Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 758/9472/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/9472/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА Іменем України 18 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації виплатити всі неодержанні кошти з соціальної допомоги інвалідам з дитинства та надбавки на догляд згідно діючого законодавства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року позов задоволено: зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 заборгованість державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та надбавки на догляд, яка виникла з 01 грудня 2014 року по 01 квітня 2017 року (включно). Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову/позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для нарахування та виплати допомоги у спірний період відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства першої групи, довічно (МСЕК №425912, дата огляду 16.08.2011, огляд повторний), її опікуном є ОСОБА_2 (рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 25.12.2012). Особа з інвалідністю та опікун були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . З 16.05.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа (довідка від 16.05.2018 №000053693 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи). На підставі заяви від 18.05.2018 про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг призначено державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства з 18.05.2017 - довічно. Вважаючи, що відповідач має виплатити всі неодержанні кошти з соціальної допомоги інвалідам з дитинства та надбавки на догляд за минулі періоди, позивач звернулася до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що причини не одержання своєчасно соціальної допомоги опікуном є поважними, в відтак, вказані суми виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що позивач не надала доказів, які б свідчили про її об`єктивну неможливість отримати спірну допомогу у 2014-2017 роках, а також про втручання суду у дискреційні повноваження відповідача щодо встановлення позивачу певного статусу. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства <…>. Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (стаття 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю") Згідно статті 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" особам з інвалідністю з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі: особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, - 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При призначенні та виплаті надбавки на догляд застосовуються відповідно статті 4-17 цього Закону. Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Відповідно до статті 6 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. При цьому, якщо при переогляді особу з інвалідністю з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною з інвалідністю. За змістом статті 12 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням. Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату. Невиплату або відмову у виплаті державної соціальної допомоги за минулий час може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені у пунктах 2.8, 4.10 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 № 226/293/169 Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суми державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та надбавки на догляд за ними можуть бути виплачені за минулий час без обмеження будь-яким строком виключно у разі, якщо пропуск строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства та неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з пов`язані із наявністю поважних причин. Отже, для правильного вирішення даного спору, слід встановити чи були наявні у позивача поважні причини, які об`єктивно унеможливити отримання ним спірної допомоги та надбавки у період з 01 грудня 2014 року по 01 квітня 2017 року. Так, позивач зазначала, що несвоєчасне звернення до відповідача про отримання державної соціальної допомоги зумовлено перебуванням позивача та опікуна за кордоном. Зокрема, з огляду на початок проведення антитерористичної операції, останні змушені були покинути постійне місце проживання та виїхали в Швецію, де, зокрема, і здійснювалось лікування ОСОБА_1 . На підтвердження цих обставин позивачем надано копії ряду документів (листи лікарів та журнали записів з лікарні м. Сьодерхамн (Швеція)). Водночас зазначені документи не містять перекладу (окрім двох медичних рішень), не засвідчені та не легалізовані на території України у встановленому порядку (шляхом накладення апостилю). Відповідно до частини першої статті 73, частини першої статті 74, частини першої статті 75, частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Враховуючи викладене, надані позивачем копії документів не можуть бути прийняті як такі, що є допустимими та достатніми для цілей підтвердження фатку перебування позивача у спірний період за кордоном. Окрім того, позивач та її законний представник не надали жодних допустимих доказів того, що позивач дійсно покидала територію України, перетинала її кордон, а також доказів того, що перебування позивача у період з 01 грудня 2014 року по 01 квітня 2017 року закордоном було безперервним та об`єктивно унеможливлювало отримання спірної допомоги. Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (частина друга статті 79 КАС). Оскільки позивачем та/або її законним представником не було надано інших доказів, які б достовірно свідчили про факт об`єктивної неможливості звернення за отриманням спірної допомоги, то колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог та наявності у неї права на отримання спірної допомоги за минулий час без обмеження строком. При цьому, колегія суддів враховує, що факт отримання спірної допомоги починаючи з квітня 2017 року сторони не заперечують. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення. Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити. Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя І.В. Федотов