Постанова 4855 № 640/23419/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23419/19 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Ганечко О. М., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року у справі № 640/23419/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича третя особа на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, в якому просила суд: - визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. щодо невключення відомостей щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 177 210 гривень. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 р., позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, шляхом подання обґрунтованого клопотання щодо строків звернення з даним позовом до адміністративного суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 . Підставою для прийняття даної ухвали суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведено поважність пропуску строку звернення до суду з позовом. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяву та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду. Скаржник вказує на те, що рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» не порушувало прав позивача, оскільки не свідчило жодним чином про невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Про порушення свого права позивач дізналась саме після отримання листа від уповноваженої особи на ліквідацію від 15.11.2019 року № 5056. Відповідачем та третьою особою відзиву на апеляційну скаргу суду не надано. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 2 цієї статті визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з пунктами 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Так, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд. Для з`ясування питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити фактичну обставину, з настанням якої особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною 2 статті 26 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (частина 6 статті 26 Закону № 4452-VI). На підставі частин 1 та 2 статті 27 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2016 року № 823; далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4- 6 частини 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства. Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Пунктами 2- 4 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною в додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду останній розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. При цьому уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а (провадження №11-886апп18) та від 27 лютого 2019 року по справі № 826/9960/15 (провадження № 11-1403апп18) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції, що листом Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 15.11.2019 року №5056, у відповідь на адвокатський запит позивача, повідомлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює виплати вкладникам через банки агенти, але позивача до реєстру вкладників не включено. Даних щодо повідомлення позивача про не включення до реєстру вкладників до 2019 року сторонами не надано. Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин справи, а саме не встановлено достеменно обізнаність позивачки з 2015 року про не включення останньої до реєстру вкладників, оскільки, як вбачається з позовної заяви позивачем оскаржуються дії відповідача щодо не включення в реєстр вкладників, а не прийняття рішення про ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк". Посилання суду першої інстанції на те, що з 02 жовтня 2015 року позивач могла знати про порушення її прав, колегія суддів вважає передчасним, так як прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", само по собі не може свідчити про не включення до реєстру вкладників позивача. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків. Відповідачем, в порушення вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодних доказів, в підтвердження вручення позивачеві постанови про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі від 06.05.2018 року в день її прийняття чи в будь який інший день. Приписами частини другої статті 77 цього ж Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивачем подано до суду адміністративний позов 27 листопада 2019 року, тобто в межах шестимісячного терміну, а отже, суд першої інстанції прийшов до передчасних висновків щодо повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом. Аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №826/9675/17 (адміністративне провадження №К/9901/6473/19) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду. З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Разом з тим, за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, суд апеляційної має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: О. М. Ганечко В. В. Файдюк