 грн (допомога, нарахована страхувальником) - 226,35 грн (належна до нарахування допомога). Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що на день настання страхового випадку - 7 вересня 2015 року, посадовий оклад особи не було встановлено; в штатних розкладах від 15 серпня 2014 року, 17 листопада 2014 року, 2 січня 2015 року, 29 травня 2015 року та 4 липня 2015 року відсутня посада начальника планово - економічного відділу. Також актом перевірки встановлено, що сума зайво нарахованої допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності № 733711 склала 52660,44 грн (58364,46 грн (нарахована страхувальником) - 5704,02 грн (належна до нарахування), оскільки посадовий оклад начальника планово - економічного відділу встановлений з порушенням вимог статті 96 КЗпП України (при встановлені посадових окладів ОСОБА_1 не враховані міжпосадові, міжкваліфікаційні співвідношення за відповідною посадою). 3.8 4 березня 2016 року відповідачем, після завершення перевірки, кошти у сумі 5704,02 перераховані на окремий поточний рахунок страхувальника-роботодавця ПАТ «Гіпросільмаш» як фінансування матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності та по вагітності і пологах застрахованої особи - найманого працівника ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:

4. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 4.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права. Зокрема, він вказує на те, що суд першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосував норми Закону №2240-III, який з 1 січня 2015 року втратив чинність. Суд апеляційної інстанції у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України спосіб це порушення не усунув. 4.2. Також відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у цій справі неправильно застосував норми матеріального права - статей 22, 25, 30, 34 Закону №1105-XIV. Зокрема, вказує, що перевіркою третьої особи встановлено порушення вимог Закону України від 24 березня 2005 року №108/95 «Про оплату праці», статей 96, 97 КЗпП України, статті 18 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96 «Про відпустки», пункту 28 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМ України від 26 вересня 2009 року №1266 (далі - Порядок №1266) у редакції постанови КМ України від 26 червня 2015 року №439 під час встановлення позивачу посадових окладів, затвердженні штатних розписів. Ці порушення призвели до неправильного визначення у заяві-розрахунку суми матеріального забезпечення по вагітності та пологах та по тимчасовій непрацездатності. 4.3. Відповідач вказує і на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 89, 159, 206 КАС України у редакції на час ухвалення судових рішень. На думку скаржника суди безпідставно не надали жодної оцінки його доводам щодо правомірності дій під час надання матеріального забезпечення з посиланням на акти перевірок Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності управлінням держпраці у Чернігівській області. Також в обґрунтування доводів надавались відповідні акти перевірок, які судами попередніх інстанцій не досліджувались, оцінка цим доказам не надавалась. На переконання відповідача це призвело до помилкових рішень судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.

5. Інші учасники справи заперечень чи відзиву на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Відповідно до частин першої-третьої статті 159 КАС України (чинної на час прийняття судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

8. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

9. Предметом спору в цій справі є зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності в сумі 2316,05 грн і матеріального забезпечення по вагітності і пологах у сумі 58364,46 грн, а всього 60680,51 грн.

10. Тому суди попередніх інстанцій у межах судового контролю, з урахуванням вимог статті 2 КАС України, повинні були перевірити обґрунтованість всіх підстав, які покладені в основу відмови у наданні такого забезпечення та дослідити надані з цього приводу докази.

11. Між тим, суд першої і суд апеляційної інстанцій перевірили лише правомірність відмови у наданні матеріального забезпечення по вагітності та пологах і зобов`язали відповідача здійснити відповідне фінансування. У задоволенні решти вимог було відмовлено. Проте ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, не навели будь яких доводів у обґрунтування своїх висновків з приводу відмови фінансувати матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності. Суди попередніх інстанцій досліджували акт позапланової перевірки відповідачем третьої особи від 17 лютого 2016 року. У даному акті відповідач зазначив про відсутність на час настання страхового випадку - тимчасової непрацездатності, посади позивача у штатному розписі та зробив висновок про те, що розрахунок відшкодування безпідставно проведено виходячи з посадового окладу 14100,00 грн замість необхідного у цьому випадку мінімального розміру заробітної плати.

12. Однак зазначеним обставинам і доводам відповідача суди попередніх інстанції оцінки не надали взагалі, що свідчить про неповне з`ясування обставин по справі та перевірки їх доказами, хоч вони мають значення для правильного вирішення справи. Суди не перевіряли вказані правовідносини на предмет відповідності їх нормам матеріального права, що виключає можливість перевірити правильність застосування таких судом касаційної інстанції.

13. Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що правове регулювання спірних правовідносин здійснюється на підставі Закону №1105-XIV, який відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

14. Згідно статті 1 цього Закону страховиком є Фонд соціального страхування України, а терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким визначено, що: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

15. Одним з принципів соціального страхування, згідно статті 3 Закону №1105-XIV є обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

16. За статтею 9 цього Закону серед основних завдань страховика є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону і здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

17. Відповідач має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду (пункт 3 частини першої статті 10 Закону №1105-XIV) та має обов`язок забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом, а також здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів (пункти 1, 2 частини другої статті 10 Закону №1105-XIV).

18. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 15, пункту 2 частини першої статті 16 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом, а застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

19. Статтею 20 цього Закону встановлені види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, серед яких допомога по вагітності та пологах. Ця допомога, згідно статті 25 вказаного Закону, надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

20. Статтею 26 Закону №1105-XIV встановлено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

21. Згідно частини першої статті 30 цього Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України). У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника. Застрахованим особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов`язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками у зв`язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, призначення та виплата матеріального забезпечення здійснюються робочим органом Фонду за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому правлінням Фонду.

