Постанова 4876 № 904/5345/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5345/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) - Антоніка С.Г., суддів - Березкіної О.В., Іванова О.Г. секретар судового засідання: Ревкова Г.О. розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 року ( суддя Ярошенко В.І., повний текст рішення складений 25.02.2020 року) та додаткове рішення від 24.02.2020 року у справі №904/5345/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп", м. Дніпро (ідентифікаційний код 37805868) до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро (ідентифікаційний код 05393056) про стягнення боргу за договором у сумі 4 312 652, 80 грн. ВСТАНОВИВ: До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення 4 481 477, 18 грн., з яких 4 412 652, 80 грн. основний борг, 68 824, 38 грн. 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1465/2017 від 08.08.2017 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» основний боргу у розмірі 4 312 652, 80 грн., 3% річних у розмірі 68 824, 38 грн. та 65 722, 16 грн. витрат зі сплати судового збору. Додатковим рішення суду заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп" про розподіл судових витрат задоволена. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Інвест Груп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000 грн. Рішення суду обґрунтоване доведеністю вимог позивача. Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 4 312 652,80 грн. не надав. 3% річних у сумі 68 824, 38 грн. розраховані правильно. Задовольняючи вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу, суд, посилаючись на норми діючого законодавства України, правову позицію Верховного Суду зазначив, відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та не заявляв про їх не співмірність. Не погодившись з рішенням господарського суду, Публічне акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В обґрунтування апеляційних вимог, посилаючись на норми діючого законодавства України, скаржник зазначає, що: - видаткові накладні є неналежними доказами, оскільки не відповідають вимогам пунктам 13.4, 12.2. Договору, п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (де-які підписані з боку ПрАТ «ДМЗ», без посилання на документ, що підтверджує повноваження, до де-яких не долучено довіреності на які робиться посилання, на де-яких відсутня печатка постачальника); - внаслідок невірного застосування ст.530 Цивільного кодексу України, суд дійшов помилкового висновку, що строк виконання зобов`язання за Договором поставки №1465/2017 від 08.08.2017 року настав, оскільки з аналізу норм цивільного законодавства та норм Договору №1465/2017 від 08.08.2017 року вбачається, що строк виконання зобов`язань за даним договором не настав, оскільки Постачальником не виконано умови пункту 2.3 та 13.4 Договору поставки №1465/2017 від 08.08.2017 року : Покупець має право затримати оплату Товару до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому термін оплати, вказаний у пункті 4.1 Договору збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 Договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до Покупця за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються. Пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку коли документи, зазначені в п.2.3. цього Договору, не надані Постачальником у встановлений п.2.3 Договору строк, або оформлені Постачальником не належним чином, Покупець має право затримати оплату Товару до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому термін оплати, вказаний у пункті 4.1 Договору збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 Договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до Покупця за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються. - судом при задоволенні вимог про стягнення 3% річних не досліджено всіх наявних доказів, зокрема Договору №1465/2017 від 08.08.2017 року, та не встановлено важливих для справи обставин, в тому числі не досліджено пункт 4.3. Договору поставки №1465/2017 від 08.08.2017 року, де передбачене застереження, що на період усунення Постачальником недоліків наданих документів, штрафні санкції до Покупця за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються. - 17.02.2020 року скаржником вживалися заходи, щодо мирового врегулювання спору, а саме на адресу позивача було направлена пропозиція про укладення мирової угоди, а до господарського суду Дніпропетровської області направлене клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою надання сторонам часу на формування та укладення мирової угоди, проте суд відмовив у задоволенні даного клопотання посилаючись, на те, що останнім днем тридцятиденного строку є 18.02.2020 року та те, що представника позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи та укладання мирової угоди, а тому скаржник вважає, що данні дії суду є такими, що суперечать меті господарського судочинства, з огляду на наступне. - апелянт вважає, що з метою забезпечення права учасників на мирне врегулювання спору, яке у даному випадку має пріоритет перед дотриманням строку розгляду справи по суті, суд мав процесуальне право відкласти розгляд справи на іншу дату, та надати сторонам строк на підготовку і подання спільної заяви про затвердження мирової угоди. Просить апеляційний суд рішення господарського суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову. Що стосується додаткового рішення від 24.02.2020р., то підставою для його скасування апелянт зазначає скасування рішення від 17.02.2020р. (основного). Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. 02.05.2020р. від представника ПрАт «ДМЗ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивовано введенням постановою Кабінетом Міністрів на всій території України карантину з 12.02.2020р. по 22.05.2020р. та рекомендацією Ради суддів України від 16.03.2020р., на період з 16.03.2020р. по 03.04.2020р. встановити особливий режим роботи судів. Колегія суддів, враховуючи, що справа розглядається в судах більше 6 місяців, представник позивача, який прибув в судове засідання, заперечує проти відкладення розгляду справи, представник відповідача не навів підстав, які перешкоджають йому у доступі до суду (легковим автомобілем, транспортом ПрАТ «ДМЗ»), не навів підстав неможливості проведення судового засідання в режимі відео конференції поза межами суду вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання. Крім того, інший представник відповідача Присяжнюк Д.В. не з?явився в судове засідання та причини не повідомив. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. від 23.03.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду. Відкрите апеляційне провадження у справі №904/5345/19. Розгляд справи призначено у судовому засіданні. Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного висновку. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Євраз Дніпровський Металургійний Завод" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод", далі -покупець) було укладено договір № 1465/2017. Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію бензин А-92, дизельне пальне (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах. Відповідно до пункту 1.2. договору, номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в заявці, яка надсилається покупцем постачальнику, і є невід`ємною частиною цього договору. На виконання умов пункту 1.2 договору відповідач подав заявки на поставку товару, а саме: - заявка від 18.03.2019 на поставку бензину А-92 у кількості 7-7,5 т за ціною 23700 грн./т без ПДВ (арк. с. 23); - заявка № 42.0/2175 від 07.05.2019. Найменування товару: дизельне пальне; кількість: 30 т ціна 27800 грн./т без ПДВ; строк поставки 07.05.2019; оплата: з відстрочкою платежу 30 календарних днів. Найменування товару: дизельне пальне; кількість: 30 т ціна 27800 грн./т без ПДВ; строк поставки 08.05.2019; оплата: з відстрочкою платежу на 30 календарних днів (арк. с. 24); - заявка № 42.0/2320 від 17.05.2019. Найменування товару: дизельне пальне; кількість: 25 т ціна 27800 грн./т без ПДВ; строк поставки 17.05.2019; оплата: з відстрочкою платежу на 30 календарних днів. Найменування товару: дизельне пальне; кількість: 9 т ціна 27800 грн../т без ПДВ; строк поставки 17.05.2019; оплата: з відстрочкою платежу на 30 календарних днів (арк. с. 25); - заявка № 42.0/2349 від 21.05.2019. Найменування товару: дизельне пальне; кількість: 16 т ціна 27800 грн./т без ПДВ; строк поставки 21.05.2019; оплата: з відстрочкою платежу на 30 календарних днів. Найменування товару: дизельне пальне; кількість: 7 т ціна 29400 грн./т без ПДВ; строк поставки 21.05.2019; оплата: з відстрочкою платежу на 30 календарних днів (арк. с. 26); - заявка № 42.0/2477 від 30.05.2019. Найменування товару: дизельне пальне; кількість: 10 т ціна 23400 грн./т без ПДВ; строк поставки 04.06.2019; оплата: з відстрочкою платежу на 30 календарних днів. Найменування товару: дизельне пальне; кількість: 15 т ціна 23400 грн./т без ПДВ; строк поставки 04.06.2019; оплата: з відстрочкою платежу на 30 календарних днів (арк. с. 27). Відповідно до пункту 2.4 договору, датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару. Відповідно до пункту 4.1 договору оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній заявці до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими заявками. На виконання умов договору та заявок відповідача, позивач поставив останньому наступний товар: - за видатковою накладною від 19.03.2019 № ІІ0319-001 бензин А-92 у кількості 7,550 т на загальну суму 214722 грн. з ПДВ (арк. с. 28); - за видатковою накладною від 22.04.2019 № ІІ0422-003 дизельне паливо у кількості 7,798 т на загальну суму 224114, 52 грн. з ПДВ (арк. с. 29); - за видатковою накладною від 22.04.2019 № ІІ0422-002 дизельне паливо у кількості 18, 242 т на загальну суму 524275, 08 грн. з ПДВ (арк. с. 30); - за видатковою накладною від 24.04.2019 № ІІ0424-004 дизельне паливо у кількості 24, 264 т на загальну суму 697347, 36 грн. з ПДВ (арк. с. 31); - за видатковою накладною від 07.05.2019 № ІІ0507-001 дизельне паливо у кількості 26, 707 т на загальну суму 890945, 52 грн. з ПДВ (арк. с. 32); - за видатковою накладною від 08.05.2019 № ІІ0508-001 дизельне паливо у кількості 26, 771 т на загальну суму 893080, 56 грн. з ПДВ (арк. с. 33); - за видатковою накладною від 17.05.2019 № ІІ0517-001 дизельне паливо у кількості 9, 130 т на загальну суму 304576, 80 грн. з ПДВ (арк. с. 35); - за видатковою накладною від 17.05.2019 № ІІ0517-002 дизельне паливо у кількості 24, 900 т на загальну