Постанова 4857 № 1.380.2019.001107

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001107 пров. № А/857/2001/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Макарик В.Я., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001107 за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» до виконавчого комітету Львівської міської ради третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал Град» про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Лунь З.І., час ухвалення 15.47 год., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 20.01.2020р.),- В С Т А Н О В И В: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Град» про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.08.2018 № 892, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Град» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом в урочищі «Голоско» обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Промінь Голоско» (ділянки №№ 11,12). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Виконкому ЛМР від 10.08.2018 №892 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Град» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом в урочищі «Голоско» обслуговуючому кооперативі « Садове товариство «Промінь Голоско » (ділянки №№11,12). Однак таке рішення, на думку позивача, не відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної документації», оскільки рішення виконавчого комітету ЛМР від 18.08.2017 № 737 визнано судом протиправним та нечинним, а план зонування території залишився незмінним. Також позивач зазначає, що забудова багатоквартирних житлових будинків на вул. Малоголосківській, порушує будівельні норми, створює загрозу життю і здоров`ю мешканців даного мікрорайону, в якому відсутня необхідна інфраструктура для такого виду діяльності. Вважає, що містобудівні умови та обмеження, затверджені рішенням виконкому ЛМР, що є предметом даного спору, видані з урахуванням того, що земельні ділянки, на яких проектується будівництво відносяться до функціонального призначення зони Ж-3 (землі багатоповерхової забудови) відповідно до плану зонування території (зонінгу) Шевченківського району, затвердженого ухвалами міської ради від 21.05.2015 № 4657 і від 25.01.2018 №2914. Разом з тим, функціональне призначення Ж-3 не відповідає дійсності, оскільки згідно із планом зонування території це територія Ж-1 землі садибної забудови. На думку позивача, видача містобудівних умов та обмежень на багатоповерхове будівництво є незаконним та не відповідає функціональному призначенню земельної ділянки, містобудівній документації на місцевому рівні плану зонування території. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2020р. у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає дане рішення таким, що підлягає скасуванню, з постановленням нового про задоволення позову. Зокрема зазначає про те, що в мотивувальній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 року у справі 466/1264/18, що має преюдиційне значення у справі, вказано - «згідно Плану зонування території м. Львова (зонінг). Том

1. Частина 4,

5. Залізничний та Шевченківський райони», затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 4657 від 21.05.2015, територія охоплена змінами є територією садибної забудови (до 4 поверхів (Ж- І)», тому з урахуванням викладеного, наміри забудови земельних ділянок на які видано містобудівні умови і обмеження, що є предметом спору не відповідали містобудівній документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування Шеченківського району м. Львова, а тому у видачі та затвердженні таких містобудівних умов мало бути відмовлено. Також вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту чи відповідало оскаржуване рішення від 10.08.2018 № 892 ухвалам міської ради від 21.05.2015 № 4657 і від 25.01.2018 № 2914, які затвердили план зонування м. Львова. Крім цього, вважає, що суд не звернув уваги, що рішення від 18.08.2017 року № 737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском» є рішенням про зміну детального плану території, що не є тотожним рішенню про зміну плану зонування. Закон не передбачає можливості внесенням змін в містобудівну документацію одного типу із одночасним внесенням зміни в іншу містобудівну документацію. Після прийняття рішення від 18.08.2017 року № 737 план зонування території залишився незмінним, як не змінним такий є станом на сьогодні, а всі території, на які видано містобудівні умови перебувають в Зоні Ж1 згідно плану зонування Шевченківського району. Щодо висновків суду першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.08.2017 № 737 змінило план зонування і в частині зміни плану зонування є нормативним актом, то такі висновки є упередженими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення від 18.08.2017 року № 737 не могло змінити план зонування території та не змінило його, оскільки суб`єктом прийняття даного рішення є виконавчий комітет Львівської міської ради. Також зазначає, що повноваження по затвердженню плану зонування території не можуть бути делеговані виконавчим органам рад, затвердження такого плану зонування виконавчим комітетом не породжує будь-яких правових наслідків. Апелянт вказує на те, що у матеріалах справи відсутнє рішення сесії про зміну плану зонування спірної ділянки, його немає і у Львівській міській раді; в матеріалах справи відсутній проект внесення змін до плану зонування території (проект внесення змін до детального плану не може бути проектом внесення змін до плану зонування); жодного громадського слухання по зміні органом місцевого самоврядування саме плану зонування ЛМР не проводила, громадськість про такі слухання не інформувала, будь-яких пропозицій, щодо можливості зміни плану зонування громадськість не надавала, відсутнє рішення уповноваженого органу про затвердження проектної документації «Зміни до плану зонування території». За таких обставин, саме по собі прийняття рішення № 737 від 18.08.2017 року, без дотримання порядку внесення змін в план зонування території (замовлення, розробки проекту, громадських слухань) не може спричиняти зміну плану зонування територій. Вказаному судом першої інстанції оцінки так само не надано. Щодо порушення прав позивача, то зазначає проте, що ОСББ утворюється для захисту прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку (будинків), пов`язаних з реалізацією права спільної власності на будинок, прибудинкову територію. Захист вказаних прав може здійснюватися ОСББ у тому числі шляхом звернення до суду для представництва інтересів співвласників. При цьому суд виходить з широкого розуміння прав власників жилих та нежилих приміщень щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, яка охоплює собою і право на належний благоустрій населених пунктів. