Постанова 4854 № 400/1824/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _______________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1824/19 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С. представника Офісу великих платників податків ДПС Солтовської Р.О. представника ТОВ «МГЗ» - адвоката Мезінова О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: 14.06.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2019 року № 0003114906 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2019 року у розмірі 78 930 297 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 39 465 148,50 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2019 року № 0003124906 про зменшення на 49680 грн. від`ємного значення суми з ПДВ за лютий 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що наведені податковим органом в акті перевірки висновки про завищення позивачем суми відшкодування ПДВ є не обґрунтованими, надуманими та такими, що суперечать наявним первинним бухгалтерським та податковим документам. Зокрема, висновки про порушення вимог ПК України в частині оподаткування за ставкою 0% вартості послуг з переробки давальницької сировини, наданих нерезиденту на митній території України, ґрунтуються на використанні контролюючим органом помилкових вихідних даних (щодо коефіцієнту витрат бокситу та вартості глинозему), в той час як дані первинних та інших документів ТОВ «МГЗ» свідчать про те, що вартість сировини (бокситу), використаної для виробництва 1 тони глинозему, завжди є більшою, ніж 20% вартості готової продукції. За таких обставин, позивач вважає, що він правильно застосував нульову ставку оподаткування, що передбачено пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України. Також позивач зазначив, що у нього є в наявності у повному обсязі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з ДП «НДІПроектреконструкція», що відключає неможливість їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року адміністративний позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» задоволений в повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Офіс великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «МГЗ» в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, не надання оцінки всім аргументам учасників справи. Так, апелянт зазначає, що в ході проведення документальної позапланової перевірки встановлено, що ТОВ «МГЗ» до частини операцій з надання послуг по переробці давальницької сировини (бокситів) нерезиденту на митній території України, неправомірно застосовано ставку податку у розмірі « 0», передбачену ст. 195 ПК України, що у свою чергу призвело до заниження підприємством податкових зобов`язань з ПДВ за лютий 2019 року на суму 78 930 297 грн. Також в ході проведення перевірки було встановлено декларування ТОВ «МГЗ» господарських операцій з придбання робот з розробки технічної документації, які не відбулися у дійсності, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 49680 грн. На думку апелянта, позивач не надав жодного спростування щодо доводів та доказів контролюючого органу, які спростовують дійсність та повноту даних поданої платником податків звітності, та не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. Посилаючись на судові рішення Верховного Суду, встановлені актом перевірки порушення, апелянт зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення за змістом та формою відповідають нормам чинного законодавства, прийняті на підставі та у порядку відповідно до вимог податкового законодавства. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у відзиві на апеляційну скаргу посилалось на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що ТОВ «МГЗ» зареєстроване як юридична особа 16.09.2004 року та з 23.09.2004 року перебуває на податковому обліку в органах ДФС. Вид економічної діяльності виробництво алюмінію (код КВЕД 24.42) (т. 1 а.с. 13). В період з 24.04.2019 року по 17.05.2019 року посадовими особами Офісу ВПП ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МГЗ» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року з урахуванням уточнюючих розрахунків. Результати перевірки оформлені Актом від 17.05.2019 року № 38/28-10-49-06/33133003 (т. 1 а.с. 14-32), в якому, у висновках, встановлено порушення ТОВ «МГЗ» пп. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 195.1 ст. 195, абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз «б» та «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до: - завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2019 року на суму ПДВ 78930297,00 грн.; - завищення суми від`ємного значення за лютий 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 49680,00 грн. На підставі Акту перевірки, відповідачем 05.06.2019 року складено та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення: - № 0003114906, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2019 року на суму 78930297,00 грн. та до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 39465148,50 грн. (т. 1 а.