суму 830664, 00 грн. з ПДВ (арк. с. 34); - за видатковою накладною від 21.05.2019 № ІІ0521-001 дизельне паливо у кількості 18, 150 т на загальну суму 840448, 80 грн. з ПДВ (арк. с. 36); - за видатковою накладною від 04.06.2019 № ІІ0604-002 дизельне паливо у кількості 17, 330 т на загальну суму 486626, 40 грн. з ПДВ (арк. с. 37); - за видатковою накладною від 04.06.2019 № ІІ0604-001 дизельне паливо у кількості 9, 484 т на загальну суму 266310, 72 грн. з ПДВ (арк. с. 38). Таким чином, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6173111, 76 грн. З урахуванням строків оплати, погоджених сторонами у заявках, відповідач мав сплатити вартість товару: - за накладною від 19.03.2019 № ІІ0319-001 на суму 214722,00 грн. до 18.04.2019; - за накладною від 22.04.2019 № ІІ0422-003 на суму 224114, 52 грн. до 22.05.2019; - за накладною від 22.04.2019 № ІІ0422-002 на суму 524275, 08 грн. до 22.05.2019; - за накладною від 24.04.2019 № ІІ0424-004 на суму 697347, 36 грн. до 24.05.2019; - за накладною від 07.05.2019 № ІІ0507-001 на суму 890945, 52 грн. до 06.06.2019; - за накладною від 08.05.2019 № ІІ0508-001 на суму 893080, 56 грн. до 07.06.2019; - за накладною від 17.05.2019 № ІІ0517-001 на суму 304576, 80 грн. до 16.06.2019; - за накладною від 17.05.2019 № ІІ0517-002 на суму 830664, 00 грн. до 16.06.2019; - за накладною від 21.05.2019 № ІІ0521-001 на суму 840448, 80 грн. до 20.06.2019; - за накладною від 04.06.2019 № ІІ0604-002 на суму 486626, 40 грн. до 03.07.2019; - за накладною від 04.06.2019 № ІІ0604-001 на суму 266310, 72 грн. до 03.07.2019. Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі , а саме: - платіжним дорученням від 06.05.2019 № 123308 на суму 214722 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0319 від 19.03.2019 (арк. с. 39); - платіжним дорученням від 21.08.2019 № 132788 на суму 124114, 52 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-003 від 22.04.2019 (арк. с. 40); - платіжним дорученням від 22.08.2019 № 132907 на суму 100000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-003 від 22.04.2019 (арк. с. 41); - платіжним дорученням від 23.08.2019 № 133067 на суму 50000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-002 від 22.04.2019 (арк. с. 42); - платіжним дорученням від 27.08.2019 № 133203 на суму 50000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-002 від 22.04.2019 (арк. с. 43); - платіжним дорученням від 29.08.2019 № 133396 на суму 50000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-002 від 22.04.2019 (арк. с. 44); - платіжним дорученням від 30.08.2019 № 133533 на суму 125000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-002 від 22.04.2019 (арк. с. 45); - платіжним дорученням від 02.09.2019 № 133646 на суму 80000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-002 від 22.04.2019 (арк. с. 46); - платіжним дорученням від 06.09.2019 № 134560 на суму 50000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-002 від 22.04.2019 (арк. с. 47); - платіжним дорученням від 10.09.2019 № 134799 на суму 50000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-002 від 22.04.2019 (арк. с. 48); - платіжним дорученням від 16.09.2019 № 135061 на суму 69275, 08 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0422-002 від 22.04.2019 (арк. с. 49); - платіжним дорученням від 17.09.2019 № 135206 на суму 25000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0424-004 від 24.04.2019 (арк. с. 50); - платіжним дорученням від 18.09.2019 № 135359 на суму 25000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0424-004 від 24.04.2019 (арк. с. 51); - платіжним дорученням від 19.09.2019 № 135459 на суму 100000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0424-004 від 24.04.2019 (арк. с. 52); - платіжним дорученням від 20.09.2019 № 135539 на суму 150000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0424-004 від 24.04.2019 (арк. с. 53); - платіжним дорученням від 02.10.2019 № 136231 на суму 150000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0424-004 від 24.04.2019 (арк. с. 54); - платіжним дорученням від 03.10.2019 № 136345 на суму 150000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0424-004 від 24.04.2019 (арк. с. 55); - платіжним дорученням від 31.10.2019 № 138573 на суму 97347, 36 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0424-004 від 24.04.2019 (арк. с. 56); - платіжним дорученням від 05.11.2019 № 139233 на суму 50000 грн. оплачено вартість товару, поставленого видатковою накладною № ІІ0508-001 від 10.05.2019 (арк. с. 57); На момент звернення позивача із даним позовом до суду, несплаченим залишався товар на суму 4 412 652, 80 грн. Підчас розгляду справи судом першої інстанції, відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у сумі 100 000 грн. (платіжні доручення від 26.11.2019 № 140364 на суму 50 000 грн. та від 28.11.2019 № 140721 на суму 50 000 грн., арк. с. 89-90), у зв`язку із чим позивачем було письмово заявлено про зменшення позовних вимог на вказану суму. Позивач просив стягнути борг в сумі 4 312 652, 80 грн. та 3% річних в сумі 68 824,38 грн. Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України. Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується поставка товару йому товару та заборгованість на зазначену позивачем суму. Заборгованість підтверджується матеріалами справи і обґрунтовано стягнута судом. Господарським судом правильно зроблено висновок про порушення відповідачем строків оплати та обґрунтованість нарахування 3% річних за період з 06.05.2019р. по 11.11.2019р. Колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо стягнення 68 824,38 грн. 3% річних. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги з наступних підстав. Ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа аналогічний п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. При цьому абзацом 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо. В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, які містять назву підприємств постачальника і покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, номер договору, на виконання якого здійснена поставка, підпис уповноважених осіб сторін, засвідчені відтиском печатки товариств. У даному випадку, за спірними видатковими накладними скаржником прийнято товар без заперечень. Доводи скаржника про те, що в де-яких товарно-транспортних накладних в графі «Отримал(а)» відсутні посилання на документ, що підтверджує повноваження представника покупця, міститься лише підпис, без зазначення прізвища, відсутня печатка продавця не приймаються до уваги, оскільки наведені недоліки не спростовують самого факту поставки і допущені саме з боку апелянта. При цьому колегія суддів зазначає, що визначальним для стягнення заборгованості є факт поставки товару. А факт поставки на заявлену в позові суму не заперечується відповідачем. Що стосується посилання апелянта на порушення позивачем умов договору щодо оформлення податкових накладних і право відповідача затримати оплату, відповідно до п.4.3 договору, то колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку коли документи, зазначені в п.2.3. цього Договору, не надані Постачальником у встановлений п.2.3 Договору строк, або оформлені Постачальником не належним чином, про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов п.2.3. Договору, Покупець має право затримати оплату Товару до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому термін оплати, вказаний у пункті 4.1 Договору збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 Договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до Покупця за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються, три проценти річних та інфляційні не нараховуються. Відповідно до ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Колегія суддів зазначає, що з урахуванням вимог договору і закону, у разі неналежного оформлення документів, які підлягають передачі разом з товаром, покупець зобов?язаний направити продавцю відповідне повідомлення. Доказів направлення такого повідомлення відповідачем не надано. Крім того колегія суддів звертає увагу, що недоліки в оформлені видаткових накладних допущені саме покупцем. Тому даний довід апелянта також не заслуговує на увагу. Що стосується можливості укладання мирової угоди, то вона може бути укладена лише за взаємною згодою сторін. Оскільки позивач заперечував про відкладення розгляду справи для укладання мирової угоди тобто не бажав її укладання, то господарський суд правильно відмовив в задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи з цих підстав. Що стосується додаткового рішення від 24.02.2020р. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 000грн., то воно не підлягає скасуванню з підстав зазначених в апеляційній скарзі ( скасування рішення від 17.02.2020р. про стягнення основного боргу та 3% річних). З урахуванням наведеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду слід залишити без змін. Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надано підписаний сторонами Акт приймання-здачі наданої правової допомоги від 13.05.2020р., підписаний сторонами з переліком наданих послуг, витраченим часом. Загальна кількість витрачено часу 15 годин, загальна вартість послуг - 15 000 грн., тобто з розрахунку 1 год. - 1 000 грн. Згідно копії платіжного доручення позивачем оплачено 12.05.2020р. адвокату гонорар в сумі 15 000 грн. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). При розгляді акту виконаних робіт, колегія вважає, що адвокатом завищено консультації в обсязі 3 год., оскільки апеляційна скарга ґрунтується лише на нормах права і договору і відповідно заперечення у відзиві обґрунтовані нормами законодавства, а не діями сторін по виконанню договору, а тому консультація можлива, як вважає колегія не більше 1 год., з урахуванням того, що на підготовку відзиву потрачено 6 год. Крім того, колегія судів вважає неогрунтовано зазначено витрати на підготовку до судового засідання в обсязі 2 годин, оскільки в судовому засіданні були наведені доводи зазначені у відзиві. Представник не міг пояснити в чому полягали витрати на підготовку до судового засідання. Також завищена витрата часу в судовому засіданні - 2 год. Судове засідання продовжувалось 32 хв. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. витрат на правничу допомогу. Витрати з судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020р. у справі № 904/5345/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19.05.20020р. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна Суддя О.Г.Іванов