Постанова 4805 № 296/8575/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/8575/19 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С. Категорія 18 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., за участю секретаря Ковальської Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №296/8575/19 за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С. в м. Радомишлі, в с т а н о в и в : У серпні 2019 року Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання. В обгрунтування позову зазначав, що на підставі рішення приймальної комісії від 05.08.2009 наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» відповідача ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу стоматологічного факультету. У зв`язку із зарахуванням відповідача на навчання за державним замовленням 01.09.2009 між університетом та відповідачем укладено угоду № 19 про підготовку фахівців з вищою освітою, відповідно до умов якої ОСОБА_1 зобов`язався прибути після закінчення університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі, а в разі відмови працювати за призначенням - відшкодувати навчальному закладу до державного бюджетів вартість навчання у встановленому порядку. У червні 2014 року відповідач закінчив вказаний вищий навчальний заклад та отримав направлення на роботу в «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка» департаменту охорони здоров`я Житомирської ОДА на посаду лікаря-стоматолога. Із пропозицією щодо працевлаштування відповідач був ознайомлений та згідний, про що свідчать його підписи в картці працевлаштування випускника, пропозиції щодо працевлаштування, обліковій картці випускника Тернопільського медуніверситету. Відповідно до інформації головного лікаря Комунальної організації «Радомишльська стоматологічна поліклініка» Радомишльської міської ради №121 від 11 червня 2019 року, ОСОБА_1 інтернатуру на посаді лікаря стоматолога не проходив та після закінчення інтернатури не працював. В подальшому ОСОБА_1 проходив інтернатуру в Комунальному некомерційному підприємстві «Житомирське обласне стоматоголічне об`єднання» Житомирської обласної ради, звідки відповідача 29.07.2016 було звільнено у зв`язку із закінченням терміну інтернатури. Наведене свідчить про те, що відповідач відмовляється відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, і як наслідок, невиконання відповідачем умов угоди тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому порядку вартість навчання. Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з відповідача на його користь кошти, затрачені Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського МОЗ України на навчання ОСОБА_1 в розмірі 86 299 грн 23 коп. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 січня 2020 року позов Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 затрачені Тернопільським національним медичним університом імені І. ОСОБА_2 . Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України кошти на його навчання в розмірі 86 299 грн 23 коп. та судові витрати в сумі 1921 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема вказує, що позивач порушив терміни, визначені Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держзамовленням, надання йому пропозиції щодо працевлаштування, яку позивач зробив не за рік до закінчення навчання, а за 6 місяців. Крім того, ОСОБА_1 був направлений на роботу в неіснуючий «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка», тоді як правильна назва «Радомишльська стоматологічна поліклініка», при цьому комунальна організація «Радомишльська стоматологічна поліклініка» відмовила йому в прийнятті на роботу. Міністерство охорони здоров`я України погодило йому зміну місця призначення на роботу з посади лікаря-стоматолога КУ «Радомишльська стоматологічна поліклініка» на посаду лікаря-стоматолога Житомирського обласного медичного стоматологічного об`єднання, де він і проходив інтернатуру. Після закінчення навчального закладу він прибув на роботу за направленням, не відмовився без поважної причини приступити до роботи за призначенням, його не було звільнено за порушення трудової дисципліни, чи за власним бажанням, а тому вважає, що відсутні підстави для відшкодування вартості навчання та інших витрат. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно витягу з наказу № 207 (д) по Тернопільському державному медичному університету імені І.Я. Горбачевського від 10.08.2009, на підставі рішення приймальної комісії від 05 серпня 2009 року за №17, ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу стоматологічного факультету. 01 вересня 2009 року між сторонами укладено угоду № 19 про підготовку фахівців з вищою освітою. Згідно умовами укладеної угоди ОСОБА_1 зобов`язався прибути після закінчення університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі. У разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання. Зазначений правочин укладено зі згоди і за домовленістю зі ОСОБА_1 , відповідає вимогам ЦКщодо свободи договору (статті 3, 627 ЦК України). На виконання умов укладеної угоди, згідно з протоколом від 16.01.2014 засідання комісії з персонального розподілу спеціалістів, які закінчують Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2014 року (IV випуск), постановлено направити ОСОБА_1 як молодого спеціаліста 2014 року на роботу в «Департамент ОЗ, Житомирської ОДА, «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка» на посаду лікаря стоматолога. Про зазначене направлення повідомлено ОСОБА_1 , з яким останній погодився, про що свідчить його підпис у пропозиції щодо працевлаштування та картці працевлаштування випускника. З витягу з Наказу № 27 (Д)С ректора Університету від 26.06.2014 вбачається, що на підставі результатів державних екзаменів і відповідно до рішення Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря стоматолога та видано диплом. 