Постанова 4808 № 350/2140/19

Справа № 350/2140/19 Провадження № 22-ц/4808/627/20 Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В. за участю секретаря Маслей А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Рожнятівського районного суду, ухвалене суддею Максимів І.В. 19 лютого 2020 року в селищі Рожнятів, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 41531,09 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 4 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач не виконує покладені на нього договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 41531,09 грн., тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Рожнятівського районного суду від 19.02.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 785,82 грн. та 1921,00 грн. судових витрат по справі. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим. Так, відмовляючи в задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами та неустойкою, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати заборгованості за відсотками, а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Проте, відсутність підпису відповідача на відповідних Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, що між сторонами відсутні договірні відносини та відсутня заборгованість. Підпис відповідач поставив саме в Заяві позичальника, яким засвідчив те, що повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Крім того, відповідачем було особисто підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено тип картки, тип кредитної лінії, базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості та розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, розмір комісії. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Верховний Суд у постанові від 4 грудня 2019 року по справі №750/6058/17-ц при розгляді справи з аналогічними відносинами зробив наступний правовий висновок: «…оскільки відповідач, підписуючи 10 листопада 2011 року Анкету-заяву, підписала також Довідку про ознайомлення із умовами кредитування, вона погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування. Укладення між сторонами Договору шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви, відповідає вимогам ст.ст. 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання». Вважає, що суд, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, оскільки основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при їх наданні. Відмовляючи в стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допустив порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти в банку на банківських депозитах та які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. На його думку, з урахуванням наявності в матеріалах справи Довідки, підписаної відповідачем, де зазначено відсоткову ставку, пеню, штрафи, правові висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року по справі №342/180/17, не можуть бути застосовані. З огляду на наведене просить скасувати заочне рішення Рожнятівського районного суду від 19 лютого 2020 року в частині відмови у стягнення заборгованості за процентами та неустойкою та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Сторони в засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки судове рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за відсотками та неустойкою, то відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України законність судового рішення, ухваленого у іншій частині, апеляційний суд не перевіряє. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 4 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 10). На обґрунтування позову банк надав також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 11, 12-35). Згідно з наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним Кредитним договором станом на 31.10.2019 року становить 41531,09 грн., що складається з: 785,82 грн. - заборгованість за кредитом; 35791,41 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2500,00 грн. - заборгованість за пенею; 2453,86 грн. - штрафи (а.с. 7-9). До апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» долучив також Довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 пільгового періоду» та Виписку по рахунку відповідача (а.с. 83, 84-86). Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви, отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати заборгованості за відсотками, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема і щодо стягнення процентів та неустойки до позовної заяви долучено копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с., 10, 11, 12-35). Разом з тим, ні Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача (а.с. 11, 12-35), а Анкета-заява, підписана відповідачем не містить умов кредитування, відомостей про встановлення кредитного ліміту, відомостей про те, яку банківську послугу отримав відповідач, яка картка останньому видана, розміру відсоткової ставки, відповідальності у вигляді сплати неустойки та штрафних санкцій (а.с. 10). Матеріали справи не містять і підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою Кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. Таким чином, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по процентам та неустойці. Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 пільгового періоду», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5%), порядок нарахування пені, розмір штрафів (а.с. 83), то такі апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне. Згідно з статтею 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як вбачається з додатків до позовної заяви та матеріалів справи, вказаний доказ до суду першої інстанції позивачем не подавався (а.с. 5), хоча на момент звернення з позовною заявою був наявний у нього, а долучений до апеляційної скарги разом із випискою по рахунку (а.с. 83, 84-86). Представник АТ КБ «Приватбанк» не надав доказів неможливості подання суду першої інстанції долучених до апеляційної скарги документів з причин, що об`єктивно не залежали від банку. Більше того, АТ «КБ «Приватбанк» подало суду першої інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та на підставі наданих документів (а.с. 6). Відтак, долучені до апеляційної скарги представником АТ КБ «Приватбанк» докази не підлягають прийняттю апеляційним судом. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною шостою ст.19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Рожнятівського районного суду від 19 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 травня 2020 року. Головуюча: Томин О.О. Судді: Мелінишин Г.П. Пнівчук О.В.