Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3172/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3172/19 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача - Турецької І. О., суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П. за участі секретаря - Скоріної Т. С. представника відповідача, в особі Головного управління ДФС в Одеській області - Козеровської А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Леола» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства «Леола» до Южненського управління Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №8251-54 від 22 лютого 2019 року В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У травні 2019 року Приватне підприємство «Леола» (далі - ПП «Леола») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Южненського управління ГУ ДФС в Одеській області, ГУ ДФС в Одеській області в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №8251-54 від 22 лютого 2019 року про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 27 000 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ПП «Леола» вказувало, що не було згодне з наказом про проведення фактичної перевірки дотримання вимог чинного законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або реалізації, у зв`язку з чим оскаржило його до суду. Утім, до вирішення судом спору щодо правомірності наказу, контролюючий орган, за результатами проведення фактичної перевірки магазина « Продукти -24», що розташований в м. Одесі по вул. Тіниста, 9/12 склав податкові повідомлення-рішення за нібито порушення платником податків ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі - Закон №481/95-ВР). Позивач наполягав на тому, що фактична перевірка не проводилася, податкові повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій йому не направлялися, у зв`язку з чим, підстав для винесення податкової вимоги начальником Южненського управління ГУ ДФС не було. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у задоволенні позову ПП «Леола» відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суб`єктом владних повноважень податкова вимога від 22 лютого 2019 року №8251-54 була сформована та направлена на адресу позивача з дотриманням Порядку №576 та у відповідності до приписів Податкового кодексу України. При цьому, суд зазначив, що ПП «Леола» ні на час винесення податкової вимоги, а ні на час прийняття рішення у даній справі, податкові повідомлення-рішення, які прийняті за результатом фактичної перевірки, не оскаржило. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, указуючи в апеляції про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ПП «Леола» просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, окрім підстав, що зазначені в позові, підприємством наголошено, що 27 травня 2019 року ним, на офіційні сайти відповідачів, була направлена скарга щодо скасування податкової вимоги. Проте, як вказує скаржник, вмотивованої відповіді він не отримав, що згідно вимог ч.56.9 ст. 56 Податкового кодексу України свідчить про те, що така скарга є повністю задоволеною на користь платника податків. У відзиві на апеляцію ГУ ДФС в Одеській області вказує про те, що рішення суду першої інстанції є правильним та відсутні підстави для задоволення апеляції. Так, на обґрунтування законності рішення суду першої інстанції контролюючий орган зазначає, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи та обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо наявності порушень, допущених відповідачем при проведенні фактичної перевірки, при направленні прийнятих, за її результатами, податкових повідомлень - рішень та прийнятті відповідної податкової вимоги. Представник відповідача, в особі ГУ ДФС в Одеській області в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Фактичні обставини справи. 11 жовтня 2018 року ГУ ДФС в Одеській області з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв, прийняло наказ №7812 «Про проведення фактичної перевірки ПП «Леола». 06 листопада 2018 року о 17:10 год. посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області була проведена фактична перевірка ПП «Леола», а саме магазина «Продукти-24», розташованого в м. Одесі по вул. Тінистій, 9/12 та складений акт, яким встановлено порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.1 постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30 жовтня 2008 року "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв". Згідно акта порушення виразилися у зберіганні алкогольних напоїв без марок акцизного податку, а також у реалізації алкогольних напоїв за ціною нижче ніж встановлена мінімальна роздрібна ціна (а.с. 200-203). Директор ПП «Леола» відмовилася від ознайомлення з актом фактичної перевірки та його підписання, про що був складений відповідний акт. (а.с.205). 15 листопада 2018 року акт перевірки був зареєстрований в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання за №1714/15-32-40-03/22491694. Відповідно до квитанції ПАТ Укрпошта акт фактичної перевірки був направлений платнику податків 16.11.2018 р. та отриманий, останнім, 23 листопада 2018 року (а.с.206). 03 грудня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі №420/5833/18 за позовом ПП «Леола» про визнання протиправним та скасування наказу №7812 від 11 жовтня 2018 року про проведення фактичної перевірки. 14 лютого 2019 року за результатами розгляду даного позову було прийнято рішення про відмову в його задоволенні. Рішення набрало законної сили 16 липня 2019 року, після перегляду судом апеляційної інстанції. 07 грудня 2018 року ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій: №0033564003 за порушення законодавства про маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 17 000 грн. №0033554003 за порушення законодавства про розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва у розмірі 10 000 грн. Податкові повідомлення-рішення №0033564003 та №0033554003 направлені на адресу ПП «Леола» 10 грудня 2018 року, що підтверджується квитанцією ПАТ «Укрпошта» за трек-номером 6504515262970. Поштове направлення повернулось без вручення (довідка пошти Ф20 «за закінченням встановленого строку зберігання»). 22 лютого 2019 року ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкову вимогу №8251-54 про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 27 000 грн. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на наступне. Відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з п.80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України (п.80.5 ст. 80 Податкового кодексу України). Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПКУ). Згідно з абзацом першим п.86.5 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 Податкового кодексу України, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки (абзац третій п.86.5 ст. 86 Податкового кодексу України). Відповідно до п.86.6 ст. 86 Податкового кодексу України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Як свідчать наведені вище фактичні обставини справи, доводи скаржника про те, що фактична перевірка не проводилася та про те, що про її результати платника податків не повідомили є неспроможними. Так, про те, що фактична перевірка проводилася свідчать, зокрема, копії фіскальних чеків, які підтверджують пояснення податкових інспекторів про проведення контрольної закупки, складений акт відмови директора ПП «Леола» від ознайомлення з актом перевірки та його підписання. Окрім того, колегія суддів зазначає, що направлення податкових повідомлень-рішень на адресу ПП «Леола», що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, свідчить про виконання контролюючим органом п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаного пункту, податкові повідомлення - рішення вважаються врученими платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, тобто 15 січня 2019 року (а.с.85-86). За приписами п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Таким чином, у разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України , нараховані грошові зобов`язання після закінчення десятиденного терміну набувають статусу податкового боргу. Нараховану суму грошового зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у встановлений законодавством строк, позивачем не сплачено та не оскаржено в судовому порядку. Таким чином, станом на 22 лютого 2019 року (дата винесення вимоги) вищезазначені грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу, а тому податкова вимога №8251-54 про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 27000 грн. була сформована з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, згідно вимог п.86. 6 ст. 86 Податкового кодексу України відмова ПП «Леола» від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє його від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Досліджуючи довід скаржника, що неотримання вмотивованого рішення від контролюючого органу протягом встановленого законодавством строку за результатами адміністративного оскарження податкової вимоги свідчить про задоволення скарги, колегія суддів вказує таке. Пункт 56.3. статті 56 Податкового кодексу України унормовує, що скарга на рішення контролюючого органу подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Скаржник зазначає, що скарги на скасування податкової вимоги, він направив до на офіційні сайти Южненського управління ГУ ДФС в Одеській області, ГУ ДФС в Одеській області. Колегія суддів вважає, що адміністративне оскарження рішень контролюючого органу, шляхом направлення відповідних скарг на адресу того ж самого органу, який прийняв спірне рішення, суперечить наведеній вище норми. Отже, є підстави вважати, що контролюючі органи правомірно не розглянули скаргу платника податків та не прийняли відповідного рішення. Додатково, слід відзначити, що підпунктом 56.17.5. п.56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, серед іншого, встановлено, що рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Ураховуючи, що скаржник одночасно 27 травня 2019 року звернувся зі скаргою щодо оскарження податкової вимоги до контролюючого органу та з відповідним позовом до суду першої інстанції, також відсутні підстави вважати скаргу задоволеною. Не є обґрунтованими доводи скаржника про відсутність у контролюючого органу підстав приймати податкові повідомленні - рішення про застосування штрафних санкцій, а також податкову вимогу, оскільки існувало судове провадження щодо оскарження наказу про проведення перевірки, з огляду на наступне. Відповідно до частини 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Отже, за таких умов, слід вважати, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України дані обставини є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас частина 5 вказаної статті в пункті 2 встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України до справ незначної складності відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення. Керуючись статтями 310, 316, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Леола» - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства «Леола» до Южненського управління Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №8251-54 від 22 лютого 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 19.05.2020 року.