Постанова 4824 № 365/668/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2020 року м. Київ справа № 365/668/19 головуючий суддя у 1 інстанції - Денисенко Н.О. провадження № 22-ц/824/5990/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів: Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 10 липня 2017 року без номера відповідач отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві, та надала право позивачу відповідно до п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 в будь-який момент змінити кредитний ліміт. На підставі п. 1.1.7.11 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же термін. Позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, надавши відповідачу кредит. Натомість відповідач станом на 16 липня 2019 року порушила зобов`язання за договором, ухиляється від їх виконання та має заборгованість в розмірі 105 517,98 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 56 212,67 грн, за простроченим тілом кредиту - 40 252,45 грн, за нарахованими відсотками - 3 552,00 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов: 500,00 грн (фіксована частина) та 5 000,86 грн (процентна складова). Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача Крилова О.Л. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення місцевого суду помилкове, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду не надіслав. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 105 517,98 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що Банк не надав належних і допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, розміру наданого кредиту, погодження сторонами умов кредитування, розмір відсоткової ставки за користування кредитом, порядок нарахування і сплати штрафу та пені за невиконання умов договору. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» при укладені договору із ОСОБА_1 дотримало вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом першої інстанції встановлено, що 10 липня 2017 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приват Банку. У тексті цієї Анкети-заяви, яка наявна у матеріалах справи, містяться анкетні дані відповідача, її контактна інформація, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Також зазначено, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Підписанням цієї Анкети-заяви вона у повному обсязі приєдналась до Умов, які розміщено на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою www.privatbank.ua., та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування. Погодилась зі збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах, та з тим, що зміни до Умов вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє її про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами каналі зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов є підтвердженням її погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов. Вона зобов`язалася самостійно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті банку privatbank.ua (а.с.8 - копія Анкети-заяви). Разом з тим, Анкета-заява взагалі не містить будь-яких відомостей про намір відповідача як позичальника отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, даних щодо типу кредитування, щодо погодження сторонами кредитного ліміту, щодо процентної ставки, щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, щодо отримання відповідачем кредитної картки, строку дії цієї картки, щодо відкриття рахунку на її ім`я, щодо прийнятого Банком рішення за заявою відповідача та даних про умови кредитування тощо. Позивач обґрунтував позовну заяву тим, що відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, не зазначаючи при цьому ані розміру відсотків за користування кредитом, ані кінцевого терміну повернення кредитних коштів. Отже, Анкета-заява про приєднання до Умов та правил від 10 липня 2017 року, надана позивачем на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, жодним чином не підтверджує наміру відповідача отримати саме кредитну картку, про що свідчить відсутність необхідних відміток в заяві та суми бажаного кредитного ліміту за картковим рахунком. Наданий позивачем Витяг з Тарифів «Універсальна» не містить підпису відповідача. Позивач не надав належних та достатніх доказів щодо видачі відповідачу по її Анкеті-заяві будь-якої кредитної картки, що саме надані ним Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов, а також те, що зазначені документи на момент підписання відповідачем Анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (штрафу), та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Виписки з рахунків відповідача позивач до суду першої інстанції не надав. У позовній заяві не зазначено, що позивач не має змоги надати відповідні докази разом з позовною заявою. Надалі будь-яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач із обґрунтуванням об`єктивних причин неможливості їх надання в строк, визначений законом, позивач не подавав. Натомість, підтримуючи позов у повному обсязі, зазначив про наявність необхідних доказів у матеріалах справи. У доводах апеляційної скарги представник позивача зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості як у частині основної суми отриманих від банку коштів, так і нарахованих відсотків, оскільки судом встановлено, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув. Однак такі доводи не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки в основу оскаржуваного рішення покладено висновок суду першої інстанції про недоведеність отримання відповідачем кредитних коштів від банку взагалі. Висновків про отримання відповідачем коштів від банку з інших підстав (безпідставно) оскаржуване рішення суду першої інстанції також не містить. Відповідно до частини 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. До апеляційної скарги позивачем додані виписка за період з 17 лютого 2017 року по 17 листопада 2019 року та довідки про видані картки та умови кредитування, які не надавались до суду першої інстанції. Клопотання про залучення указаних доказів на стадії апеляційного провадження із зазначенням виняткових обставин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, позивачем не заявлено. Відповідно до частини 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не може прийняти до розгляду додаткові докази, які не були подані до суду першої інстанції, та вважати доведеними обставини на підставі доказів, які не були предметом дослідження та перевірки судом першої інстанції. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про недоведеність укладення та порушення відповідачем умов договору від 10 липня 2017 року щодо неповернення кредитних коштів у розмірі 105 517,98 грн Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з таким висновком, оскільки матеріали справи не містять також доказів, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.04.2017 року, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625 та 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. За таких обставин доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба