Постанова 4811 № 442/7875/19

Справа № 442/7875/19 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І. Провадження № 22-ц/811/570/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:76 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації у Львівській області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Курус Р.І. від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и л а : рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 172087,94 (сто сімдесят дві тисячі вісімдесят сім) грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 21.04.2017 року по 19.08.2019 року та 20000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди. Стягнуто з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2720,87 грн. судових витрат. В решті позову - відмовлено. Дане рішення оскаржив відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації. В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважають, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказують, що суд не надав оцінки відмові Дрогобицького міськрайонного суду на заяву відділу освіти про роз`яснення рішення суду від 21.04.2017р., оскільки в рішенні не була вказана дата поновлення ОСОБА_1 на посаді директора. Окрім цього, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області протягом двох років не застосовував заходи примусового стягнення заборгованості, зважаючи на аргументи висловлені в клопотаннях відділу. Вказують, що Дрогобицький міськрайонний суд не взяв до уваги, що за змістом матеріалів справи, щодо звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі, відділ освіти не робив умисних кроків для затримки поновлення та виплати заборгованості, а намагався покращити матеріальну базу школи та уникнути перевитрат бюджетних коштів. Звертають увагу, що на даний час рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21.04.2017 року виконано повністю. Зазначають, що районним судом не враховано та не взято до уваги, що в період невиконання рішення суду з 21.04.2017р. по 19.08.2019р. позивач згідно з наказом відділу освіти Дрогобицької райдержадміністрації від 30.08.2017р. №155(в) перебував у відпустці у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 15 (п`ятнадцять) календарних днів з 30.08.2017р. по 10.09.2017 року. А також згідно з витягом з наказу Уличненської СЗШ І-ІІІ ст. від 06.08.2018р. №54 перебував у щорічних основних відпустках невикористаних за попередні роки роботи на посаді директора даної школи. Зокрема, за 2009 рік - 9 (дев`ять) календарних днів, за 2011рік - 10 (десять) календарних днів, за 2012 рік - 5 (п`ять) календарних днів. Разом 24 (двадцять чотири) календарні дні, які використав перебуваючи у відпустці з 07.08.2018р. по 31.08.2018р. Вважають, що ці дні не повинні враховуватись для оплати в час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Також вважають необгрунтованим і незаконним стягненням з відділу освіти моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень. Оскільки розмір суми відшкодування моральної шкоди та характер моральних чи фізичних страждань, моральних переживань або інших негативних явищ, заподіяних йому саме діями з боку відділу освіти, позивачем жодним доказом не доведений. Зазначають, що ОСОБА_1 був звільнений на підставі акту комісії, створеної за дорученням голови Дрогобицької райдержадміністрації від 04.11.2016р. №67. Серед 7 (семи) членів багатопрофільної комісії був лише один представник відділу освіти. Тому переконані, що твердження про будь-які негативні явища ОСОБА_1 з боку відділу освіти є безпідставними і недоведеними. Крім цього, ОСОБА_1 згідно з наказом відділу освіти від 09.09.2019р. №47 була виплачена моральна шкода у розмірі однієї тисячі гривень. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 13,81, 89, ст. 82, ч.9 ст. 83, ч.2 ст. 247, п. 6 ч.1 ст. 264, ч.5 ст. 279 ЦПК України, ч.1 ст. 16, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 43, 56 Конституції України, ч.7 ст. 235, ст. 236, ст. 237-1 КЗпП України, Постанови Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №760/9521/15-ц, від 19 грудня 2018 року у справі №640/14909/16-ц, п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», та задовольняючи частково позов виходив з того, що згідно з рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.04.2017 року, позивач ОСОБА_1 з 1990 року працював на посаді директора Уличненської ЗСШ I-III ступенів та був звільнений з посади директора школи згідно наказу №254 від 07.11.2016 року В.о. керівника Відділу освіти Дрогобицької РДА Стецко І.Т. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року скасовано наказ «Про звільнення директора Уличненської СЗШ I-III ступенів Савчина Ярослава Васильовича», поновлено ОСОБА_1 на посаді директора та стягнено з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області 39700 грн. заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 5887,83 грн. підлягає негайному виконанню. Постановою апеляційного суду Львівської області від 18.12.2017 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області залишено без змін. Крім того, постановою Верховного Суду від 05.08.2019 року касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення та поновлено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 18.12.2017 року. 20.08.2019 року Начальником Відділу освіти Дрогобицької РДА видано наказ №36 від 20.08.2019 року, яким скасовано наказ Відділу освіти від 07.11.2016 року №254 про звільнення директора Уличнянської СЗШ ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Уличнянської СЗШ з 09.11.2016 року. Виплачено заборгованість ОСОБА_1 по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмір 39700 грн. Суд прийшов до переконання, що відповідачем - Відділом освіти Дрогобицької РДА порушено вимоги ст. 235 КЗпП України, оскільки після проголошення рішення Дрогобицьким міськрайонним судом наказ про поновлення на посаді директора - позивача ОСОБА_1 не був виданий. Крім того, суд вважав необґрунтованими доводи відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву про те, що