Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/4597/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/4597/19 Номер провадження 22-ц/814/1376/20Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Триголова В.М. суддів: Дорош А.І., Лобова О.А. розглянула в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач відповідно до укладеного договору б/н від 26 травня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 14 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 32,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Зазначав, що нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки, а також порядок надання кредитних карток, відкриття кредитного ліміту та його зміни, встановлені умовами укладеного між сторонами договору. Відповідач ОСОБА_1 своєчасно не виконує умови договору, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитом. Позивач просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 25 153, 74 грн. за кредитним договором №б/н від 26.05.2011 року, що склажається з наступного: 13 501 грн. 04 коп. заборгованість за тілом кредиту, 9 478 грн. 71 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. нарахована пеня та комісія, 500 грн. 00 коп. штраф, 1 173 грн. 99 коп. штраф (процентна складова) та судові витрати по справі у розмірі 1921 грн. Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 березня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26 травня 2011 року в розмірі 13 501 грн. 04 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1301 грн., який було сплачено позивачем при подачі позову. В задоволенні іншої частини позовних вимог акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» - відмовлено. У задоволенні решти вимог відмовлено. Позивач АБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні процентів, пені, штрафів та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що cуд першої інстанції помилково зробив висновок про відсутність підстав для стягнення відсотків, пені і штрафів, оскільки відповідач підписував довідку про умови кредитування, в якій зазначена базова відсоткова ставка, узгоджено порядок нарахування пені та штрафів. Крім того, банком виконано умови договору, викладені в "Умовах та правилах надання банківських послуг" щодо інформування відповідача про зміну відсотків по кредиту, який продовжував робити зняття та погашення коштів, що свідчить про прийняття змін до тарифів. Скаржник вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, що призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судове рішення підлягає апеляційному перегляду тільки в частині вимог про стягнення процентів, штрафів та пені, тобто в межах поданої позивачем апеляційної скарги, в іншій частині рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 березня 2020 року не переглядається. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ (зараз АТ КБ) «Приватбанк» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 26.05.2011 року (а.с.8). До позовної заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua.terms/ та витяг з тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна». (а.с. 9). Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26 травня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 жовтня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, пеню, штрафи. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що Умови та правила надання банківських послуг на момент отримання відповідачем кредитних коштів, анкета-заява від 26 травня 2011 року взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та зокрема саме у розмірі, зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19). Отже, враховуючи що сторонами не обумовлено ціну договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення відсотків. Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту сторонами не оскаржується, а тому судом не переглядається. У зв`язку з викладеним не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення боргу по процентам, пені та штрафам. Апеляційний суд враховує, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених ст. ст. 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив, відтак відсутні підстави для їх стягнення. Не заслуговують на увагу доводи Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо підписання відповідачем довідки про умови кредитування, оскільки із приєднаної до апеляційної скарги ксерокопії довідки неможливо встановити яких саме умов договору вона стосується і ким підписана. (а.с 122). Окрім того, звертаючись з позовом і в ході розгляду справи у суді першої інстанції банк, як на підставу для стягнення сум відсотків, пені і штрафів, посилався саме на приєднані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитної картки «Універсальна», про що також зазначено у запереченні АТ «ПриватБанк» на відзив відповідача на позовну заяву. При цьому, будь-які докази неможливості подання довідки про умови кредитування до суду першої інстанції, банком не зазначені. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про згоду клієнта на зміну процентної ставки з урахуванням дотримання банком її процедури, передбаченої Умовами та правилами надання банківських послуг, оскільки таці Умови відповідачем не підписувались, тобто відсутні підстави вважати про відповідне ознайомлення з їх змістом. Доводи скарги щодо грубого порушення судом основоположних норм банківського кредитування, фінансової стабільності банку предмету спору не стосуються, а тому не розглядаються. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов