Постанова 4873 № 911/754/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" травня 2020 р. Справа№ 911/754/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А. Тарасенко К.В. Секретар судового засідання: Браславець Ю.Ю. За участю представників учасників справи: від прокуратури (позивача): Івашин О.Є. (прокурор прокуратури Київської області відділу представництва інтересів в суді) - за посвідченням № 031867 від 02.02.2015; від відповідача-1: не з`явилися; від відповідача-2: не з`явилися. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 (суддя Ярема В.А., м. Київ, повний текст рішення складено 29.05.2019) за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. в інтересах держави до 1) Вишгородської районної державної адміністрації, м. Вишгород, Київська обл. 2) Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство", с. Пірново, Вишгородський р-н, Київська обл. про визнання недійсними розпоряджень та держаних актів на право постійного користування земельними ділянками За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 19.03.2019 керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави до Вишгородської районної державної адміністрації (надалі - Вишгородська РДА/відповідач-1) та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (надалі - ДП "Вищедубечанське лісове господарство"/відповідач-2/скаржник) про: - визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 03.07.2012 № 1385 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області" в частині земельних ділянок площею 20,5036 га з кадастровим номером 3221884000:33:012:0001, площею 15,7761 га з кадастровим номером 3221884000:33:015:0901, площею 51,5798 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0902, площею 2,5169 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0901; - визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 23.08.2012 № 1759 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області" в частині земельних ділянок площею 20,5036 га з кадастровим номером 3221884000:33:012:0001, площею 15,7761 га з кадастровим номером 3221884000:33:015:0901, площею 51,5798 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0902, площею 2,5169 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0901; - визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками, виданими Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство": серії ЯЯ № 140218 на площу 20,5036 га з кадастровим номером 3221884000:33:012:0001, серії ЯЯ № 140208 на площу 15,7761 га з кадастровим номером 3221884000:33:015:0901, серії ЯЯ № 140180 на площу 51,5798 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0902, серії ЯЯ № 140181 на площу 2,5169 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0901. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що в результаті проведеної на підставі спірних розпоряджень інвентаризації земель ДП "Вищедубечанське лісове господарство" набуло право постійного користування на земельні ділянки, рішення про надання яких жоден орган державної влади у встановленому ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України порядку не приймав, як наслідок незаконно змінилось цільове призначення земель, що перебували у користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та безпідставно виведено вказані землі з категорії лісогосподарського призначення. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 (суддя Ярема В.А., м. Київ, повний текст рішення складено 29.05.2019) позовні вимоги задоволено. Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 21, 253, 256-257, 261, 267 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 18-21, 116, 123, 126, 149 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ст. 35 Закону України «Про землеустрій» та мотивоване зокрема, тим, що сторонами не надано належних та допустимих доказів надання згоди землекористувачів на вилучення частини переданих відповідачу 2 у постійне користування згідно державного акту від 24.09.1998 серії ІІ-КВ №003309 земельних ділянок, що відповідно до схем накладення земельних ділянок, знаходиться поза межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:012:0001, 3221884000:33:015:0901, 3221884000:32:002:0902, 3221884000:32:002:0901, що свідчить про порушення приписів ст. 149 ЗК України стосовно процедури вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної власності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що прокурор зазначає, що з користування ДП "Вищедубечанське лісове господарство" вибула частина земель, однак не встановлює та не показує їх графічно, де знаходяться земельні ділянки, цільове призначення яких було змінено та які було передано у приватну власність. Також, посилання позивача стосовно того, що Вишгородська РДА не мала повноважень надавати землі у постійне користування є безпідставним, оскільки відповідач-1 не надавала у постійне користування, а провела оформлення земельних ділянок після проведеної інвентаризації земель. Крім того, на переконання скаржника, строк позовної давності у даному випадку сплив 03.07.2015 та 23.08.2015 щодо оскаржуваних розпоряджень Вишгородської РДА. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи 01.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури надійшов відзив № 1Г-19 від 29.07.2019 на апеляційну скаргу, відповідно до якого прокурор просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 - без змін з підстав викладених у даному відзиві на апеляційну скаргу. Вишгородська районна державна адміністрація (відповідач-1) письмового відзиву на апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 у справі № 911/754/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 призначено на 05.08.2019. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2456/19 від 02.08.2019 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/754/19. Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2019 для розгляду справи № 911/754/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 911/754/19 апеляційну скаргу державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.; розгляд справи № 911/754/19 вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні 05.08.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі № 911/754/19 апеляційне провадження у даній справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц; зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16ц. