Постанова 4855 № 826/775/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/775/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого суддів Файдюка В.В., Суддів Земляної Г.В., Епель О.В. При секретарі Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0052821207, - В С Т А Н О В И В : Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року №0052821207. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області, яким до Акціонерного товариства застосовано штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату в сумі 2 899 914,70 грн. є протиправним. Так, позивач зазначає, що ним 19 жовтня 2016 року відповідно до ст. 17, 100 Податкового кодексу України та п. 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків до контролюючого органу була подана заява про розстрочення грошових зобов`язань за звітний період вересень 2016 року, в т.ч. з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату в сумі 2 899 914,70 грн., з усіма необхідними документами. Підставою для звернення із такою заявою була загроза виникнення неплатоспроможності ПАТ «Укргазвидобування» у разі своєчасної та в повному обсязі сплати грошового зобов`язання. Проте, Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в порушення законодавчо визначеної процедури не був сформований висновок про можливість надання ПАТ «Укргазвидобування» розстрочення грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами за вересень 2016 року та, на думку позивача, протиправно відмовлено у прийнятті рішення про розстрочення сум відповідних грошових зобов`язань. Крім того, на переконання позивача, в даному випадку мала місце протиправна бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягала у нездійсненні контролю за проведенням податковою інспекцією роботи з розстрочення грошових зобов`язань, а також у неприйнятті рішення про розстрочення акціонерному товариству грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами за вересень 2016 року. У зв`язку з такими діями Слобожанської ОДПІ та ДФС України грошові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату, задекларовані за звітний період вересень 2016 року, всього в сумі 2 899 914,70 грн., не були розстрочені до 03 листопада 2016 року (тобто, до дня, коли вказані суми податку були фактично сплачені платником до державного бюджету). Вказані рішення (дії) та бездіяльність органів ДФС в подальшому оскаржені ПАТ «Укргазвидобування» до адміністративного суду (справа №826/5158/17). За наведених мотивів позивач дійшов висновку, що ПАТ «Укргазвидобування» правомірно сплатило податок у строк, з урахуванням заяви про розстрочення грошових зобов`язань за вересень 2016 року, поданої 19 жовтня 2016 року, що спростовує факт порушення платником норм п. 57.1 ст. 57, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року в задоволенні даного адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази спростування встановлених в акті камеральної перевірки порушень, а тому не має підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року №0052821207. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам та аргументам позовної заяви. Від відповідача суду надійшов відзив на скаргу, який мотивовано тим, що ще до спливу строку, визначеного Порядком №574 для розгляду питання про можливість надання розстрочення, ПАТ «Укргазвидобування» було сплачено всі суми грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату в сумі 2 889 914,7 грн. Враховуючи те, що прийняття рішення про розстрочення грошових зобов`язань, які є погашеними, не передбачено жодною нормою податкового законодавства України, Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області позивачу було направлено відповідний лист за 82/10/20-11-17-14 від 11 листопада 2016 року. При цьому, подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення). Крім того, пеня та штрафи не нараховуються на розстрочені (відстрочені) грошові зобов`язання (податковий борг) саме з дати укладання (підписання) договору про надання розстрочення. Отже, враховуючи, що позивачеві було відомо про відсутність станом на 30 жовтня 2016 року рішення ДФС України про надання розстрочення податкового зобов`язання (так як договір про надання розстрочення між ПАТ «Укргазвидобування» і контролюючим органом не було укладено на вказану дату), ним свідомо було порушено строки сплати узгодженого грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату, а відтак, відсутні підстави для звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої статтею 126 ПК України. 18 травня 2020 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року №211. Колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання, оскільки воно є необґрунтованим, зокрема, відповідачем не зазначено, чи бажав він особисто приймати участь в судовому засіданні, чим обумовлена така необхідність, не вказано причин неможливості прибуття в судове засідання, не виявлено бажання розглядати справи за допомогою відеоконференцзв`язку. Саме лише посилання на існування нормативно-правового акту про певні обмеження під час дії карантину не обґрунтовує та не доводить необхідності відкладення розгляду справи та неможливості здійснення її розгляду за наявними у справі матеріалами в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів наголошує, що участь сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення спору по суті. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04 вересня 2017 року працівником ГУ ДФС у Харківській області проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання дотримання ПАТ «Укргазвидобування» термінів сплати податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами для видобування вуглеводної сировини, задекларованих в електронних податковій декларації з рентної плати за вересень місяць 2016 року (реєстр. №9195671842 від 18 жовтня 2016 року) та у додатках 2 до такої декларації - розрахунках з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини, поданих до Краснокутського відділення Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. За результатами такої перевірки складений акт від 04 вересня 2017 року №11507/20-40-12-07-19/30019775, за висновком якого позивач порушив граничні строки сплати сум узгодженого грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату за вересень 2016 року, передбачені п. 57.1 ст. 57, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України. В тексті цього акту зафіксовано, що суми грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини за вересень 2016 року у розмірах: 2 713 209,89 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. №9195671756 від 18 жовтня 2016 року), 110 951,81 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. №9195671844 від 18 жовтня 2016 року), 12 591,47 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. №9195671820 від 18 жовтня 2016 року), 34 424,17 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. №9195671893 від 18 жовтня 2016 року), 18 737,30 грн. (задеклароване платником в розрахунку (додатку 2 до податкової декларації) реєстр. №9195671816 від 18 жовтня 2016 року), - тобто, всього на загальну суму 2 889 914,64 грн. по строку сплати 30 жовтня 2016 року) фактично сплачені 03 листопада 2016 року) (тобто, із затримкою на 3 календарні дні). 25 вересня 2017 року на підставі цього акта камеральної перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0052821207, яким на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату (код платежу 13030900) у розмірі 2 889 914,70 грн. нарахувало Акціонерному товариству штраф у сумі 288 991,47 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання). Рішенням Державної фіскальної служби України від 28 грудня 2017 року №31905/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги, вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а, свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходив з такого. В силу пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно статті 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 стаптті 38 ПК України). Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Нормами п. 257.1 і 257.5 статті 257 ПК України було визначено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю. Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. Згідно пп.258.1.1 п.258.1 статті 258 Кодексу на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. В той же час, статтею 32 Кодексу передбачена можливість зміни строку сплати податку чи збору. Так, за змістом п. 32.1 - 32.3 статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку. Відповідно до п.100.1 статті 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. З наведеного вбачається, що розстрочення є своєрідною формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, в порядку, визначеному статтею 100 ПК України. Згідно п.п. 100.2, 100.8 і 100.11 статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником); стосовно місцевих податків і зборів - керівником контролюючого органу (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори. Розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення). Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 100.13 статті 100 ПК України). На реалізацію вказаної вище норми Міністерством доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року було видано наказ №574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків» (далі - Порядок №574). Відповідно до п. 1.4 розд. І Порядку №574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов`язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі - ІС), що ведеться органами доходів і зборів. Строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов`язання (п. 1.9 розд. І Порядку). При цьому, п.1.8 розд. І Порядку передбачено, що подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення). Положеннями п. 3.1, 3.2 розд. ІІІ Порядку №574 визначено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення. ви За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком. У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов`язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу доходів і зборів вищого рівня. У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається Міністерством доходів і зборів України. При цьому Міністерством доходів і зборів України рішення приймається протягом 10 календарних днів. Згідно п.3.5 розд. ІІІ Порядку №574 не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків (або за місцем обліку його грошового зобов`язання (податкового боргу)) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (додаток 4). Строк дії договору починається з дати його підписання. Згідно п.126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Як встановлено судом першої інстанції, у встановлений строк - до 20 жовтня 2016 року - ПАТ «Укргазвидобування» подало до контролюючого органу за місцем податкового обліку - Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області електронну податкову декларацію з рентної плати за звітний період вересень 2016 року та додатки 2 до неї - розрахунки з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини за той самий звітний період з позначками «звітний». Зокрема, в даних розрахунках з рентної плати позивач задекларував до сплати до бюджету за вересень 2016 року податкове зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату на загальну суму 2 889 914,64 грн. Так, з урахуванням наведених вище правових норм, граничний строк сплати задекларованого позивачем податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату становив 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації, тобто - до 30 жовтня 2016 року включно. Як наслідок, в інтегрованій картці платника - ПАТ «Укргазвидобування» податковим органом були проведені як нараховані до сплати до бюджету 30 жовтня 2016 року суми самостійно узгоджених платником (позивачем) сум податкових зобов`язань (всього у сумі 2 889 914,64 грн.). Однак, 24 жовтня 2016 року до Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області надійшла заява від ПАТ «Укргазвидобування» про розстрочення грошових зобов`язань, з графіком сплати розстрочених грошових зобов`язань, копіями форми №1 баланс за 1-е півріччя 2016 року та