Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 743/416/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 743/416/20 Суддя (судді) першої інстанції:Жовток Є. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання, за апеляційною скаргою громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.03.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.03.2020 позов задоволено. Вирішено продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 02.10.2020 включно в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, скорочені строки розгляду вказаної категорії справ, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи убачається, що 02.10.2019 року під час перевірки законності перебування іноземних громадян в м. Києві, працівниками Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області було виявлено громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території України без законних підстав та документів, які б надавали право законно перебувати на території України на визначний строк, чим порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні». За порушення правил перебування іноземних громадян на території України ГУ ДМС України в м. Києві, 09.08.2018 стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 гривень. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.10.2019 у справі № 743/1839/19, примусово видворено громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України та затримано з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні до 02.04.2020. Зазначене рішення суду набрало законної сили. Позивач звертався до Департаменту консульської служби МЗ України 20.01.2020 з метою ідентифікації відповідача, а також до Чернігівського ПТПІ з проханням заповнити анкету з метою документування на повернення в країну походження, проте, відповідач від заповнення анкети відмовився з особистих міркувань. Оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, позивач просить продовжити строк затримання відповідача на 6 місяців що і стало підставою для звернення до суду. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для продовження строку затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Відповідно до ч. 1 ст. 15 вказаного Закону в`їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній за участю картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України. Приписи ч. 1 ст. 26 Закону визначають, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визнаний в Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція). Згідно п. 1 розділу VІ Інструкції якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою, до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно. Разом з цим, положеннями п. 6 цієї Інструкції регламентовано, що строк затримання іноземців, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. Проте, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більше ніж до вісімнадцяти місяців. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вказує, що на постійній основі вживає дії щодо ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але Відповідач і надалі відмовляється співпрацювати. Листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 28.11.2019 за № 8101.8.5-50387/8101.8-19 (а.с.10), останнє зверталось до директора Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з клопотанням надати можливість заповнити анкету встановленого зразка з метою подальшого виготовлення сертифікату на повернення ОСОБА_1 до Народної Республіки Бангладеш, а також направити кольорові фотографії зазначеного іноземця розміром 3*4. Аналогічні листи направлялися 13.01.2020 №8010.8.3-1475/8010.8-20 (а.с.12) та 20.01.2020 №8010.8.3-3000/8010.8-20 (а.с.15), 07.02.2020 №8010.8.3-6918/8010.8-20 (а.с.19), 03.03.2020 №8010.8.3-11893/1070.8-20 (а.с.22). Згідно Листів Чернігівського ПТПІ № 09-02/2056 від 05.12.2019 р., № 09-02/85 від 16.01.2020 р., №09-02/186 від 30.01.2020, №09-02/241 від 06.02.2020, №09-02/444 від 10.03.2020 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 надано можливість заповнити анкету до посольства Народної Республіки Бангладеш, однак, іноземець відмовився від заповнення будь-яких анкет та написання будь-яких заяв з власних міркувань у зв`язку з небажанням повертатися до країни громадянської належності. Вказане також підтверджується актом про відмову вчинити певні дії від 29.01.2020, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснює співпрацю, оскільки відмовлявся, з особистих міркувань без надання додаткових пояснень, від заповнення анкети на Посольство Народної Республіки Бангладеш. Аналогічні акти складені від 06.02.2020, 10.03.2020 та містяться в матеріалах справи. Отже, позивачем вживалися неодноразові дії з метою ідентифікації особи відповідача, який не співпрацював у питанні заповнення анкети, що підтверджується листами Чернігівського ПТПІ та актами про відмову вчинити певні дії. Крім того, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звертався до директора Департаменту консульської служби МЗС України з листом посприяти процедурі ідентифікації та документуванні паспортним документом або свідоцтвом на повернення через Посольство Народної Республіки Бангладеш у Республіці Польща (а.с. 29). Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені ст. 289 КАС України. Згідно з ч. ч. 11, 13 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Наявність хоча б однієї з таких умов надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців). Відповідно до пп. f п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено можливість затримання іноземця або особи без громадянства та продовження строку такого затримання за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Апелянт зазначає, що в момент затримання повідомив всі правдиві відомості про себе, потім неодноразово намагався надати позивачу копію свого паспорта, що було проігноровано позивачем. До апеляційної скарги додав копію паспорта НОМЕР_1 . Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що визначальним при розгляді даної справи є встановлення активних дій з боку позивача для забезпечення ідентифікації з метою уникнення безпідставного обмеження свободи особи. Посилання апелянта на те, що він жодним чином не перешкоджав ідентифікації, а сприяв цьому, повідомивши при затриманні всі правдиві відомості про себе, а потім неодноразово намагався надати позивачу копію свого паспорту, колегія суддів відхиляє, з огляду на відсутність доказів, які свідчили б про відмову позивача у прийнятті таких документів від відповідача та активних дій громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , спрямованих на співпрацю з міграційною службою для його ідентифікації. Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Докази, що беруться колегією суддів до уваги, є достатніми для висновку про те, що на час звернення позивача з відповідним позовом ним вживаються активні дії для забезпечення примусового видворення особи та таке забезпечення потребує додаткового часу. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні визначені ст. 289 КАС України підстави для продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.03.2020 у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання - залишити без задоволення. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.03.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 18.05.2020