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі № 911/754/19 у задоволенні клопотання прокурора Київської області про поновлення провадження у справі № 911/754/19 відмовлено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 911/754/19 поновлено апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 призначено на 21.01.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 911/754/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 до 18.02.2020. 18.02.2020 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 911/754/19 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 призначено на 17.03.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 911/754/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 до 14.04.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі № 911/754/19 повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 не відбудеться 14.04.2020; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 призначено на 12.05.2020. Явка представників сторін 21.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Вишгородської районної державної адміністрації (відповідача-1) надійшло клопотання № 7-201985 від 13.04.2020 про розгляд справи без участі відповідача. У судове засідання, призначене на 12.05.2020 з`явився представник позивача - Івашин О.Є. (прокурор прокуратури Київської області відділу представництва інтересів в суді). 12.05.2020 в судове засідання не з`явилися представники Вишгородської районної державної адміністрації (відповідача-1) та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (відповідача-2/скаржника), які повідомлялися завчасно та належним чином про час, місце та дату судового засідання, про причини нез`явлення суд не повідомив відповідач-2. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 ГПК України). Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача-1 та відповідача-2 (скаржника) (а.с. 200-201) про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на те, що неявка їх представників не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд оскарженого рішення в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-1 та відповідача-2 (скаржника). 12.05.2020 в судовому засіданні представник позивача, прокурор прокуратури Київської області відділу представництва інтересів в суді - Івашин О.Є. заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 - без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Відповідно до копій Державного акту на право постійного користування землею серія II-КВ № 003309 від 24.09.1998 (а.с. 36-37) та плану зовнішніх меж землекористування Вище-дубечанському держлісгоспу передано у користування земельні ділянки загальною площею 1446,5 га для ведення лісового господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району (а.с.38-39). Так, згідно з листом Вишгородської районної державної адміністрації № 7-25/5936 від 14.10.2009 Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с. 31). Відповідно до розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області" № 1116 від 25.05.2012 (а.с. 19): - Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту) для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру; - рекомендовано директору ДП "Вищедубечанське лісове господарство" Головецькому М.П. згідно з вимогами закону України замовити технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки у осіб, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт. Згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області" № 1385 від 03.07.2012 (а.с. 22): - затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, наданих в постійне користування Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" для встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту), розроблену ПП "Експертиза Центр"; - управлінню Держкомзему у Вишгородському районі Київської області внести відповідні зміни до державного земельного кадастру (далі - спірне розпорядження 1). У відповідності до розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації "Про надавання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП "Вищедубечанське лісове господарство" на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області" № 1759 від 23.08.2012 (а.с. 21): - Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" загальною площею 1287,2770 га на території Лебедівської сільської ради (за межами населеного пункту); - рекомендовано директору ДП "Вищедубечанське лісове господарство" Головецькому М.П. згідно з вимогами закону України "Про землеустрій" замовити технічну документацію із землеустрою у осіб у осіб, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт (надалі - спірне розпорядження 2). В подальшому, 10.10.2012 на підставі вищевказаного розпорядження Вишгородської РДА від 23.08.2012 № 1759 Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками: - серії ЯЯ № 140218 на площу 20,5036 га з кадастровим номером 3221884000:33:012:0001; - серії ЯЯ № 140208 на площу 15,7761 га з кадастровим номером 3221884000:33:015:0901; - серії ЯЯ № 140180 на площу 51,5798 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0902; - серії ЯЯ № 140181 на площу 2,5169 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0901 (надалі - спірні державні акти). В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що розташування, конфігурація, межі та площа земельних ділянок, на які видано спірні державні акти, не відповідають межам земельних ділянок ДП "Вищедубечанське лісове господарство" відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія II-КВ №003309 від 24.09.1998, як наслідок в результаті інвентаризації земель ДП "Вищедубечанське лісове господарство" набуло право постійного користування на земельні ділянки, рішення про надання яких жоден орган державної влади у встановленому ст.ст. 116, 123 Земельного кодексу України порядку не приймав. На підтвердження зазначених вище обставин щодо невідповідності меж земельних ділянок за спірними державними актами межам належних відповідачу-2 на підставі державного акту серія II-КВ № 003309 від 24.09.1998 земельних ділянок прокурор надав лист Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/27 від 11.03.2019 (а.с. 15). Разом з тим, прокурор зазначив, що частина належних на праві користування відповідачу лісових земель вилучена з користування останнього без передбаченої ст. 149 Земельного кодексу України процедури вилучення земель та прийняття органом виконавчої влади відповідного рішення. Таким чином, вищевказані обставини, на переконання прокурора, призвели до незаконної зміни цільового призначення земель, що не перебували у користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та безпідставного виведення земель державної власності з категорії лісогосподарського призначення. З урахуванням вищенаведеного, як вважає прокурор, спірні розпорядження 1, 2 та видані на підставі розпорядження 2 державні акти на право постійного користування земельними ділянками прийнято та видано Вишгородською районною державною адміністрацією з порушенням вимог закону, а тому прокурор просить суд визнати недійсними відповідні розпорядження та державні акти. Звернення до господарського суду із даним позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовує тим, що протиправне отримання відповідачем-2 земельних ділянок у постійне користування та безпідставне позбавлення його права користування на частину земель лісового фонду порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороню земель, тоді як органи, на які покладено здійснення відповідних функцій від імені держави - Держгеокадастр та його територіальні органи, не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами відповідної категорії спорів, а тому прокурором подано вказаний позов, як позивачем. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав. У відповідності до змісту статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 35 Закону України "Про землеустрій" визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку. Положеннями статей 18, 19, 20 ЗК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі лісогосподарського призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Відповідно до приписів ст.ст. 116, 123 ЗК України набуття прав на землю державної та комунальної власності юридичною особою здійснюється виключно за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. За змістом статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Таким чином, враховуючи вищевикладене вбачається, що надання земельних ділянок у користування, що пов`язано зі зміною цільового призначення, вилученням та зміною меж земельних ділянок здійснюється на підставі проектів землеустрою та рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про затвердження відповідних проектів землеустрою, однак не на підставі технічної документації із землеустрою. Як вже зазначалося вище, в матеріалах справи наявний лист Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/27 від 11.03.2019 з якого слідує, що фактичне місцеположення земельних ділянок кадастровими номерами 3221884000:33:012:0001, 3221884000:33:015:0901, 3221884000:32:002:0902, 3221884000:32:002:0901 не відповідає місцю розташування земельних ділянок, які згідно державного акту на право постійного користування землею від 24.09.1998 серії ІІ-КВ № 003309 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської належали на праві користування Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство". Відповідно до схем накладення земельних ділянок, наданих разом з вищевказаним листом вбачається, що надані за спірними державними актами земельні ділянки частково накладаються на земельні ділянки, передані відповідачу-2 у постійне користування згідно державного акту серії ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998, внаслідок чого частина земель лісогосподарського призначення згідно державного акту від 24.09.1998 серії ІІ-КВ № 003309 знаходиться поза межами земельних ділянок за кадастровими номерами 3221884000:33:012:0001, 3221884000:33:015:0901, 3221884000:32:002:0902, 3221884000:32:002:0901, тоді як в межі таких земельних ділянок увійшли землі, що не перебували у користуванні відповідача-2 згідно державного акту від 24.09.1998 серії ІІ-КВ № 003309. Разом з тим, відповідно до зазначеного вище плану зовнішніх меж землекористування та спірних державних актів: - площа земельної ділянки за кадастровим номером 3221884000:33:012:0001 складає 20,5036 га, тоді як згідно державного акту від 24.09.1998 серії ІІ-КВ №003309 площа земельної ділянки № 6 складає 32,1 га; - площа земельної ділянки за кадастровим номером 3221884000:33:015:0901 складає 15,7761 га, тоді як згідно державного акту від 24.09.1998 серії ІІ-КВ №003309 площа земельних ділянок № 4, 5 складає 10,1 га і 12,4 га відповідно; - площа земельної ділянки за кадастровим номером 3221884000:32:002:0902 складає 51,5798 га, тоді як згідно державного акту від 24.09.1998 серії ІІ-КВ №003309 площа земельної ділянки № 4 складає 52,6 га; - площа земельної ділянки за кадастровим номером 221884000:32:002:0901 складає 2,5169 га, тоді як згідно державного акту від 24.09.1998 серії ІІ-КВ №003309 площа земельної № 5 ділянки складає 1,8 га. Таким чином зазначені обставини свідчать про те, що відповідачу-2 за спірними Державними актами передано у користування земельні ділянки, межі яких відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія II-КВ № 003309 від 24.09.1998 та плану зовнішніх меж землекористування в натурі (на місцевості) встановлено не було. Однак, земельні ділянки передано відповідачу-2 у постійне користування за спірними розпорядженнями відповідача-1 без розроблення та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, тоді як відведення та надання відповідних новосформованих земель у користування на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок та/або технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками не відповідає приписам ст. 123 ЗК України. Крім того, положення Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та положення Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513, не передбачають окремої процедури відведення земельних ділянок у користування поза межами передбаченого ст. 123 ЗК України порядку під час проведення інвентаризації земель та виявлення земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії. Разом з тим, учасниками справи не надано належних та допустимих доказів надання згоди землекористувачів на вилучення частини переданих відповідачу-2 у постійне користування згідно державного акту від 24.09.1998 серії ІІ-КВ № 003309 земельних ділянок, що відповідно до схем накладення земельних ділянок, знаходиться поза межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:012:0001, 3221884000:33:015:0901, 3221884000:32:002:0902, 3221884000:32:002:0901, що свідчить про порушення приписів ст. 149 ЗК України стосовно процедури вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної власності. Відтак, доводи прокурора стосовно прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією розпоряджень 1, 2 з порушенням вимог ст.