LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818756/15883/17

від 15.05.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2020 року м. Харків справа № 756/15883/17 провадження № 22-ц/818/2167/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І., сторони справи: позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова, ухвалене 29 серпня 2019 року у складі судді Єжова В.А., УСТАНОВИВ: 23 листопада 2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі МТСБУ) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 13524 грн 27 коп. на відшкодування шкоди в порядку регресу та судового збору. Позов мотивований тим, що 20.11.2014 о 10 годині 45 хвилин на пр-ті Л. Курбаса, 2Б в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобілю «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Фіат», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2014 у справі №759/19924/14-п винним у вчинені ДТП визнаний відповідач. Оскільки цивільна - правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, МТСБУ виплатило потерпілому 13524,27 грн страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу. Тому відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), пунктів 38.2.1, 38.2 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Заочним рішенням Червонорзаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 13524 грн 27 коп. страхового відшкодування та 1600 грн судового збору. Рішення мотивоване тим, що позивачем доведений належними та допустимими доказами факт виплати потерпілому від страхового випадку ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 13524,27 грн. Тому відповідно до вимог ч.1 ст. 1191 ЦК України, п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право вимагати стягнення зазначеної суми з особи винної у завданні шкоди потерпілому, яким є відповідач у справі ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що справа розглянута за відсутності відповідача, тому він має право заявити про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Апелянт уважає, що позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності для захисту належних йому прав, оскільки згідно з матеріалами справи ДТП сталася 20.11.2014, страхове відшкодування було виплачене МТСБУ 05.02.2015. Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з порушенням вимог Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) щодо підсудності справи, тому ухвалою суду від 27.09.2018 позовну заяву передано за підсудністю до Червонозаводського районного суду м. Харкова. Справа надійшла в провадження цього суду лише 11.06.2019, тобто після спливу встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Відповідно до правового висновку. викладеного у постанові Верховного Суду України у справі № 1763цс16 від 24 травня 2017 року, подання позову з недодержанням правил підсудності не перериває перебіг строку позовної давності. Апелянт просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволені позову з цих підстав. У відзиві на апеляційну скаргу Давиденко Олег Леонідович , який діє в інтересах МТСБУ, проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Посилається на те, що не перериває перебігу позовної давності лише залишення позову без розгляду. Поданий МТСБУ до Оболонського районного суду м. Києва позов не був залишений ухвалою суду без розгляду чи повернутий заявнику, він був переданий Червонозаводському районному суду м. Харкова за підсудністю. Позов був поданий 23.11.2017, страхове відшкодування на користь ОСОБА_3 здійснене 05.02.2015, тому трирічний строк позовної давності для звернення до суду не пропущений. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2014 о 10 годині 45 хвилин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 , на пр-ті Л. Курбаса, 2Б у м. Києві під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, здійснив наїзд на автомобіль «Фіат», державний номер НОМЕР_2 (а.с. 6). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу «Фіат», державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 (а.с. 5 зворот). Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2014 у справі №759/19924/14-п ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення (а.с. 4). Відповідно до даних протоколу огляду колісного транспортного засобу від 04.12.2014, звіту № 10435 дослідження спеціаліста - автотоварознавця, складеного від 08.12.2014, ремонтної калькуляції № 10435 від 08.12.2014 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фіат» державний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ склав 16229,12 грн ( а.с. 7 - 17 ). Оскільки на дату скоєння ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, потерпілий ОСОБА_3 звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ від 23.01.2015 (а.с. 18). Наказом МТСБУ № 592 від 03.02.2015 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 13524,27 грн на користь ОСОБА_3 , що також підтверджується даними платіжного доручення № 1/25610 від 05.02.2015 ( а.с. 19,20). Четвертого лютого 2015 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією добровільно компенсувати витрати МТСБУ, що підтверджується даними листа № 3/1-05/3293. Проте зазначене прохання залишене відповідачем без задоволення (а.с.22). Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон) в редакції на час скоєння ДТП у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Згідно підпунктів а, ґ пункту 41.1 статті 44 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність; у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно п.22.1 статті 22 Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таким чином, зазначеним Законом встановлений порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди заподіяної потерпілій у ДТП особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, застосував закон що їх регулює та обґрунтовано вважав доведеними обставини, ня які посилався позивач у якості підстав для задоволення позову. Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 цього кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав. Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (ст.257 ЦК України). Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачене МТСБУ 05.02.2015, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої та оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. За змістом викладеного, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Водночас у правовому висновку Верховного Суду України у справі №6-895цс15, викладеному в постанові від 24.05.2017, вказано, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Перебіг позовної давності не переривається, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто. З матеріалів цивільної справ № 756/15883/17 вбачається, що МТСБУ звернулося до Оболонського районного суду м. Києва 23.11.2017 (а.с. 2 - 3). Провадження у справі було відкрите ухвалою суду від 07.12.2017 (а.с. 31). Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.09.2018 позов МТСБУ направлений за підсудністю до Чернозаводського районного суду м. Харкова (а.с. 53) Судова колегія вважає, що направлення справи за підсудністю не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті. Повернення позовної заяви чи відмова у її прийнятті мають наслідком повторне звернення до суду із новою позовною заявою, тоді як після направлення справи за підсудністю суд продовжує розглядати первісно подану позовну заяву. Тому посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованим. Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 10 січня 2019 року у справі №200/13392/13-ц та від 11 вересня 2018 року №904/191/18. З огляду на вищевикладене апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 15 травня 2020 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді І.П. Коваленко А.І. Овсяннікова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»