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Град» поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апелянт фактично стверджує про відсутність підстав для прийняття рішення про затвердження третій особі містобудівних умов та обмежень, оскільки підставою для відмови у затвердженні таких, на думку позивача, повинна була стати невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Проте, товариство вважає такі доводи апелянта невірними, оскільки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Імперіал Град» було подано весь необхідний обсяг документів, в яких відсутні будь-які недостовірні відомості, намір забудови цілком і повністю відповідав містобудівній документації, виконавчий комітет ЛМР рішенням № 892 від 10.08.2018 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТОВ «Імперіал Град» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом в урочищі «Голоско», обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Промінь Голоско» (ділянки №№ 11,12). Щодо порушеного права позивача оскаржуваним рішенням, то зазначає, що у правовідносинах із затвердження містобудівних умов та обмежень ТОВ «Імперіал Град», ОСББ «Малоголосківська 8д» не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в рішенні виконавчого комітету ЛMP від 10.08.2018 року № 892, як акта індивідуальної дії, таке рішення відповідача не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист. Більше того, земельна ділянка, на якій розташований будинок, управління яким здійснює ОСББ «Малоголосківська, 8д» перебуває комунальній власності та не є суміжною із земельними ділянками, на забудову яких було затверджено містобудівні умови та обмеження третім особам. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Представники відповідача та третьої особи проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Імперіал Град» звернулося до управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради із заявою щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на проектування та будівництво об`єктів архітектури та містобудування на вул . Малоголосківській у м. Львові (заява зареєстрована в центрі надання адміністративних послуг 05.05.2018 за № 2-12670/АП-2401). 10.08.2018, розглянувши звернення ТзОВ «Імперіал Град» з долученими до нього документами, виконавчий комітет ЛМР рішенням №892 від 10.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Імперіал Град» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом в урочищі «Голоско», обслуговуючому кооперативі « Садове товариство «Промінь Голоско» (ділянки №№11,12) затвердив містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Позивач не погоджуючись з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.08.2018 №892, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що по формі та змісту містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва, що затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради від 10.08.2018 №892 відповідають вимогам ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено вичерпний перелік містобудівних умов та обмежень та окрім цього, позивачем не наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржуване рішення відповідача порушує права позивача. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон), фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності чи користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника. Вичерпний перелік документів, що додаються до заяви замовника, визначений ч. 3 ст. 29 цього Закону. Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу (ч. 6 ст. 29 Закону). Виключний перелік документів, необхідних для подання в виконавчий орган з метою отримання містобудівних умов та обмежень передбачений ч.3 ст. 29 Закону. Підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень встановлені в ч.4 ст. 29 Закону. Частиною 5 ст. 29 Закону передбачено, що містобудівні умови та обмеження містять: назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; інформацію про замовника; відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 року № 3924 затверджено генеральний план м. Львова. Відповідно до генерального плану м. Львова, прилеглі з півночі до будинку земельні ділянки на вул . Малоголосківській, 8д у м. Львові розташовані в межах проектованої житлової забудови змішаного характеру (багатоквартирна та садибна забудови), відтак в межах вказаної території можуть розташовуватися як садибні, так і багатоквартирні житлові будинки. При цьому, зонування території забудови будівництва по вул . Малоголосківській визначено ухвалою ЛMP від 21.05.2015 року №4657 «План зонування території м. Львова (зонінг). Том

1. Частина 4,5. Залізничний та Шевченківський райони». Даною ухвалою територія, в яку входять земельні ділянки щодо забудови яких прийнято оскаржувані в межах справи рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень була віднесена до зони Ж- 1 «зона садибної забудови». В подальшому, 18.08.2017 року виконавчим комітетом ЛMP було прийнято рішення № 737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском». Даним рішенням було затверджено внести зміни до детального плану житлового району «Під Голоском» у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично - дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (з внесенням змін до плану зонування Шевченківського району) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно - гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території. Відповідно до рішення виконкому від 18.08.2017року № 737, територія в яку входять земельні ділянки, щодо забудови яких прийнято оскаржувані в межах справи рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень, була віднесена до зони Ж-3 «зона багатоповерхової житлової забудови (5-9 пов. вкл.)». Оскаржуване