с. 40, 41); - № 0003124906, яким позивачу зменшене від`ємне значення суми ПДВ за лютий 2019 року на 49680,00 грн. (т. 1 а.с. 38, 39). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано податковим органом правовірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час як позивач належними та допустимими доказами довів обставини, за наявності яких, він обґрунтовано застосував ставку податку у розмірі « 0», передбачену ст. 195 ПК України, при наданні послуг з переробки давальницької сировини, наданих нерезиденту на митній території України, та сформував податковий кредит з ПДВ за лютий 2019 року по господарським операціям з ДП «НДІПроектреконструкція». Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2019 року №0003114906 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2019 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій, апеляційний суд зазначає таке. В акті перевірки апелянт встановив, що позивачем у лютому 2019 року в частині операцій надання послуг по переробці давальницької сировини (бокситів) нерезиденту на митній території України неправомірно застосована нульова ставка податку. Такі висновки апелянта ґрунтуються на тому, що надані позивачем послуги не належать до операцій з давальницькою сировиною, визначення яких наведене у пп. 14.1.134 п.14.1 ст.14 ПК України через те, що вартість сировини, використаної для виробництва однієї тони оксиду алюмінію (глинозему металургійного), менша ніж 20% вартості готової продукції, заявленої при оформленні реекспорту глинозему металургійного в лютому 2019 року, а тому, в даному випадку має місце заниження позивачем вартості глинозему, задекларованої при реекспорті та завищення норми витрачання бокситів на 1 тонуглинозему при складанні актів виконаних робіт з нерезидентом. Апеляційний суд, які і суд першої інстанції, вважає такі висновки податкового органу помилковими, з огляду на таке. Підпунктом 14.1.134 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції. Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, шо використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. У відповідності до пп. б п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом. До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об`єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об`єкта. Так, 20.02.2013 року позивач уклав контракт № 1-NAP-RSI-COR/2013 (далі Контракт) з фірмою-нерезидентом «RS Inyernational GmbH», м. Цуг, Швейцарія, за умовами якого замовник (нерезидент) зобов`язується поставити товари (боксити) та оплатити вартість їх переробки в продукти переробки (глинозем, пісок тригідрату), а виконавець (ТОВ «МГЗ») зобов`язується прийняти, переробите поставлені замовником товари в продукти переробки та поставити продукти переробки замовнику (т. 1 а.с. 42-50, 51-120). Згідно додатку № 7 до Акту перевірки та доданих до матеріалів справи доказів, вироблений глинозем з ввезеного за ВМД № UA 504010/2018/003288 від 25.12.2018 року (т. 1 а.с. 121) для переробки на митній території України бокситу, реекспортувався за ВМД, зокрема: - № UA 504010/2019/000243 від 01.02.2019 р. (т. 2 а.с. 103-104), згідно якої: кількість реекспортованого глинозему 849 550 кг. (849,55 т.), що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою, наведеною у додатку № 3 до Контракту; вартість вказаної кількості глинозему складає 313832,27 доларів США; кількість бокситу, витраченого на виробництво вказаної кількості глинозему 2535,631 т., що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою у Додатку № 3 до Контракту; ціна 1 тони глинозему складає 369,41 доларів США (313832,27/849,55), що відповідає ціні глинозему, вказаної в додатку № 1 до Контракту в редакції додаткової угоди № 32 від 16.11.2018 року (з урахуванням базису поставки); коефіцієнт витрачання бокситу на виробництво 1 тони глинозему складає 2,98 (2535,631/849,55). Виходячи з даних у наведеній ВМД, розрахункова вартість бокситу, необхідна для виробництва 1 тони глинозему, за даними, що ґрунтуються на первинних та інших документах ТОВ «МГЗ», складає 89,84 долара США (30,15 х 2,98), що більше, ніж 20% (24,31%) ціни 1 тони глинозему; - № UA 504010/2019/000246 від 01.02.2019 року (т. 2 а.