Постанова 4808 № 354/1014/13-ц

Справа № 354/1014/13-ц Провадження № 22-ц/4808/524/20 Головуючий у 1 інстанції Польська М. В. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й. секретаря Бойчука Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2014 року за нововиявленими обставинами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Яремчанського міського суду, постановлену у складі судді Польської М.В. 18 лютого 2020 року в м. Яремче, в с т а н о в и в: 18.12.2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про перегляд рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви зазначила, що рішенням Яремчанського міського суду від 06.05.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.09.2014 року, визнано недійсним виданий їй Поляницькою сільською радою державний акт серії ІФ №083740 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Свої рішення суди мотивували тим, що вказаний державний був отриманий на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року. Також суди посилалися на вирок Галицького районного суду від 20.04.2011 року. Однак, з`явилися обставини, які є підставою для перегляду вищевказаного рішення Яремчанського міського суду від 06.05.2014 року за нововиявленими обставинами. Так, стало відомо, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.08.2014 року вирок Галицького районного суду від 20.04.2011 року скасовано із направленням справи на новий розгляд. Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року провадження у кримінальній справі закрито за строком давності. Про вказану обставину їй стало відомо згодом у 2015 році, оскільки вона не являлася стороною кримінального провадження. Також нововиявленою обставиною є постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі №809/184/14, залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2014 року, якою встановлено факт чинності рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року. ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року, який постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року у справі №809/533/15 було задоволено. Проте, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2015 року вказану постанову скасовано. Відтак, з 16.11.2015 року відновили свою дію судові рішення в адміністративній справі №809/184/14, яким встановлено чинність та законність рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року. Крім того, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку як правовстановлюючого документа без оспорювання рішення, що надало право на отримання цього акта та визнання дій щодо цього факту незаконними, не передбачено законом. Посилаючись на наведені обставини, як на нововиявлені, заявник просила скасувати рішення Яремчанського міського суду від 06.05.2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові прокурора. Ухвалою Яремчанського міського суду від 18 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що факти, на які посилається заявник, не є нововиявленими, а тому заява ОСОБА_1 в цілому є необґрунтованою, недоведеною та не підлягає до задоволення. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права. Зокрема зазначає, що в заяві про перегляд рішення Яремчанського міського суду від 06.05.2014 року за нововиявленими обставинами наведено чотири основні обставини, які дають підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а саме: скасування 26.08.2014 року касаційним судом вироку Галицького районного суду від 20.04.2011 року, на який посилався Яремчанський міський суд в рішенні від 06.05.2015 року, за результатами чого постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року провадження у кримінальній справі закрито за строком давності; набрання чинності 29.07.2014 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі №809/184/14, якою встановлено факт чинності рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року; скасування ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2015 року постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року у справі №809/533/15, якою було визнано нечинним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року; незаконність визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документа без оспорювання рішення, що надало право на отримання цього акта. Наведені обставини відповідають вимогам, за яких судове рішення підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами. Суд першої інстанції помилково вважав вказані обставини такими, що не є нововиявленими, та безпідставно відмовив в задоволенні заяви. З наведених підстав апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про перегляд рішення Яремчанського міського суду від 06.05.2014 року за нововиявленими обставинами задовольнити. Перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив. Зазначив, що апелянт безпідставно посилається як на нововиявлену обставину на скасування вироку Галицького районного суду від 20.04.2011 року та закриття постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року провадження у кримінальній справі, оскільки вказаною постановою підтверджено попередні висновки суду, викладені у вироку від 20.04.2011 року, про те, що члени організованої групи склали та видали завідомо неправдиві рішення виконкому Поляницької сільської ради, в тому числі і рішення №27 від 10.07.2003 року, якими з Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ вилучено земельні ділянки загальною площею 40,69 га, віднесено їх в землі запасу сільської ради, змінено цільове призначення із земель лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які підписав та завірив печаткою сільський голова. В подальшому члени організованої групи склали та видали завідомо неправдиві додатки до рішень виконкому Поляницької сільської ради, в тому числі і до рішення №27 від 10.07.2003 року, якими надано громадянам, в тому числі ОСОБА_1 , земельні ділянки. Тому скасування вироку Галицького районного суду від 20.04.2011 року не потягнуло за собою ухвалення іншого, протилежного за змістом судового рішення. Крім того, під час перебування даної справи в провадженні Апеляційного суду Івано-Франківської області було відомо про скасування вироку в кримінальній справі і така обставина досліджувалася в сукупності з іншими доказами, а тому не може вважатися нововиявленою. Також безпідставними є і посилання апелянта на рішення у адміністративних справах №809/184/14 та №809/533/15, оскільки предметом спору у справі №809/184/14 було не рішення виконкому Поляницької сільської ради від 10.07.2003 року №27, а рішення Поляницької сільської ради від 09.02.2005 року №144 «Про розгляд протесту першого заступника прокурора Івано-Франківської області», а у справі №809/533/15 провадження у справі закрито з підстав непідсудності даної справи адміністративному суду. Крім того, про наявність постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі №809/184/14, яка в подальшому залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року, заявнику було відомо під час розгляду даної справи Апеляційним судом Івано-Франківської області, а тому вказана обставина не є нововиявленою. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. В засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Представник позивача в письмовому вигляді повідомив причину неявки в судове засідання та просив відкласти розгляд справи на інший день. Інші учасники справи причину неявки суду не повідомили. Враховуючи, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, судом виконано обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, час та місце судового засідання, апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до статті 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року у справі №354/1014/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.09.2014 року, визнано недійсним державний акт серії ІФ №083740 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, виданий Поляницькою сільською радою 03.09.2003 року ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №000049, кадастровий номер земельної ділянки 2611092001220020023 (а.с. 89-90 в т. 2, 198-202 в т. 3). Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. На підставі вказаного рішення виконкому Поляницької сільської ради 03.09.2003 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ №083740. Рішенням Поляницької сільської ради №114 від 09.02.2005 року було задоволено протест прокурора і скасовано пункти 4, 5, 6 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року. Згідно вироку Галицького районного суду від 20.04.2011 року, який набрав законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.04.2013 року, ОСОБА_3 , будучи сільським головою с. Поляниця з 1999 року, спільно з ОСОБА_5 склали та видали неправдиві рішення виконкому Поляницької сільської ради та додатки до рішень, зокрема №27 від 10.07.2003 року про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ нібито в землі запасу сільської ради, зміни цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, але фактично виконкомом вказане рішення у встановленому порядку не приймалося. Відтак, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради, який не мав повноважень розпоряджатися землями, переданими у користування Ворохтянському держлісгоспу. Відповідно до частини 1 статті 361 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на час подання ОСОБА_1 заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Згідно з пунктом 1 частини 2 зазначеної статті підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пунктах 1 та 2 частини 2 статті 361 ЦПК України 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України в чинній редакції, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина 4 статті 423 ЦПК України). Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вказані правові норми передбачають, що це мають бути обставини, які є істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пунктах 3, 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18.11.2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним. Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.08.2014 року скасовано вирок Галицького районного суду від 20.04.2011 року у кримінальній справі №248436 щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України. Справу передано на новий розгляд в суд першої інстанції. Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року провадження у кримінальній справі закрито за строком давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 160-170 в т. 4). На зазначену обставину ОСОБА_1 послалася як на нововиявлену. Водночас, постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 року, як і вироком цього суду від 20.04.2011 року, встановлено, що члени організованої групи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за погодженням з ОСОБА_7 , склали та видали завідомо неправдиві рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради, в тому числі №27 від 10.07.2003 року, якими вилучено з Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки загальною площею 40,69 га, віднесено їх в землі запасу сільської ради, змінено цільове призначення з земель лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які підписав та завірив печаткою сільський голова. У подальшому члени організованої групи склали та видали завідомо неправдиві додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради, в тому числі до рішення №27 від 10.07.2003 року, яким надано громадянам земельні ділянки. Рішення про вилучення земель державної власності не приймались. Таким чином, скасування вироку Галицького районного суду від 20.04.2011 року та закриття провадження у кримінальній справі не встановлює законність рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року, на підставі якого ОСОБА_1 видано державний акт серії ІФ №083740 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, а, отже, не спростовує обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Також встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі №809/184/14, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2014 року, на яку ОСОБА_1 також зіслалась як на нововиявлену обставину, визнано протиправним та скасовано рішення Поляницької сільської ради від 09.02.2005 року №114 «Про розгляд протесту першого заступника прокурора Івано-Франківської області» (а.с. 17-23 в т. 4). Як вбачається з ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.09.2014 року у даній справі (а.с. 198-202 в т. 3), на час апеляційного перегляду рішення Яремчанського міського суду від 06.05.2014 року ОСОБА_1 було відомо про скасування постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі №809/184/14 рішення Поляницької сільської ради №114 від 09.02.2005 року, оскільки вказана обставина наводилася апелянтом як одна з підстав для скасування рішення від 06.05.2014 року. Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вказана обставина не є нововиявленою. Крім того, судом правильно зазначено, що предметом спору у справі №809/184/14 було рішення Поляницької сільської ради від 09.02.2005 року №114, а не рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 року №27. Щодо посилань заявника на скасування ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2015 року постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року у справі №809/533/15, якою було визнано нечинним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року, то судом першої інстанції вірно зазначено, що постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року скасовано з підстав непідсудності даної справи адміністративному суду. При цьому, зі змісту ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2015 року вбачається, що апеляційним судом не давалася оцінка встановленим судом першої інстанції обставинам. Також суд першої інстанції правильно вказав, що така підстава, як незаконність визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документа без оспорення рішення, що надало право на отримання цього акта, могла б бути предметом оцінки судами при розгляді цивільної справи та не може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року за нововиявленими обставинами. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки. З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 18 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л.В. Василишин Р.Й. Матківський