Постанова 4855 № 826/16603/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16603/16 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Епель О.В., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте Лайф» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання незаконною та скасування постанови, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Форте Лайф» (далі - Позивач, ПрАТ «СК «Форте Лайф») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Відповідач, Нацкомфінпослуг) про визнання незаконною та скасування постанови від 28.09.2016 року №340/1/13-15/13/4 про накладення штрафної санкції на ПрАТ «СК «Форте Лайф». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач наділений правом повторного застосування заходу впливу шляхом зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення, що оформлюється розпорядженням, лише у разі оплати штрафу та неусунення правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію. Водночас, оскаржуваною постановою повторно накладено на Позивача штраф за невиконання розпорядження від 12.05.2016 року №981, що свідчить про притягнення особи до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення двічі, що, у свою чергу, суперечить приписам ч. 1 ст. 61 Конституції України. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його повністю та залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування своїх доводів зазначав, що правомірність розпорядження від 12.05.2016 року №981 підтверджується тим, що його не було оскаржено в установленому законом порядку, а факт його невиконання підтверджується добровільною сплатою Позивачем штрафу. Окремо наголошував, що Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженим розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 року №2319 (далі - Положення №2319), передбачено повторне застосування до порушника заходів впливу, а приписи ч. 1 ст. 61 Конституції України до Позивача не застосовуються, оскільки останній не належить до фізичних осіб. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 року повернуто апеляційну скаргу Нацкомфінпослуг у зв`язку з її підписанням особою, яка не має права її підписувати. Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 року задоволено касаційну скаргу Нацкомфінпослуг - скасовано ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 року та направлено справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження. Після усунення визначених в ухвалі від 16.03.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Форте Лайф» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що всупереч вимог Положення №2319 Нацкомфінпослуг було повторно застосовано захід впливу у вигляді штрафу, а не шляхом зобов`язання вжити заходів для усунення порушення. Наголошує на неможливості неодноразового притягнення до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення. Крім того, підкреслює, що вимога апеляційної скарги про залишення позову без розгляду жодним чином не обґрунтована. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Нацкомфінпослуг 12.05.2016 року видано розпорядження № 981 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте Лайф» (далі - розпорядження № 981; а.с. 8-11), яким встановлено порушення Позивачем вимог законодавства про фінансові послуги, а саме: - ч. 2 ст. 20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком обов`язків, передбачених умовами договору страхування, п. 2.15 розд. ІІ Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.03.2003 року №40, щодо недотримання обов`язків страховика, визначених ст. 20 Закону України «Про страхування» (п. 1.1); - п. 3.13 розд. 3 Методики формування резервів із страхування життя, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.01.2004 року №24, щодо відсутності розрахунку розміру викупної суми в Методиці, яка є невід`ємною частиною правил страхування життя (п. 1.2). Указаним розпорядженням зобов`язано ПрАТ «СК «Форте Лайф»: - усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені у п. 1.1 констатуючої частини цього розпорядження, вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення таких порушень із наданням підтверджуючих документів включно до 02.06.2016 року (п. 1); - усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені у п. 1.2 констатуючої частини цього розпорядження та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення таких порушень із наданням підтверджуючих документів у термін до 12.07.2016 року включно (п. 2). На виконання вимог розпорядження №981 ПрАТ «СК «Форте Лайф» на адресу Нацкомфінпослуг було направлено лист із новою редакцією Правил добровільного страхування життя (а.с. 12). 20.07.2016 року Нацкомфінпослуг складено акт № 514/13-14/13/5 про правопорушення, вчинені ПрАТ «СК «Форте Лайф» на ринку фінансових послуг, у якому зафіксовано, що станом на дату складання цього акту Позивачем листами від 01.06.2016 року № 4589/СК та від 12.07.2016 року № 0380 надано документи на виконання вимог розпорядження № 981, проте викладене в листах не підтверджує виконання розпорядження в повному обсязі (а.с. 13-14). На підставі викладених в указаному акті висновків Нацкомфінпослуг 10.08.2016 року прийнято постанову № 293/13-15/13/5 про накладення на ПрАТ «СК «Форте Лайф» штрафної санкції (штрафу) у розмірі 1 700,00 грн. за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у зв`язку з невиконанням останнім розпорядження № 981 у повному обсязі (а.с. 15-17. У подальшому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.09.2016 року Нацкомфінпослуг складено акт № 626/13-14/13/4 про правопорушення, вчинені ПрАТ «СК «Форте Лайф» на ринку фінансових послуг, у якому зафіксовано, що станом на дату складання цього акту позивачем надіслані листи від 01.06.2016 року № 4589/СК та від 12.07.2016 року № 0380 щодо усунень порушень, зазначених у розпорядженні № 981, втім викладені в листах заходи не підтверджують усунення Позивачем порушень в повному обсязі, а саме - відсутні документи щодо виконання п. 3.13 розд. 3 Методики формування резервів із страхування життя (а.