ст. 123, 149 ЗК України є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, в той час як, доводи відповідача-1 не спростовують встановлених судом порушень вимог земельного законодавства, а також права прокурора на звернення до суду за захистом порушених прав держави у даному випадку у якості позивача з огляду на відсутність таких повноважень у відповідного державного органу. Пунктом а) ч. 1 ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. У відповідності до приписів статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Крім того, згідно з ст. 126 ЗК України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, беручи до уваги встановлення обставин передання відповідачу-2 у користування земельних ділянок без розроблення та затвердження проекту землеустрою суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо визнання недійсними спірних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації та визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками, виданими Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство": серії ЯЯ №140218 на площу 20,5036 га з кадастровим номером 3221884000:33:012:0001, серії ЯЯ № 140208 на площу 15,7761 га з кадастровим номером 3221884000:33:015:0901, серії ЯЯ № 140180 на площу 51,5798 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0902, серії ЯЯ № 140181 на площу 2,5169 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0901. Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне. Як вбачається з копій технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками, на яких відображено контури земельних ділянок, які інвентаризуються та земельних ділянок згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998, встановлено, що при фактичному збереженні загальної площі лісових земель, що залишилась після вилучення, конфігурація, межі та площа окремих земель лісогосподарського призначення значно змінилися, проте такі зміни не пов`язані з раніше прийнятими рішеннями органів державної влади про вилучення земель з постійного користування державного підприємства та держлісфонду. Отже, в одних випадках, землі, які ніколи не відносились до земель лісогосподарського призначення включено до цієї категорії земель, а в інших - землі лісогосподарського призначення, які ніколи не вилучались з державного лісового фонду, виключено з цієї категорії земель. З урахуванням вилучених земель розташування, конфігурація, межі та площа земельної ділянки (з 97,5 га - на 90,3764 га), на які видано державні акти: серії ЯЯ № 140218 на площу 20,5036 га з кадастровим номером 3221884000:33:012:0001, серії ЯЯ № 140208 на площу 15,7761 га з кадастровим номером 3221884000:33:015:0901, серії ЯЯ № 140180 на площу 51,5798 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0902, серії ЯЯ № 140181 на площу 2,5169 га з кадастровим номером 3221884000:32:002:0901, не відповідають межам земельних ділянок ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998. Стосовно твердження відповідача-1 про те, що Вишгородська районна державна адміністрація не надавала землі у постійне користування, а провела оформлення земельних ділянок після проведення інвентаризації земель також суперечить змісту ст. 116, 122, 123, 149 Земельного кодексу України ст. 35 Закону України «Про землеустрій» необхідно зазначити таке. На підставі розпорядження № 1759 від 23.08.2012 відповідачу-2 видані державні акти на право постійного користування земельною ділянкою та відповідно внесені відомості до Державного земельного кадастру про нові земельні ділянки з іншими площами та межами з присвоєнням їм кадастрових номерів. У відповідності до приписів ст. 35 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку. Отже, за наслідками інвентаризації земельних ділянок не набувається право власності на земельні ділянки, які не відводились у користування та не можуть бути вилучені з постійного користування. Крім того, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:012:0001, 3221884000:33:015:0901, 3221884000:32:002:0902, 3221884000:32:002:0901 були сформовані саме при виготовлені технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, тобто на початку інвентаризації цих земельних ділянок не існувало та в користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство вони не перебували. Лише частина земель, які перебували у користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003309 від 24.09.1998 увійшло в межі новостворених земельних ділянок та відповідно безпідставно за відсутності рішення уповноваженого органу землі, які не перебували у користуванні лісового господарства передані йому у постійне користування. Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом. Так, у відповідності до положень ст.ст. 253, 256, 257, 261, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як зазначає прокурор, про відповідні порушення передачі у користування відповідачу-2 земельних ділянок згідно спірних розпоряджень та на підставі спірних державних актів Прокуратурі Київської області стало відомо лише у 2019 році за результатами отриманих від Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/27 від 11.03.2019 схем накладення земельних ділянок. Вказаний лист прокуратура отримала 13.03.2019. Таким чином, останнім днем трирічного строку на звернення прокурора до суду за захистом порушених прав держави шляхом визнання недійсними спірних розпоряджень та актів є 14.03.2022. Разом з тим, як вбачається із відмітки поштового відділення на конверті, у якому надійшла позовна заява керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, відповідний позов було подано до місцевого господарського суду 19.03.2019, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурором не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду із захистом порушених прав держави за спірними правовідносинами. Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. За таких обставин решту аргументів відповідача-2 (скаржника), окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 підлягає залишенню без змін. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі № 911/754/19 залишити без змін.

3. Справу № 911/754/19 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено та підписано - 20.05.2020. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді І.А. Іоннікова К.В. Тарасенко