01.07.2014 ОСОБА_1 отримав направлення на роботу № НОМЕР_1 /01 в розпорядження «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка» Департамент ОЗ Житомирської облдержадміністрації на посаду лікаря стоматолога, що підтверджується його підписом в журналі обліку направлень на роботу випускників освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за 2014 рік. З листа КУ "Радомишльська стоматологічна поліклініка" Радомишльської районної ради Житомирської області від 09.07.2014 № 53 вбачається, що адміністрація поліклініки не має можливості зарахувати випускника Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Зайцева ОСОБА_3 . для проходження інтернатури за спеціальністю "стоматологія", у зв`язку із відсутністю штатної одиниці - посади лікаря-інтерна (заробітної плати і нарахувань кошторисом на 2014 рік не передбачено). Листом від 03.09.2014 № 11.02-10/22/25737 МОЗ України повідомило Департамент охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації та ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» про те, що відповідачу погоджено зміну місця призначення на роботу з посади лікаря-стоматолога КУ "Радомишльська стоматологічна поліклініка" на посаду лікаря-стоматолога Житомирського обласного медичного стоматологічного об`єднання. Як вбачається із відповіді головного лікаря Комунальна організація (установа, заклад) «Радомишльська стоматологічна поліклініка» Радомишльської міської ради від 11.06.2019 № 121, випускник університету 2014 року ОСОБА_1 інтернатуру на посаді лікаря-стоматолога у ввіреному йому закладі не проходив та після закінчення інтернатури не працював. Відповідно до наказу в.о. головного лікаря Житомирського обласного стоматологічного медичного об`єднання Житомирської обласної ради від 01.08.2014 № 27-О, ОСОБА_1 прийнято для проходження інтернатури за спеціальністю «стоматологія» терміном з 01.08.2014 по 31.07.2016, бюджетна форма навчання. Відповідно до витягу з наказу головного лікаря Житомирського обласного стоматологічного медичного об`єднання Житомирської обласної ради від 29.07.2016 № 28-О, ОСОБА_1 , лікаря - інтерна зі стоматології, звільнено із займаної посади 29.07.2016 у зв`язку із закінченням терміну інтернатури. 18.04.2018 ОСОБА_1 отримав Сертифікат № 54/2018 про результати складання тестового екзамену, первинна спеціалізація стоматологія, в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та 03.05.2018 отримав Сертифікат спеціаліста № 6726 та йому присвоєно звання лікаря спеціаліста за спеціальністю «Стоматологія». Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , останній, після закінчення навчання в університеті та проходження інтернатури в Житомирському обласному стоматологічному медичному об`єднані Житомирської обласної ради, з 04.08.2017 працював на посаді помічника лікаря-стоматолога в приватному медично-оздоровчому підприємстві "Медичний центр "Нікамед", 17.05.2018 переведений на посаду лікаря-стоматолога того ж підприємства, а 21.08.2019 звільнений із займаної посади. 03.10.2019 ОСОБА_1 прийнятий на посаду лікаря-стоматолога товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Імакс". З розрахунку позивача вбачається, що фактичні затрати на навчання студента стоматологічного факультету за державним замовленням випуску 2014 року - ОСОБА_1 , складають 64 904 грн 65 коп. Згідно з довідкою про доходи від 26.06.2019 № 07/3256, виданою позивачем, за період навчання в університеті з вересня 2009 року по червень 2014 року ОСОБА_1 було виплачено стипендію в розмірі 21 394 грн 58 коп. Частиною першою статті 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з частиною другою статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено частиною другою статті 52 Закону України «Про освіту»(яка була чинною з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2009 року № 19), пунктом 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням»(чинний на час укладення угоди) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року №

367. Зазначеними вище нормативними актами визначено, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Судом встановлено, що відповідач, закінчивши навчання на бюджетній формі у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України», за місцем направлення на роботу, яке було змінено із КУ "Радомишльська стоматологічна поліклініка" на Житомирське обласне стоматологічне медичне об`єднання Житомирської обласної ради, не прибув, навіть після отримання Сертифікату спеціаліста № 6726 та присвоєння звання лікаря спеціаліста за спеціальністю «Стоматологія». Отже, відповідачем не було дотримано вимог законодавства України та типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2009 року № 19 в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто він порушив добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення коштів затречених позивачем на навчання відповідача. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23). Відповідно до ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 19 травня 2020 року. Головуючий Судді