позивачем Рішення № 892 щодо затвердження містобудівних умов та обмежень щодо ТОВ «Імперіал Град», було прийнято відповідачем 10.08.2018 року. Станом на момент винесення такого рішення, спірні території належали до зони Ж-3 (зона багатоповерхової житлової забудови (5-9 поверхів), тому жодної невідповідності між наміром забудови та містобудівною документацією на місцевому рівні не існувало. Крім цього, ухвалою Львівської міської ради від 20.12.2018року №4444 затверджено рішення виконавчого комітету від 18.08.2017року № 737 «Про затвердження внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском» та затверджено зміни до містобудівної документації, що затверджені вказаним рішенням виконавчого комітету, зазначеними вище, як частину зміни плану зонування. Щодо посилань апелянта на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019, якою визнано протиправним і нечинним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.08.2017 №737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоcком», то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Тобто визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Отже, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.08.2017 №737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоcком» втратило чинність з 28.10.2019р., та відповідно у період з 18.08.2017р. (дата прийняття рішення виконавчого комітету ЛМР №737) по 27.10.2019 року включно, рішення виконавчого комітету JIMP №737 було чинним та підлягало застосуванню. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що станом на дату прийняття рішення про затвердження третій особі містобудівних умов та обмежень, відповідач діяв в межах, на підставі та у спосіб, що були встановлені чинним на дату вчинення такої дії законодавством та підстави для відмови у затвердженні містобудівних умов і обмежень в частині їх невідповідності рішенню виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.08.2017 №737 були відсутні. Окрім того, по формі та змісту містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва, що затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради від 10.08.2018 №892 відповідають вимогам ч.5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено вичерпний перелік містобудівних умов та обмежень. Що стосується доводів апелянта про те, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.08.2017 №737 не є нормативно-правовим актом, оскільки прийнято неповноважним суб`єктом виконавчим комітетом Львівської міської ради, а не Львівською міською радою, то апеляційний суд вважає такі невірними, оскільки у вказаній вище постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №466/1264/18 зроблено правовий висновок, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.08.2017 року №737 «Про внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском» слід визнати протиправним і нечинним згідно з положеннями ч.9 ст. 264 КАС України, відповідно до якої суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Щодо доводів апелянта про порушення прав ОСББ «Малоголосківаська, 8д». Відповідно до частини першої статті другої КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Аналізуючи наведені норми та висновок Конституційного Суду України, вбачається, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача. Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до п.9 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача. Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваним рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звернулася. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Суд першої інстанції вірно встановив та це підтверджується матеріалами справи, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.08.2018 №892 є актом індивідуальної дії, яке породжує права та обов`язки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Град» щодо затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Град» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом в урочищі «Голоско» обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Промінь Голоско» (ділянки №№ 11,12); отримання у встановленому порядку технічних умов на інженерне забезпечення проекту, розроблення робочого проекту будівництва та його експертизи; звернення в інспекцію ДАБК для отримання дозвільних документів, які дають право на початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Отже, у правовідносинах із затвердження містобудівних умов та обмежень Товариству з обмеженою відповідальністю «Імперіал Град», позивач не є їх учасником, тому оскаржуване рішення відповідача не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, відтак право на захист у позивача - відсутнє, а проживання по сусідству з територією забудови не надає особі статусу учасника цих правовідносин з огляду на те, що для нього оскаржене рішення не створило жодних юридичних наслідків. Відповідно відсутність у позивача прав та/або обов`язків у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення не надає йому і права на захист у спосіб, який він обрав. Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 року №2138а15. Крім цього, позивачем на підтвердження своїх доводів про те, що забудова багатоквартирних житлових будинків на вул. Малоголосківській порушує будівельні норми, створює загрозу життю і здоров`ю мешканців даного мікрорайону, в якому відсутня необхідна інфраструктура для такого виду діяльності, не надано належних та допустимих доказів, як і не наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржуване рішення відповідача порушує права позивача, тобто породжує, змінює або припиняє його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до вимог чинного законодавства України, існує ряд уповноважених державних органів, яким законом надано право здійснювати контрольно-наглядові функції у сфері містобудівної діяльності, які є їх виключною компетенцією, визначеною спеціальним законом, тому апелянт не наділений правом ставити під сумнів висновки відповідних державних органів з приводу погодження чи надання дозволу на будівництво. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малоголосківська 8д» залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001107 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 21.05.2020р.