LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС400/2501/19

від 20.05.2020 · Адміністративна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року і постанову…

УХВАЛА 20 травня 2020 року Київ справа №400/2501/19 адміністративне провадження №К/9901/12432/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року в справі №400/2501/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання бездіяльності і дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП у Миколаївській області), у якому просив: - визнати протиправними дії та бездіяльність щодо видачі довідки про обставини отримання травми (забою) голови під час виконання службових обов`язків в зоні проведення антитерористичної операції у листопаді 2014 року; - визнати протиправними дії щодо проведення належної перевірки за його заявою від 12 березня 2019 року; - зобов`язати провести повторну перевірку за фактом отримання ним травми (забою), що сталася у листопаді 2014 року під час виконання службових обов`язків в зоні проведення антитерористичної операції в Луганській області, надати довідку про обставини отримання травми (забою), що сталася з ним у листопаді 2014 року під час виконання службових обов`язків в зоні проведення антитерористичної операції в Луганській області. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року, позов задоволено частково: - визнано протиправними дії ГУНП у Миколаївській області щодо не призначення та не проведення спеціального розслідування нещасного випадку в порядку, передбаченому Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346, за заявою ОСОБА_1 ; - зобов`язано ГУНП у Миколаївській області призначити і провести спеціальне розслідування нещасного випадку в порядку, передбаченому Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346, за заявою ОСОБА_1 , про результати якого повідомити позивача; - у задоволенні позовних вимог до ГУНП в Миколаївській області щодо надання довідки про обставини ОСОБА_1 травми (забою) в листопаді 2014 року під час виконання службових обов`язків в зоні проведення антитерористичної операції в Луганській області відмовлено. 05 травня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ГУНП в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року в справі №400/2501/19. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України). Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, Судом не встановлені. Отже, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року і постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року в справі №400/2501/19. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур Н.В. Шевцова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»