с. 101-102), згідно якої: кількість реекспортованого глинозему 3133 950 кг. (3133,950 т.), що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою, наведеною у додатку № 3 до Контракту; вартість вказаної кількості глинозему - 1161347,85 доларів США; кількість бокситу, витраченого на виробництво вказаної кількості глинозему 9353,825 т., що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою у Додатку № 3 до Контракту; ціна 1 тони глинозему складає 370,57 доларів США (1161347,85/3133,950), що відповідає ціні глинозему, вказаної в додатку № 1 до Контракту в редакції додаткової угоди № 32 від 16.11.2018 року (з урахуванням базису поставки); коефіцієнт витрачання бокситу на виробництво 1 тони глинозему складає 2,98 (9353,825/3133,950). Виходячи з даних у наведеній ВМД, розрахункова вартість бокситу, необхідна для виробництва 1 тони глинозему, за даними, що ґрунтуються на первинних та інших документах позивача, складає 89,84 долара США (30,15 х 2,98), що більше, ніж 20% (24,24%) ціни 1 тони глинозему; - № UA 504010/2019/000251 від 02.02.2019 року (т. 2 а.с. 99-100), згідно якої: кількість реекспортованого глинозему 1605982 кг. (1605,982 т.) що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою, наведеною у додатку № 3 до Контракту; вартість вказаної кількості глинозему 595128,75 доларів США; кількість бокситу, витраченого на виробництво вказаної кількості глинозему 4793,336 т., що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою у Додатку № 3 до Контракту; ціна 1 тони глинозему складає 370,57 доларів США (595128,75/1605,982), що відповідає ціні глинозему, вказаної в додатку № 1 до Контракту в редакції додаткової угоди № 32 від 16.11.2018 року (з урахуванням базису поставки); коефіцієнт витрачання бокситу на виробництво 1 тони глинозему складає 2,98 (4793,336/1605,982). Виходячи з даних у наведеній ВМД, розрахункова вартість бокситу, необхідна для виробництва 1 тони глинозему, за даними, що ґрунтуються на первинних та інших документах позивача, складає 89,84 долара США (30,15 х 2,98), що більше, ніж 20% (24.24%) ціни 1 тони глинозему; - № UA 504010/2019/000253 від 02.02.2019 року (т. 2 а.с. 97-98), згідно якої: кількість реекспортованого глинозему 1525358 кг. (1525,358 т.), що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою, наведеною у додатку № 3 до Контракту; вартість вказаної кількості глинозему 565251,91 доларів США; кількість бокситу, витраченого на виробництво вказаної кількості глинозему 4552,699 т., що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою у Додатку № 3 до Контракту; ціна 1 тони глинозему складає 370,57 доларів США (565251,91/1525,358), що відповідає ціні глинозему, вказаної в додатку № 1 до Контракту в редакції додаткової угоди № 32 від 16.11.2018 року (з урахуванням базису поставки); коефіцієнт витрачання бокситу на виробництво 1 тони глинозему складає 2,98 (4552,699/1525,358). Виходячи з даних у наведених ВМД, розрахункова вартість бокситу, необхідна для виробництва 1 тони глинозему, за даними, що ґрунтуються на первинних та інших документах позивача, складає 89,84 долара США (30.15 х 2.98), що більше, ніж 20% ціни 1 тони глинозему (24,24%). Аналогічне відстежується й по іншим ВДМ позивача (т. 1 а.с. 122-134, 135-172, т. 2 а.с. 1-96). Апеляційна скарга не містить доводів або заперечень стосовно наведених розрахунків та їх перевірки судом першої інстанції. Позивач надав копію Висновку експертів Центру судових експертиз «Альтернатива» від 19.08.2019 року № 112/19 (т. 2 а.с. 163-186) за результатами судово-економічної експертизи за запитом ТОВ «МГЗ» щодо, зокрема, підтвердження документально наявності у ТОВ «МГЗ» обов`язку відповідно до приписів ПК України застосовувати правила визначення бази оподаткування в операціях з постачання самостійно вироблених товарів, встановлені абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України, при перевірці належності операцій за Контрактом № 1-NAP-RS1-COR/2013 до операцій з переробки давальницької сировини (п. 1 поставлених на вирішення експертизи питань). Так, за висновком експертів документально не підтверджена наявність у ТОВ «МГЗ» обов`язку, відповідно до приписів ПК України, застосовувати правила визначення бази оподаткування в операціях з постачання самостійно вироблених товарів, які встановлені абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України, при перевірці належності операцій за Контрактом № 1-NAP-RS1-COR/2013 до операцій з переробки давальницької сировини. Апеляційна скарга не містить заперечень щодо прийняття судом першої інстанції Висновку експертів Центру судових експертиз «Альтернатива» від 19.08.2019 року №112/19. Також, на підтвердження правомірності своїх вимог позивач надав копію рішення ДПС України від 19.09.2019 року № 2540/6/99-00-08-05-02 про результати розгляду скарги ТОВ «МГЗ» на податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 08.07.2019 року № 0003654906, № 0003664906 та № 0003674906 (т. 3 а.