форми №2 Звіт про фінансові результати за 1-е півріччя 2016 року, аналізом фінансового стану підприємства. Позивач просив орган ДФС надати ПАТ «Укргазвидобування» розстрочення грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 33 299 494,16 грн. строком на 2 місяці та рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 2 889 914,64 грн. строком на 2 місяці, - за періодами сплати щомісячно відповідно до графіку. В якості підстави для надання такого розстрочення грошових зобов`язань ПАТ «Укргазвидобування» посилалося на наявність обставин, що свідчать про існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, а саме - «загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі». Крім того, на початку листопада 2016 року ПАТ «Укргазвидобування» додатково до листа від 19 жовтня 2016 року подало до Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області лист від 02 листопада 2016 року №42-23, де просило згідно вимог статті 100 ПК України, п. 3.1 порядку №574 та п. 2 розд. І Переліку прийняти рішення щодо розстрочення грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату за вересень 2016 року у сумі 2 889 914,64 грн. терміном на 2 місці (рівними частинами) з 21 листопада 2016 року по 21 грудня 2016 року. Надалі, 03 листопада 2016 року ПАТ «Укргазвидобування» згідно платіжного доручення №1713 сплатило кошти у сумі 2 889 914,64 грн. на відповідний казначейський рахунок як «розстрочене податкове зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату». Сплата відображена в інтегрованій картці 03 листопада 2016 року. Згідно витягу з інтегрованої картки платника рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату - ПАТ «Укргазвидобування» за 2016 рік, перераховані позивачем згідно вказаного платіжного документа кошти у сумі 2 889 914,64 грн. були зараховані 03 листопада 2016 року в оплату задекларованих платником за звітний період вересень 2016 року сум податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату (2 889 914,64 грн.). У зв`язку з наведеним, листом від 11 листопада 2016 року №3882/10/20-11-17-14 Слобожанська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області повідомила ПАТ «Укргазвидобування» про відсутність підстав для прийняття рішення про розстрочення грошових зобов`язань з причини їх погашення. Однак, в березні 2019 року ГУ ДФС у Харківській області на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі №826/5158/17 направило до ДФС України разом із супровідним листом від 05 березня 2019 року №1922/8/20-40-17-01-11 висновок про можливість надання розстрочення грошового зобов`язання ПАТ «Укргазвидобування». Між тим, наразі стан розгляду ДПС України як правонаступником ДФС України заяви ПАТ «Укргазвидобування» від 19 жовтня 2016 року про розстрочення грошового зобов`язання та висновку ГУ ДФС у Харківській області про можливість надання розстрочення грошового зобов`язання невідомий, про прийняття ДФС України будь-якого рішення за наслідками розгляду таких документів також невідомо. Таким чином, наведене свідчать про відсутність наразі рішення відповідного органу ДФС (ДПС) про розстрочення грошового зобов`язання ПАТ «Укргазвидобування» з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 2 889 914,64 грн. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що грошове зобов`язання, задеклароване позивачем у поданій звітності, з граничним строком сплати до 30 жовтня 2016 року включно та фактично сплачене ним 03 листопада 2016 року, статусу розстроченого в розумінні норм ПК України та положень Порядку №574 не набуло. Посилання ж позивача на наявність висновку ГУ ДФС у Харківській області про можливість надання розстрочення грошового зобов`язання не заслуговує на увагу, оскільки такий документі сам по собі в розумінні положень Порядку №574 не є тим рішенням, відповідно до якого виникає розстрочення грошового зобов`язання. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки встановленим є факт пропуску строку сплати грошових зобов`язань ПАТ «Укргазвидобування» з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, що не заперечується позивачем, то висновки контролюючого органу щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 % є правомірними. Так, за п.20.1.19 статті 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Відтак, прийняття рішення про розстрочення або відстрочення сплати грошових зобов`язань або податкового боргу є виключно правом контролюючого органу, та здійснюється на розсуд останнього в межах наданих повноважень з дотриманням встановленої процедури. В свою чергу, визначеним законом обов`язком Акціонерного товариства «Укргазвидобування», як платника податків, є своєчасна та у повному обсязі сплата, передбачених законом, зокрема, ПК України, податків і зборів. Крім того, як вже було зазначено вище, подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення). Припущення позивача в апеляційній скарзі про те, що підстави для застосування штрафних санкцій за сплату грошового зобов`язання були б відсутні при певних обставинах (можливе надання розстрочення грошових зобов`язань за результатами розгляду заяви), не мають значення для справи та не повинні враховуватися, оскільки значення для справи мають лише конкретні та фактичні обставини справи, а саме: 1) факт несвоєчасної сплати грошового зобов`язання: 2) відсутність при цьому рішення про розстрочення такого грошового зобов`язання; 3) настання відповідальності за порушення платником свого обов`язку щодо своєчасної сплати грошового зобов`язання. Враховуючи викладені обставини справи та положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що у позивача існує імперативний обов`язок зі сплати грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, незалежно від подання заяви про розстрочення, що свідчить про правомірність дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року №0052821207. Колегія суддів зазначає, що згідно п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає. Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 19 травня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна О.В. Епель