Постанова Харківський апеляційний суд № 638/15517/13-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2020 року м. Харків справа № 638/15517/13-ц провадження № 22-ц/818/2717/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Бурлака І.В., Овсяннікової А.І., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 19 червня 2014 року у складі судді Наумової С.М., У С Т А Н О В И В: Першого жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ) та зняти арешт з указаної частини Квартири. Позов обгрнутований тим, що за результатими публічних торгів, направлених на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 82 535 грн 42 коп., позивач придбав у власність Ѕ частину Квартири . , що належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комісією з приватизації житлового фонду ВО «ХЗЕА» 29.02.1996. Кошти за частину Квартири та винагорода спеціалізованій організації були сплачені в повному обсязі. Звернувшись 13.12.2011 із заявою про реєстрацію за собою права власності на частину Квартири до комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (надалі КП «ХМБТІ»), ОСОБА_1 отримав відмову у зв`язку із тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.10.2011 на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 був накладений арешт. Оскільки існування ухвали про арешт майна ОСОБА_2 позбавляє нового власника Ѕ частини Квартири реалізувати правомочності власника, ОСОБА_1 звернувся із дійсним позовом. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.06.2014 позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано за ним право власності на Ѕ частину Квартири та знято з неї арешт. Рішення суду мотивоване тим, що 13.10.2011 ОСОБА_1 придбав на прилюдних торгах Ѕ частину Квартири, що належала ОСОБА_2 . Зареєструвати право власності на неї у КП «ХМБТІ» покупець не зміг внаслідок накладення ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.10.2011, постановленою у справі №2-7288/11, на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 арешту. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 31.10.2011 у справі № 2-7288/11, Дзержинським районним судом м. Харкова було відмовлено. Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на перебування Квартири у заставі Банку, належних та допустимих доказів цього не надав. П`ятого березня 2020 року до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.06.2014 звернувся ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі він просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд вирішив питання про майно особи, яку до участі у справі не залучив, а зазначене є підставою для скасування рішення суду відповідно до ч.3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України). Зокрема, ОСОБА_4 є власницею Ѕ частини Квартири, право власності на яку суд визнав за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2013. ОСОБА_4 придбала чатсину Квартири у ОСОБА_7 та зареєструвала своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 недійсним не визнаний, а ОСОБА_1 своє право на частину Квартри не зареєстрував. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Шевченко Антон Олекснадрович, діючи в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», у письмових поясненнях зазначив, що Кварира у заставі банку не перебвала. На виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 у справі № 2-7288 було звернуте стягнення на належний ОСОБА_2 автомобіль. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_10 , подана в інтересах ОСОБА_4 , підлягає задоволенню з таких підстав. Як установлено судом і вбачається із матеріалів справи, 13.10.2011 товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ЕЛІТ-СЕРВІС» були проведені прилюдні торги по реалізації арештового нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , а саме Ѕ частини Квартири. Згідно з протоколом № 20-0028/11 від 13.10.2011 переможцем торгів був визнаний ОСОБА_1 (а.с. 9). Дванадцятого грудня 2011 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мірошниченко Т.П. видала свідоцтво № 4482 про те, що ОСОБА_1 належить на праві власності Ѕ частина Квартири. Зазначене свідоцтво було видане на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги (аукціон), затвердженого в.о. начальника Дзержинського відділу державної виконавчої служи Харківського міського управління юстиції 08.12.2011 (а.с. 10). У свідоцтві також вказано, що право власності підлягає реєстрації в КП «ХМБТІ». Рішенням від 14.05.2012 реєстратор Лагутіна Н.А. зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про реєстрацію за ним права власності на Ѕ частини Квартири, оскільки на вказану частину Квартири був накладений арешт ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.10.2011 у справі № 2-7288/11 (а.с. 8). Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.09.2012, постановленою у справі № 2-7288/11, ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.10.2011 (а.с. 14). За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до статті 33 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судом першої інстанції редакції) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч.4 ст.10 ЦПК України 2004 року). Відповідно до наданого разом з апеляційною скаргою витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 181744103 від 20.09.2019 ОСОБА_4 є власницею Ѕ частини Кварири на підставі свідоцтва про право власності житло № 555 від 29.02.1996, виданого комісією приватизації житлового фонду ВО «ХЗЕА», та власницею Ѕ частини Квартири підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 1000 від 23.11.2013 (а.с. 63). Тобто на час визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину Квратири та зняття з неї арешту судовим рішенням від 19.06.2014, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником зазначеної частини Квартри була ОСОБА_4 , яка до участі у справі у якості відповідача долучена не була. Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, що почала діяти з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України). За таких обставин, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_4 підлягає задоволенню, заочне рішення суду від 19.06.2014 - скасуванню з ухваленням у справі нової постанови про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_4 при подачі апеляційної скарги судовий збір не сплатила, тому 1117 грн 7 коп. судового збору, що підлягали сплати при подачі апеляційної скраги, в дохід держави належить стягнути з ОСОБА_1 . На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , задовольнити. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2014 року скасувати, ухвалити нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності, скасування арешту - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1117 (одну тисячу сто сімнадцять) гривень 7 (сім) копійок судового збору, що підлягали сплаті при подачі апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 15 травня 2020 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді І.В. Бурлака А.І. Овсяннікова