с. 19-20). На підставі викладених у згаданому акті висновків Нацкомфінпослуг 28.09.2016 року прийнято постанову № 340/1/13-15/13/4 про накладення на ПрАТ «СК «Форте Лайф» штрафної санкції (штрафу) у розмірі 1 700,00 грн. за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг у зв`язку з невиконанням останнім розпорядження № 981 у повному обсязі, а саме - відсутності документів щодо виконання п. 3.13 розд. 3 Методики формування резервів із страхування життя в частині відсутності розрахунку розміру викупної суми в Методиці, яка є невід`ємною частиною правил страхування життя (а.с. 21-23). На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. 61 Конституції України, ст. ст. 27, 28, 39, 40, 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон) та ряду приписів Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 року №2319, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачено права Нацкомфінпослуг повторно накладати штраф на особу за одне й те ж саме правопорушення. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені Законом. Відповідно до ст. 27 Закону основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є, зокрема, здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг. Приписи ст. 28 Закону визначають, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, зокрема, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів. Згідно ч. 3 ст. 28 Закону нормативно-правові акти національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». За правилами ст. 39 Закону у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 40 Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону. Частиною другою статті 40 Закону передбачено, що порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Приписи п. 2.1 розд. ІІ Положення №2319 визначають, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення (п. 1); накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 3). Згідно п. 2.2 розд. ІІ Положення №2319 рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги. Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках. За правилами п. 2.4 розд. 2 Положення №2319 рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг. Штрафні санкції (штрафи) накладаються Головою Нацкомфінпослуг та директорами департаментів за напрямами здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг. При цьому, абзацом 7 пункту 2.4 розділу 2 Положення №2319 передбачено, що якщо до особи застосований захід впливу у вигляді штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, і цією особою сплачено штраф, але правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф), не усунено, то до такої особи може бути застосований захід впливу, передбачений підпунктом 1 пункту 2.1 цього розділу. Отже, право на застосування заходу впливу виключно шляхом прийняття розпорядження про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення (пп. 2.1 п. 2.1 розд. 2) виникає у Нацкомфінпослуг лише за умови сплати особою штрафу та неусуненням нею правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 826/15547/16, від 05.03.2019 року у справі № 826/10890/16, від 06.12.2019 року у справі №826/578/16. При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що Відповідачем у затвердженому ж ним Положенні №2319 встановлено, що у даному випадку можливий лише такий захід впливу як розпорядження про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «СК «Форте Лайф» вимоги розпорядження Нацкомфінпослуг №981 у повному обсязі виконано не було. У зв`язку з цим постановою Відповідача від 10.08.2016 року №293/13-15/13/5 на Позивача накладено штрафну санкцію у розмірі 1 700,00 грн., який у добровільному порядку було сплачено страховою компанією 29.08.2016 року згідно платіжного доручення від 29.08.2016 року №10268 (а.с. 90). При цьому, у подальшому оскаржуваною постановою Нацкомфінпослуг від 28.09.2016 року №340/1/13-15/13/4 накладено на ПрАТ «СК «Форте Лайф» штраф за невиконання розпорядження №981 в сумі 1 700,00 грн., який останнім у добровільному порядку сплачено не було. Таким чином, у порушення приписів Положення №2319, постановою від 28.09.2016 року №340/1/13-15/13/4 Нацкомфінпослуг повторно застосовано до ПрАТ «СК «Форте Лайф» штрафну санкцію за невиконання розпорядження №981, яка вже застосовувалась постановою від 10.08.2016 року №293/13-15/13/5. За таких обставин судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що Нацкомфінпослуг, приймаючи оскаржувану ПрАТ «СК «Форте Лайф» постанову про повторне накладення штрафу за одне і те ж саме правопорушення, вийшла за межі наданих їй повноважень та не дотрималася встановленого законодавством порядку, а відтак, постанова 28.09.2016 року №340/1/13-15/13/4 є протиправною та підлягає скасуванню. При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що, як вірно зауважив Окружний адміністративний суд міста Києва, повторне накладення штрафу за одне й те ж саме правопорушення суперечить положенням статті 61 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 826/15547/16 та від 17.10.2018 року у справі № 826/5973/17. При цьому твердження Апелянта про те, що норми статті 61 Конституції України до спірних правовідносини не можуть бути застосовані, позаяк визначають права лише фізичних, а не юридичних осіб, судова колегія оцінює критично, оскільки даною нормою Основного Закону України регламентовано основоположні непорушні принципи правової держави, які не можуть не дотримуватися як щодо фізичних, так і щодо юридичних осіб. У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Посилання Апелянта на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 року у справі №826/13073/16 судовою колегією відхиляються, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді О.В. Епель М.І. Кобаль Повний текст постанови складено « 20» травня 2020 року.