22. За частиною першою статті 32 Закону №1105-XIV документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення.

23. Статтями 33, 34 вказаного Закону встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви. Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

24. Правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22 грудня 2010 року прийнято постанову №26 (Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за №111/18849) «Про затвердження Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» (далі - Порядок №26), яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та визначала умови фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників для надання ними матеріального забезпечення, у тому числі, по вагітності та пологах.

25. Цим Порядком встановлено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду (далі - робочі органи Фонду). Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. У разі виникнення страхового випадку із застрахованою особою, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник-роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок. Для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011) (далі - місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства. При опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

26. Аналіз зазначених правових норм свідчить, що під час прийняття рішення про матеріальне забезпечення застрахованої особи, нараховане страхувальником, відповідач протягом десяти робочих днів має вчинити не одну, а ряд послідовних дій у межах своїх повноважень. Такими діями є: перевірка правильності заповнення всіх реквізитів заяви-розрахунку; наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; перевірка даних про сплату страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; перевірка достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду; зупинка виплати з Фонду матеріального забезпечення в разі, у тому числі, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей; відмова в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження, повідомлення про що видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення; здійснення фінансування витрат на відшкодування матеріального забезпечення.

27. Проте суд першої інстанції не зазначив, які дії відповідача є протиправними, обмежившись вказівкою на протиправність дій при перерахунку суми допомоги по вагітності та пологах. Суд апеляційної інстанції також не встановив, які конкретно дії відповідача є протиправними, а вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку суми допомоги по вагітності та пологах.

28. Між тим, відповідач наводив аргументи під час заперечення позовних вимог про те, що ним відповідно до наданих Законом №1105-XIV прав після отримання заяви-розрахунку третьої особи було проведено перевірку правильності визначення позивачу розміру заробітної плати, з якого нараховано суму матеріального відшкодування. Встановлено недостовірність таких відомостей і направлено звернення до територіального органу Держпраці для проведення відповідних заходів контролю. Такі заходи були проведені і висновки позивача про недостовірність заробітної плати позивача, з якої обраховано суму матеріального забезпечення, були підтверджені.

29. Заперечення відповідача проти позову, доводи апеляційної скарги містять вказані аргументи, а відповідні докази відповідач надавав суду першої інстанції і вони долучені до матеріалів справи. Проте суди попередніх інстанцій мотивів відхилення цих аргументів не навели, докази з цього приводу на предмет їх належності та допустимості щодо предмету цього спору не дослідили, їх відхилення не обґрунтували.

30. Також судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином дати подання третьою особою до відповідача заяви-розрахунку на фінансування матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах ОСОБА_1 . У матеріалах справи міститься фотокопія цієї заяви, де вказано її видачу у жовтні 2015 року без зазначення дати. Суди попередніх інстанцій у судових рішеннях вказують дату її подання відповідачу 19 жовтня 2015 року. У акті перевірки відповідач зазначає датою звернення з цією заявою 8 грудня 2015 року. Між тим дата звернення третьої особи з відповідною заявою має значення для правильного вирішення спору по суті з огляду на обов`язок відповідача здійснити фінансування матеріального забезпечення протягом десяти днів з дня звернення із заявою-розрахунком, а також, до спливу цього строку, на вчинення інших дій, необхідних для прийняття відповідного рішення.

31. Суд касаційної інстанції, крім зазначеного вище, звертає увагу на те, що позовна вимога позивачем заявлена про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності в сумі 2316,05 грн і матеріальне забезпечення по вагітності і пологах у сумі 58364,46 грн, а всього 60680,51 грн.

32. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено постанову про часткове задоволення позову. Визнані протиправними дії щодо перерахунку суми допомоги по вагітності та пологах; зобов`язано відповідача здійснити фінансування відповідно до заяви - розрахунку від 8 грудня 2015 року ПАТ «Гіпросільмаш» для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах ОСОБА_1 , з урахуванням проведених виплат.

33. При цьому позовні вимоги про визнання протиправними дій позивачем не заявлялись. Частиною другою статті 11 КАС України, у редакції на час ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржених рішень, було встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

34. У цій справі суд вийшов за межі позовних вимог. Однак мотивів необхідності виходу за межі позовних вимог не навів, що не відповідає приписам частини другої статті 11 КАС України у відповідній редакції.

35. Крім того, суд першої інстанції розглянув дану справу і вирішив спір на підставі норм Закону №2240-III, який з 1 січня 2015 року втратив чинність. Це є порушенням вимог статті 9 КАС України у відповідній редакції.

36. Суд апеляційної інстанції у встановлений КАС України спосіб ці порушення не усунув та залишив без змін постанову суду першої інстанції.

37. За змістом статті 11 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі статтею 9 КАС України (у чинній редакції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

38. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

39. При цьому, згідно з частиною першою статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

40. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

41. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини, покладені в основу прийнятого відповідачем рішення про здійснення перерахунку суми фінансування матеріального забезпечення для надання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності і вагітності та пологах ОСОБА_1 . З цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про відповідність або невідповідність оскарженого рішення відповідача вимогам Закону №1105- XIV.

42. За наведених обставин суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року) є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 8 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року по справі №754/6256/16-а - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Головуючий суддя: Шарапа В.М. Судді: Желєзний І.В. Чиркін С.М.