Постанова 4855 № 640/15192/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15192/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Лічевецького І.О., Файдюка В.В. при секретарі Горяіновій Н.В. за участю: представника позивачів: Чередніченка М.М. представника третіх осіб: Скока В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УПВ-3) Українського товариства сліпих (УТОС), Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2» про визнання протиправними та скасування умов та обмежень, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідачі, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу КМР, ДАБІ України) у якому просив: - визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 №12624/0/018-1/009-12 від 25 вересня 2012 року; - визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ 113190951307, виданий ДАБІ України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 року заяву Органу самоорганізації населення Вуличний комітет «Воздвиженка» у Подільському районі міста Києва, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відмову від позову задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 року в частині відмови від позову Органу самоорганізації населення Вуличний комітет «Воздвиженка» у Подільському районі міста Києва, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнати нечинним та закрито провадження по справі в цій частині. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відмову від позову відмовлено. Тобто, в даній справі позивач - ОСОБА_1 є апелянтом. 12.05.2020 року під час розгляду справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник позивача Калітвенцев І.М. просив прийняти відмову від позову ОСОБА_1 , проте отримавши відмову, в судових дебатах просив задовольнити апеляційну скаргу та задовольнити позов в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до Окружного адміністративного суду міста Києва, реалізував своє право, передбачене статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2019 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 року, у справі № 640/13796/19 задоволено частково заяву осіб, що можуть отримати статус позивачів у справі, а саме: Вуличного комітету «Воздвиженка», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 25 вересня 2012 року №12624/0/018/-1/009-12, прийнятих Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зупинено дію дозволу на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ113190951307, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві). Позивач, вважаючи протиправними містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 Києва №12624/0/018-1/009-12 від 25 вересня 2012 року та дозвіл на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ 113190951307, виданий ДАБІ України, звернувся до суду з даним позовом для захисту свої прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 №12624/0/018-1/009-12 від 25 вересня 2012 року та дозволу на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ 113190951307, відповідачі діяли у межах процедур, визначених чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішень, пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії). Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №408, затверджено Положення про Держархбудінспекцію (далі по тексту - Положення № 294). Відповідно до пункту 1 Положення № 294 ДАБІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Згідно з пунктом 3 Положення № 294 основним завданням ДАБІ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності. Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі по тексту - Порядок №466). Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. У свою чергу, дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти днів з дня реєстрації заяви. Для отримання дозволу подається заява та документи, визначені частиною 3 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 419-20/1829 від 15.07.2004 року затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 та передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,57 га для будівництва житлового комплексу Київському учбово-виробничому підприємству №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС). Зазначена земельна ділянка сформована з трьох складових частин: площею 0,007 га - за рахунок земель міської забудови; площею 0,29 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12 травня 1964 року №598 УТОС; площею 0,21 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. 23.03.2005 року між Київською міською радою та УВП-3 УТОС укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:381:0029) з цільовим призначенням - для будівництва житлового комплексу. Договір зареєстровано ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що свідчить запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 27.04.2005 року №85-6-00197. На підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року №419-20/1829, від 13.12.2007 року №1439/4272 та від 06.10.2011 року №341/6557 ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.07.2012 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва для будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом. Як замовник будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , УВП-3 УТОС звернувся до уповноваженого органу містобудування та архітектури із заявою та документами для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Такі умови було надано ГУ містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25 вересня 2012 року за №12624/0/18-1/009-12 для будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 у Подільському районі міста Києва. У подальшому ГУ містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) реорганізовано у Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року №198/7535. Відповідно до наказу ДАБІ від 21.05.2018 року №607 на підставі довідки про результати проведення документальної перевірки від 17.05.2018 року та направлення від 21.05.2018 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури КМДА. За висновками контролюючого органу встановлено, що відповідно до намірів забудови планується будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом. При цьому, земельна ділянка площею 5691 кв.м. відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.07.2012 року №03-9-00064 має цільове призначення - для будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом. Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804 (чинної містобудівної документації), функціональне призначення зазначених земельних ділянок для будівництва - територія громадських будівель та споруд. Під час розгляду адміністративної справи № 640/3205/19 за позовом Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 року задоволено заяву Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих (УТОС) про забезпечення позову та зупинено дію зазначеного рішення головного інспектора від 22.05.2018 року. Отже, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 №12624/0/018-1/009-12 від 25.09.2012 року, які складають частину предмету розгляду даної адміністративної справи №640/15192/19, залишаються чинними. Надаючи оцінку оскаржуваним містобудівним умовам та обмеженням на предмет їх відповідності чинному законодавству, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що застосуванню підлягають положення ч. 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі державного акту), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (стаття 20 Земельного кодексу України). Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відповідно до підпункту 7 пункту а) частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність. Як вбачається з інформації з Державного земельного кадастру та Державного акту серії ЯЯ №9385933, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:85:381:0029), остання має цільове призначення - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Тобто, земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться у постійному користуванні Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС), відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, а наміри забудови зазначеної земельної ділянки - будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. При цьому, користувачем повністю дотримано послідовність оформлення документації щодо права постійного користування земельною ділянкою, отримано відповідні документи та відповідним чином їх зареєстровано. У свою чергу відповідачами також дотримано процедуру надання та оформлення земельної ділянки у постійне користування третій особі, видано державний акт на право користування земельною ділянкою, визначено її цільове призначення та відповідність намірів забудови такому призначенню. Отже, посилання апелянта на порушення органом містобудування та архітектури вимог абз.2 частини 6 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.2 пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва на житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (в редакції на момент видачі містобудівних умов), під час видачі містобудівних умов, через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, поняття та склад земель історико-культурного призначення визначаються положеннями статті 53 Земельного кодексу України та статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Згідно з приписами частини 1 статті 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель. Порядок їх використання визначається Земельним кодексом України, Законом України «Про охорону культурної спадщини», постановами Кабінету Міністрів України та нормативно-правовими актами органів місцевої влади та самоврядування. Правовими положеннями статті 96 Земельного кодексу України визначено, що на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому при значенню. Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на землях історико-культурного призначення, відведення яких під будівництво передбачене у виключних випадках. Зазначена земельна ділянка належить до території захисту традиційного характеру середовища та об`єктів культурної спадщини: територія державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ», археологічна, охоронна зона, зона охоронюваного ландшафту, територія ландшафтної пам`ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро» (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10 жовтня 1988 року №976, 16 липня 1979 року №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979). Окрім того, земельна ділянка знаходиться у межах пам`ятки археології місцевого значення «Культурний шар Копирева кінця, ХІ-ХІІ ст..» (пункт 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» №12624/0/18-1-1/009-12, витяг з містобудівного кадастру м. Києва). Так, чинним законодавством визначено, що у межах історичної охоронної зони дозволено будівництво у виключних випадках. Пунктом 12 Розділу «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» оскаржуваних містобудівних вимог та обмежень від 25 вересня 2012 року зазначено, що проектна документація має бути узгоджена з органами, уповноваженими у сфері охорони культурної спадщини, Інститутом археології НАН України, Українським товариством охорони пам`яток історії і культури (УТОПІК). Отже, Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) на виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Містобудівних умов та обмежень, окрім всього іншого, зобов`язано було узгодити проектну документацію з органами охорони культурної спадщини, а також отримати у цих органах відповідний дозвіл. Спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин, є Міністерство культури України (Мінкультури), яке у своїй діяльності керується Положенням про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №495 та відповідно до покладених на нього завдань серед іншого видає дозволи на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт у межах території, на якій розташовані архітектурні пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою. Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, листом від 12.10.2018 року №994/10-2/61-18 Міністерство культури України повідомило Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) про погодження проектної документації об`єкта «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 в Подільському районі міста Києва», а також про необхідність отримання дозволу на проведення земляних робіт у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений дозвіл надано Міністерством культури України 05 листопада 2018 року за №22-070/18з на проведення земляних робіт з метою виконання робіт з облаштування допоміжної супровідної інфраструктури об`єкта: «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 », з терміном виконання до 31 грудня 2018 року. Також, у вказаному дозволі зазначено, що земляні роботи проводяться відповідно до проектної документації, розробленої та погодженої в установленому порядку, у тому числі Міністерством культури України від 12 жовтня 2018 року за №994/10-2/61-18. Надалі Міністерством культури України надано аналогічний дозвіл №22-020/19з від 04 лютого 2019 року з терміном виконання до 31 грудня 2019 року. Отже, з наведеного вбачається, що будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 здійснюється у томі числі з відома та на підставі дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури України. Щодо необхідності узгодження проектної документації не тільки з органами, уповноваженими у сфері охорони культурної спадщини, але й з Інститутом археології НАН України, Українським товариством охорони пам`яток історії та культури (УТОПІК), суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, листом від 02.12.2016 року № 375 Українське товариство охорони пам`яток історії та культури (УТОПІК) повідомило про розгляд та погодження проекту Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 в Подільському районі міста Києва», на підтвердження чого надано протокол Ради Київської міської організації Українського товариства охорони пам`яток історії та культури №7 від 02 грудня 2016 року. Також, Інститутом археології НАН України надано довідку-погодження №125/01-15-842 від 23.10.2018 року, з якої вбачається, що Інститут археології НАН України, у межах своєї компетенції, не заперечує проти початку циклу земляних та будівельних робіт по земельній ділянці «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 » за умови проведення археологічних досліджень згідно з договором 121-А-18 від 22 жовтня 2018 року. 19.12.2018 року Інститутом археології НАН України надано довідку-погодження №125/01-15-1037, згідно якої повідомлено, що Інститут археології НАН України згідно з договором 121-А-18 від 22 жовтня 2018 року закінчив археологічні дослідження по земельній ділянці «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 . Археологічних об`єктів та/або археологічного культурного шару, об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню, не виявлено, тому Інститут археології НАН України в межах своєї компетенції не заперечує проти продовження земляних та будівельних робіт по зазначеній ділянці. Отже, вимоги пункту 12 містобудівних умов №12624/0/18-1-1/009-12 в частині необхідності погодження проектної документації з Інститутом археології НАН України та Українським товариством охорони пам`яток історії та культури (УТОПІК) виконано належним чином, що спростовує в повному обсязі доводи апелянта. Також, у позові позивачі посилаються на те, що діяльність, пов`язана з будівництвом житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 , належить до такої, що підлягає оцінці впливу на довкілля, при цьому зазначаючи,що порушень приписи абз.3 пункту 10 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Згідно з частинами першої, четвертої, шостої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження. Із змісту абз.3 пункту 10 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» вбачається, що друга категорія видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш ніж 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць. Посилаючись на зазначену норму Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», позивач не визначає окремого, передбаченого критерію, який на його думку вказує на необхідність здійснення оцінки впливу на довкілля у процесі прийняття рішення про провадження відповідної діяльності. Як вже встановлено судом вище, діяльність третіх осіб пов`язана з будівництвом житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 , і не підпадає під діяльність, визначену частинами другою, третьою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а тому не підлягає оцінці впливу на довкілля. Таким чином, вирішуючи питання про дотримання відповідачами норм чинного законодавства, під час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 №12624/0/018-1/009-12 від 25 вересня 2012 року та дозволу на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ 113190951307, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі діяли у межах процедур, визначених чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішень, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії). Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже контролюючими органами доведено законність та правомірність оскаржуваних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 №12624/0/018-1/009-12 від 25 вересня 2012 року та дозволу на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ 113190951307. Таким чином, даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: І.О. Лічевецький В.В. Файдюк Повний текст виготовлено 18.05.2020 року