оскільки Верховним Судом було зупинено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2017 року, а тому наказ про поновлення на посаді директора ОСОБА_1 був виданий негайно після отримання рішення касаційної інстанції. З рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2017 року, вбачалося, що до негайного виконання підлягає рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місць. Крім цього, суд приймав до уваги те, що Верховним Судом лише 12.11.2018 року було зупинено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2017 року, тобто зі сплином більш як одного року з часу ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі і таке (рішення) було зупинено виключно в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження. В іншій частині рішення, зокрема в частині скасування наказу «Про звільнення директора Уличнянської СЗШ I-III ступенів Савчина Ярослава Васильовича», стягнення з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та моральної шкоди було призупинено Верховним Судом згідно ухвали від 12.11.2019 року. Крім того, суд вважав за доцільне звернути увагу відповідача на те, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню, яке полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. З урахуванням викладеного, суд прийшов висновку, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді директора Уличнянської ЗСШ I-III ступенів, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Розмір середньоденного заробітку позивача встановлений рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року та складає 297,73 грн. Період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить із 21 квітня 2017 року по 19 серпня 2019 року, тобто із затримкою у 578 робочих днів. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 становить 172 087,94 грн. (578*297,73). Доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 продовжував працювати в Уличненській ЗСШ на посаді вчителя фізики, а тому йому повинна бути виплачена лише різниця в заробітку, не заслуговують на увагу, оскільки посада директора школи є адміністративною і не пов`язана з виконанням такою особою обов`язків вчителя. Також суд вважав обґрунтованими та такими що заслуговують уваги доводи позивача про допущення відповідачем невиправданої бездіяльності в частині виконання рішення суду, характеру правовідносин, тривалості невизначеності права позивача на працю, тяжкість моральних переживань та наявність власне самого факту незаконного звільнення, а тому з відповідача підлягає до стягнення моральна шкода, яку суд з врахуванням вимог розумності та справедливості оцінює в розмірі 20000 грн. Так, як позов ОСОБА_1 судом задоволено частково, а позивачем ОСОБА_1 було сплачено в дохід держави судовий збір в розмірі 3720,90 грн., а відтак суд вважав, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2720,87 грн. понесених витрат. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. 13.11.2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, у якому просив стягнути в його користь з відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області 172 087, 94 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі (вимішеного прогулу) за період з 21.04.2017р. по 19.08.2019р. та 200 000 грн. моральної шкоди, а всього 372087,94 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він з 1990 року працював на посаді директора Уличненської середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів Дрогобицького району Львівської області. Наказом №254 від 07.11.2016 року В.о. керівника Відділу освіти Дрогобицької РДА Стецко І.Т. його було звільнено з посади директора школи та залишено на посаді вчителя фізика у даній школі. Вважаючи своє звільнення незаконним та безпідставним, він звернувся з позовом до відповідача про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року скасовано наказ «Про звільнення директора Уличненської СЗШ I-III ступенів Савчина Ярослава Васильовича», поновлено його на посаду директора та стягнено з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області 39700 грн. заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місць підлягає негайному виконанню. Не погодившись з даним рішенням, відповідачем було подано апеляційну скаргу, однак, таку постановою апеляційного суду Львівської області від 18.12.2017 року залишено без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області без змін. Крім того, відповідачем було подано також і касаційну скаргу до Верховного Суду з підстав неправильного застосування судами матеріальних норм та порушення норм процесуального права. Однак, постановою Верховного Суду від 05.08.2019 року касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення та поновлено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суд Львівської області від 18.12.2017 року. Вказує на те, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду в частині, яке підлягало негайному виконанню не було виконано відповідачем, відтак змушений був звертатись з відповідними зверненнями як до відділу з примусового виконання рішення Державної виконавчої служби так і до правоохоронних органів. І лише, 20 серпня 2019 року по спливу більше 2 років начальником Відділу освіти Дрогобицької РДА Стецко І.Т. виконано рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21.04.2017 року. Звертає увагу суду на те, що розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ним складений у відповідності до вимог Закону України «Про оплату праці», «Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 ВІД 09.02.1995 року» і такий становить - 172087,94 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює в 200 000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, позивач ОСОБА_1 з 1990 року працював на посаді директора Уличненської ЗСШ I-III ступенів та був звільнений з посади директора школи згідно наказу №254 від 07.11.2016 року В.о. керівника Відділу освіти Дрогобицької РДА Стецко І.Т. Проте, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року скасовано наказ «Про звільнення директора Уличненської СЗШ I-III ступенів Савчина Ярослава Васильовича»; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора та стягнуто з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на його користь 39700 грн. заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 5887,83 грн. допущено до негайного виконання. Постановою апеляційного суду Львівської області від 18.12.2017 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 05.08.2019 року касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення та поновлено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 18.12.2017 року. Однак незважаючи на ухвалене 21.04.2017 року рішення про поновлення позивача на роботі та допущення його до негайного виконання, тобто з часу ухвалення рішення, - Начальником Відділу освіти Дрогобицької РДА лише 20.08.2019 року видано наказ №36, яким скасовано наказ Відділу освіти від 07.11.2016 року №254 про звільнення директора Уличнянської СЗШ Савчина Я.В. та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Уличнянської СЗШ з 09.11.2016 року. Виплачено заборгованість ОСОБА_1 по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмір 39700 грн. Частиною першою статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України). Згідно ст. 367 ЦПК України ( в редакції чинній станом на 2017 рік), сд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу; 8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після проголошення рішення суду, незалежно від факту оскарження даного рішення суду. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Відповідно до статі 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. За змістом статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (висновок Верховного Суду України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15). Вказане відповідає, також, правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 29.01.2020р. №607/10653/18, що аналогічна до правової позиції у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №760/9521/15, на яку правильно посилався і суд першої інстанції. Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем - Відділом освіти Дрогобицької РДА порушено вимоги ст. 235 КЗпП України, оскільки після проголошення рішення Дрогобицьким міськрайонним судом 21.04.2017 року - наказ про поновлення на посаді директора позивача ОСОБА_1 не був виданий. Крім цього, суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими доводи відповідача про те, що оскільки Верховним Судом було зупинено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2017 року, тому наказ про поновлення на посаді директора ОСОБА_1 був виданий негайно після отримання рішення касаційної інстанції. Так, з рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2017 року, вбачається, що до негайного виконання підлягає рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць та рішення суду першої інстанції як вказано було ухвалене 21.04.2017 року. Верховним ж Судом ухвалою лише від 12.11.2018 року було зупинено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21.04.2017 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 12.12.2017 року, тобто зі спливом більш як одного року з часу ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі і таке (рішення) було зупинено виключно в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження, тобто в частині скасування наказу «Про звільнення директора Уличнянської СЗШ I-III ступенів Савчина Ярослава Васильовича», стягнення з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді директора Уличнянської ЗСШ I-III ступенів, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому судом правильно взято для розрахунку розмір середньоденного заробітку позивача встановлений рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року, а саме - 297,73 грн.; правильно вираховано період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить із 21 квітня 2017 року по 19 серпня 2019 року, тобто із затримкою у 578 робочих днів. Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 становить 172087,94 грн. (578*297,73) чим вважав вказану вимогу позивача повністю обґрунтованою. Щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції і в частині вирішення цієї вимоги обґрунтованими. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Установивши, що діями відповідача порушено трудові права позивача та завдано йому моральної шкоди, суд першої інстанції, правильно застосував положення статті 237-1 КЗпП України та з урахуванням тривалості невиконання рішення суду щодо поновлення позивача на роботі, характеру порушення його прав, тяжкості і істотності вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості. Зважаючи на вказане рішення суду першої інстанції вцілому слід вважати таким, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги частково дублюють доводи відзиву на позовну заяву та таким судом першої інстанції дано правильну оцінку у оскаржуваному рішенні, про що йшлося. Частково доводи скарги дублюють доводи заперечень відповідача з приводу поновлення позивача на роботі, яким була надана оцінка при розгляді справи про поновлення на роботі та такі для даної справи значення не мають. Що ж до доводів у скарзі про те, що відповідач неодноразово, тривалий час подавав заяви, скарги, оспорюючи рішення суду про поновлення на роботі, то такі не лише не свідчать про законність дій відповідача, а навпаки вказують на те, що такими діями відповідач всіляко намагався не виконувати рішення суду, що набрало законної сили, зокрема, і в частині про поновлення на роботі позивача, що підлягало до негайного виконання. Тому ці доводи слід вважати такими, що додатково вказують на обґрунтованість позовних вимог. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, а також практиці суду касаційної інстанції, на які правильно посилався суд першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації у Львівській області - залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 18 травня 2020 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Л.Б. Струс М.М. Шандра