Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 461/453/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 461/453/16-а пров. № А/857/3392/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Коваля Р.Й., Ільчишин Н.В., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова (головуючий суддя Волоско І.Р.) щодо подання звіту про виконання судового рішення, постановлену у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 10 год. 50 хв. 19 лютого 2020 року, повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року, у справі №461/453/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління МВС України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії по перерахунку пенсії, В С Т А Н О В И В: 04.02.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління МВС України у Львівській області про зобов`язання до вчинення дій по перерахунку пенсії, а також просив стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за ухилення від вчинення дій щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення. Відмовляючи в задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача щодо подання звіту про виконання судового рішення вже була предметом розгляду у даній справі. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області через протиправні дії та бездіяльність досі не виконано рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, що стало підставою для звернення із заявою про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник вказує, що судове рішення це офіційний документ суду юрисдикційного характеру, що є найважливішим актом правосуддя, прийнятим на захист прав і свобод людини, правопорядку, принципу верховенства права. Вважає, що суд першої інстанції ігнорує практику Європейського суду з прав людини, а також норми матеріального та процесуального права. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що суд першої інстанції не є судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, до того ж після набрання рішенням суду законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Вказує, що заявник не надав доказів невиконання, ухилення чи створення перешкод відповідачем у виконанні судового рішення. Скаржник просив розгляд справи 18.05.2020 проводити без його участі. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого суд апеляційної інстанції відмовив, враховуючи необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи судом, можливість розглянути справу за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Третя особи явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України та статті 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29.07.2019 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління МВС України у Львівській області про зобов`язання до вчинення дій по перерахунку пенсії задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у не проведенні ОСОБА_1 індексації пенсії, починаючи з січня 2015 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2015 року ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого призначається пенсія, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, згідно з довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 04 березня 2016 року №1089; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату з 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, згідно з довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 04 березня 2016 року №1089; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати звіт про виконання постанови суду протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 29.07.2019 в адміністративній справі №461/453/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо: невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми індексації грошового забезпечення, що відображена у довідці Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській обл. №1089 від 04.03.2016; непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Львівської обл. здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з дати призначення пенсії - 31.12.2014, з урахуванням: суми індексації грошового забезпечення, що відображена у довідці Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1089 від 04.03.2016; індексації суми пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; а також провести виплату недоотриманих коштів у зв`язку з проведеними перерахунками з урахуванням виплачених сум пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виконало постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі №461/453/16-а, яка набрала законної сили 24.12.2019, ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтею 382 КАС України згідно з положеннями якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, установити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої чи апеляційної інстанцій може шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у випадку неподання такого звіту суддя вправі встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов`язків, пов`язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Підставами застосування зазначених заходів є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. При цьому, передбачені статтею 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин. В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані належні та допустимі докази виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, від дня набрання законної сили яким минуло понад три місяці. Відповідач зазначає лише, що вимоги заявника про подачу звіту про виконання судового рішення та стягнення штрафу з начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є необґрунтованими та передчасними. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що невиконання рішень, постановлених національними судами, є системною проблемою України, яка констатована у багатьох рішеннях ЄСПЛ. Так, у рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява № 40450/04,) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту. Рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» (Burmych and Others v. Ukraine, заява № 46852/13) є продовженням пілотного рішення у зазначеній вище справі. У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов`язково покладатиметься на національні органи влади. У цій справі заявники скаржилися на невиконання або тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, і з цих підстав стверджували про порушення Україною їхніх прав, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ відзначив, що порушені заявниками питання вже вирішувалися у згаданому пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», проте Україна не забезпечила ефективного виконання цього рішення, що зумовило лише зростання кількості аналогічних заяв. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим покликання суду першої інстанції на те, що вимога позивача щодо подання звіту про виконання судового рішення вже була предметом розгляду у даній справі, як на підставу відмови в задоволенні заяви. Як це вбачається з мотивувальної частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, яким скасовано рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку що «із врахуванням особливостей розгляду спору, відсутність будь-яких перешкод для реального та своєчасного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього обов`язків згідно цього судового рішення, апеляційний суд не вбачає правових підстав для встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України», що спростовує висновки суду першої інстанції про розгляд питання про подачу звіту. Відмова у встановленні контролю у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду не є перешкодою для звернення позивача з заявою про його встановлення. Звернення із відповідною заявою після набрання законної сили рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року є способом забезпечення захисту порушених прав позивача та за встановлених обставин не може розцінюватись як зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення підлягає вирішенню судом, який розглянув справу по суті та прийняв рішення не на користь суб`єкта владних повноважень, яким в даному випадку є Восьмий апеляційний адміністративний суд, а тому, не заперечуючи право позивача на звернення із відповідною заявою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Галицький районний суд м.Львова не є судом до компетенції якого належить розгляд та вирішення відповідної заяви. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому ухвалу суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів. Керуючись статтями 230, 241, 243, 249, 308, 310, 312, 317, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2020 року щодо подання звіту про виконання судового рішення у справі №461/453/16-а змінити виклавши мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції в редакції цієї постанови. В решті ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2020 року щодо подання звіту про виконання судового рішення у справі №461/453/16-а залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. Й. Коваль Н. В. Ільчишин Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 19.05.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України