с. 158-163). Відповідно до цього рішення оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано в частині операцій з переробки давальницької сировини, здійснених на підставі Контракту від 20.02.2013 року № 1-NAP-RS1-COR/2013, укладеного з нерезидентом «RS Inyernational GmbH», з урахуванням переробки боксидів та у відповідній частині сум застосованих штрафних санкцій. Отже, надані позивачем докази підтверджують, що застосування в Акті перевірки вимог, визначених п. 188.1 ст. 188 ПК України, при перевірці належності операцій позивача з переробки давальницької сировини за Контрактом від 20.02.2013 року № 1-NAP-RS1-COR/2013 є безпідставним (т. 3 а.с. 162-зворот). Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування позивачем нульової ставки ПДВ до вартості послуг з переробки давальницької сировини, обумовлених контрактом від 20.02.2013 року № 1-NAP-RSI-COR/2013, укладеним між позивачем та фірмою-нерезидентом «RS Inyernational GmbH», м. Цуг, Швейцарія., та як наслідок наявності правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2019 року №0003114906. Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих міркувань, зокрема із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2019 року №0003114906. Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2019 року №0003124906 про зменшення на 49680 грн. від`ємного значення суми з ПДВ за лютий 2019 року, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до змісту акту перевірки від 17.05.2019 року № 38/28-10-49-06/33133003, апелянт встановив, що господарські операції між ТОВ «МГЗ» та ДП «НДІПроектреконструкція» не відбулись, оскільки відсутнє придбання або виробництво ідентифікованих робіт з розробки технічної документації по тільки документально оформленим ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в дані податкового обліку при декларуванні взаємовідносин в декларації з ПДВ за лютий 2019 року. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, з метою технічного переоснащення та модернізації основних засобів ТОВ «МГЗ», між позивачем та ДП «НДІПроектреконструкція» були укладені наступні договори: - від 02.08.2018 року № НГЗ-Д-18-238 (т. 2 а.с. 107-118), за умовами якого замовник (ТОВ «МГЗ») доручає, а підрядник (ДП «НДІПроектреконструкція») зобов`язується виконати проектні роботи за темою «Нове будівництво автономного вузла зворотного водопостачання дільниць «Декомпозиція» та «Біла фільтрація» в межах технічного переоснащення шламового господарства ТОВ «МГЗ» з переходом на нову технологію сухого складування фільтр-кеку червоного шламу», ИМ 17.70.17.002 «Модернізація ШП № 1 (технічне переоснащення існуючого вузла зневоднення та нейтралізації червоного шламу) із створенням додаткових площ складування-карти С» в обсягах, що визначені завданням на проектування, які замовник зобов`язується прийняти та оплатити; - від 24.09.2018 року № НГЗ-Д-18-311 (т. 2 а.с. 120-128), за умовами якого замовник (ТОВ «МГЗ») доручає, а підрядник (ДП «НДІПроектреконструкція») зобов`язується виконати роботи з розробки робочої документації за темою «Доопрацювання 3-ї ступені проміжного охолодження (гідратної пульпи) та «Встановлення нових теплообмінників на 1-4 батареях за прикладом ТТО 5 батареї» в обсягах, що визначені завданням на проектування, які замовник зобов`язується прийняти та оплатити. На виконання договору від 02.08.2018 № НГЗ-Д-18-238 та додаткової угоди № 1 від 22.02.2019 року до нього, позивач, платіжним дорученням від № 00925 (т. 2 а.с. 119), в якості попередньої оплати, перерахував на користь ДП «НДІПроектреконструкція» 41328,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 6888,00 грн. За фактом оплати Державним підприємством «НДІПроектреконструкція» була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 7/17 від 27.02.2019 року, на підставі якої позивач включив вказану суму ПДВ до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2019 року. На виконання п. 3.2 договору від 24.09.2018 № НГЗ-Д-18-311, сторонами був складений Акт здавання-прийняття робіт № П-016.18 від 25.02.2019 року (т. 2 а.с. 128), яким підтверджений факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 884889,39 грн., в т.ч. ПДВ на суму 147481,57 грн., оплата робіт здійснена позивачем відповідно до платіжного доручення № 01476 від 29.03.2019 року (т. 2 а.с. 128-зворот). За фактом підписання вказаного акту, Державним підприємством «НДІПроектреконструкція» була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 6І/17 від 25.02.2019 р., на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 147481,57грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2019 року. Як в акті перевірки від 17.05.2019 року № 38/28-10-49-06/33133003, так і у відзиві на позов та в апеляційній скарзі податковий орган, в обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2019 року №0003124906, посилається на дані, отримані з інформаційних ресурсів ДФС, Єдиного реєстру податкових накладних та ІС «Податковий блок», а саме на те, що: - виконання робіт за вищевказаними договорами було передоручено Державним підприємством «НДІПроектреконструкція» іншому суб`єкту господарювання товариству з обмеженою відповідальністю «Будом», яке в свою чергу передоручило виконання цих робіт Товариству з обмеженою відповідальністю «Соул Лоджистікс», яке передоручило їх виконання товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерсейлс»; - товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсейлс» згідно із інформацією ІС «Податковий блок», за 2019 рік звітів з ЄСВ до податкового органу не подано; податкові декларації з податку на прибуток протягом 2018 року до податкового органу не подавалися; фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва протягом 2018 року до податкового органу не подавалося; кількість найманих працівників складає 1 особу; інформація про основні фонди відсутня. Саме за цих обставин апелянт дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 49680,00 грн. та завищення на цю ж суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у зв`язку з не підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій по виконанню робіт з розробки технічної документації. Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає помилковими зазначені висновки податкового органу з огляду на таке. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (надалі Закон №996-XIV) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операції. Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.2 ст. 198 ПК України). Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Апеляційний суд зазначає, що позивач, під час перевірки, надав усі первинні та інші необхідні документи, що підтверджують факт реальності виконання умов договорів, укладених між позивачем та ДП «НДІПроектреконструкція». При цьому апелянт не заперечує проти наявності у позивача на час перевірки усіх вказаних актів виконаних робіт та податкових накладних, які підтверджують суму податкового кредиту та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Апеляційний суд погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Натомість, в апеляційній скарзі контролюючий орган не навів переконливих доказів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача в межах договорів, укладених з ДП «НДІПроектреконструкція», які засвідчені наданими позивачем первинними документами як до перевірки, так і до суду. Також апеляційний суд зазначає, що податковий орган не надав, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів того, що відомості, які містяться в первинних документах, в межах договорів, укладених позивачем та ДП «НДІПроектреконструкція», є неповні, недостовірні та / або суперечливі. За таких обставин, апеляційний суд погоджується із застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові цього суду від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих міркувань, зокрема із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 червня 2019 року №0003124906 про зменшення на 49680 грн. від`ємного значення суми з ПДВ за лютий 2019 рок. Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі № 804/8943/13-а (провадження К/9901/2529/18), від 24.01.2018 року у справі № 2а-19378/11/2670 (провадження К/9901/554/18), від 20.12.2018 року у справі № 823/1688/16, від 07.02.2019 року у справі № 806/5086/15, від 28.02.2019 року у справі №823/10838/15. У зазначених постановах Верховний Суд дійшов певних висновків щодо застосування норм права за обставин, які відмінні від обставин у справі яка переглядається апеляційним судом, а саме у справі № 804/8943/13-а економічна необґрунтованість господарської діяльності; у справі № 2а-19378/11/2670 не співмірність вартості послуг та нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентом, у якого були відсутні трудові ресурси та який був відсутнім за податковою адресою; у справі № 823/1688/16 відсутність документів на підтвердження виконаних робіт, які передбачені договором субпідряду, при виконанні деяких робіт самим позивачем; у справі № 806/5086/15 - невідповідність вимогам ПК України податкових накладних, підписаних особою - директором контрагента, який вироком суду визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво; у справі №823/10838/15 - протиправність формування податкового кредиту внаслідок підписання первинних бухгалтерських та податкових документів контрагентом, директор якого визнаний винним у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво. Зазначені обставини, не відображені в акті перевірки від 17.05.2019 року № 38/28-10-49-06/33133003, та не були підставами за яких апелянт в цій справі дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-77, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 400/1824/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 20.05.2020 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.