Постанова 4874 № 903/954/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року Справа № 903/954/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В. при секретарі судового засідання Кужель Є.М. розглянувши апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2020р. (повний текст - 20.02.2020р.) у справі №903/954/19 (суддя Шум М.С.) за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк до Фізичної особи-підприємця Дильової Іванни Леонідівни, м.Луцьк про стягнення неустойки в сумі 7981грн. 00 коп. та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем користуванні торговельним місцем Представники сторін: від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився; ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.02.2020р. у справі №903/954/19 відмовлено у позові Волинської обласної спілки споживчих товариств до Фізичної особи-підприємця Дильової Іванни Леонідівни про стягнення неустойки в сумі 7981грн. 00 коп. та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем користуванні торговельним місцем. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. Скаржник в апеляційній скарзі, зокрема звертає увагу суду на те, що Волинською облспоживспілкою з фізичною особою - підприємцем Дильовою Іванною Леонідівною 01 жовтня 2017 року було укладено Договір оренди №1315/564/17 торговельного місця, за яким відповідачу було передано в тимчасове платне користування торговельне місце №564, загальною площею 3,45 кв.м. на Центральному ринку в м.Луцьку, по вул.Глушець, 1 для розміщення об`єкта торгівлі (малої архітектурної форми). Відповідно до п.8.1 Договору сторони дійшли згоди, що цей Договір є укладеним по 31.12.2017р. Якщо Орендар продовжує користуватися торговельним місцем після закінчення дії Договору, то за відсутності заперечень Орендодавця протягом місяця з дати закінчення дії договору, договір вважається поновленим на тих же умовах на той самий строк з урахуванням змін в законодавстві на дату продовження договору. Оскільки термін дії договору оренди №1315/564/17 торговельного місця укладеного 01.10.2017р. закінчився 31 грудня 2018р., Волинська облспоживспілка пропонувала відповідачу підписати новий договір на нових умовах на 2019 рік. ФОП Дильова Іванна Леонідівна від укладення договору на 2019 рік відмовилася, після чого обслпоживспілкою на адресу відповідачки було надіслано заперечення №32/1 від 28.01.2019р. (копія листа було долучено до позовної заяви та міститься в матеріалах справи). Дане заперечення відповідачка отримала 31.01.2019р. (докази отримання було долучено до позовної заяви та містяться в матеріалах справи). Доказом того, що ФОП Дильова Іванна Леонідівна заперечення щодо продовження договору оренди торговельного місця отримала 31.01.2019р. є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено прізвище, ім`я та по батькові, дата отримання повідомлення - « 31.01.2019р.» та підпис отримувача. Дане повідомлення міститься в матеріалах справи. Крім того, є квитанція про відправлення даного заперечення та роздруківка з відділення укрпошти де зазначено, що відправлення вручено 31.01.2019р. Дані докази також містяться в матеріалах справи. Наявність описки в написанні прізвища відповідачки « Дельова » замість «Дильова», що зазначено в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не можна вважати такою, що свідчить про іншу особу. Адже поштова адреса в даному рекомендованому повідомленні відповідає адресі відповідача зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та адресі, що зазначена в реквізитах договору оренди №1315/564/17 торговельного місця укладеного 01.10.2017р. Крім того, відповідачка в розділі «розписка в одержанні» зазначила « Дельова », що свідчить про отримання нею даного заперечення. А тому твердження, що договір оренди №1315/564/17 торговельного місця від 01.10.2017р. є таким, що продовжився, не відповідає дійсності. Частиною 1 статті 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Враховуючи те, що Волинська облспоживспілка в місячний термін після закінчення договору оренди №1315/564/17 торговельного місця від 01.10.2017р. належним чином повідомила ФОП Дильову Іванну Леонідівну запереченням №32/1 від 28.01.2019р. про не продовження даного договору на наступний термін, даний договір вважається таким, що припинив свою дію. За таких обставин апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2020р. у справі №903/954/19 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Волинської обласної спілки споживчих товариств в повному обсязі. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі №924/954/19 та призначено розгляд скарги о 10:00 год. 13.05.2020р. В судове засідання 13.05.2020р. представники сторін не з`явились. При цьому, від Волинської обласної спілки споживчих товариств на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з введенням карантину та обмеженням пересування, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22.04.2020р. №291. Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних клопотань про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України. Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17 березня 2020 року Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020р. Комітет Верховної Ради України з питань правової політики звернув увагу, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах. Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України. Розглядом матеріалів справи встановлено наступне: 01.10.2017р. між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою-підприємцем Дильовою Іванною Леонідівною укладено договір оренди №1315/564/17 торговельного місця, предметом якого є торговельне місце №564 загальною площею 3,45 кв.м., що розташоване на Центральному ринку за адресою: м .Луцьк, вул.Глушець , 1 , яке надається позивачем у тимчасове платне користування відповідачу для розміщення об`єкту торгівлі для провадження торговельної діяльності. Виникнення орендних правовідносин на підставі зазначеного договору сторонами не оспорюється. Згідно пункту 3.1 договору сторони домовились, що вступ відповідача у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного договору. Підписання даного договору свідчить про те, що відповідач отримав в користування торговельне місце. Сторони погодили, що розмір орендної плати за торговельне місце складає 258 грн. 75 коп. на місяць. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок позивача, не пізніше 20-го числв поточного місяця (розрахунковий місяць) Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому, скоригована сума орендної плати не може бути нижчою за встановлену договором (п.4.1 договору). Відповідно до п.8.1 Договору оренди №1315/564/17 торговельного місця від 01.10.2017р., останній укладений по 31.12.2017р. Якщо відповідач продовжує користуватися торговельним місцем після закінчення дії договору, то за відсутності заперечень позивача протягом місяця з дати закінчення дії договору, договір вважається поновленим на тих же умовах на той самий строк з урахуванням змін в законодавстві на дату продовження договору. Додатковою угодою №3 до договору оренди торговельного місця №1315/564/17 від 22.11.2017р. сторони погодили, що розмір орендної плати за торговельне місце з 01.01.2018р. складає 379 грн. 50 коп. на місяць. Позивач зазначає, що термін дії договору оренди торговельного місця №564 загальною площею 3,45 кв.м. №1315/564/17 від 01.10.2017р. закінчився 31.12.2018р. Підписати новий договір на інших умовах відповідач відмовилася. Відтак, представник Волинської облспоживспілки стверджує, що 30.01.2019р. позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення від 28.01.2019р. №32/1 про непродовження терміну дії спірного договору оренди на 2019 рік. Даний лист, як вважає позивач, отримано відповідачем 31.01.2019р. Проте, ФОП Дильова І.Л. продовжує користуватися торговельним місцем без договору оренди, що підтверджується в тому числі актом обстеження торговельного місця №564 від 31.12.2019р. Відтак, позивач зазначає, що наявні усі підстави для стягнення з ФОП Дильової І.Л. неустойки в сумі 7 981 грн. 00 коп. за період з 16.01.2019р. по 02.12.2019 та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем шляхом виселення ФОП Дильової Іванни Леонідівни (демонтажу малої архітектурної форми) із торговельного місця №564. Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.291 ГК України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором. Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами 1, 2 ст.785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Передбачені ст.785 ЦК України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч.2 ст.291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності, заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Зі змісту зазначеної норми випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції сторони в п.8.1 Договору оренди торговельного місця №1315/564/17 від 22.11.2017р. погодили аналогічні умови, а саме якщо відповідач продовжує користуватися торговельним місцем після закінчення дії договору, то за відсутності заперечень позивача протягом місяця з дати закінчення дії договору, договір вважається поновленим на тих же умовах на той самий строк з урахуванням змін в законодавстві на дату продовження договору. Щодо твердження позивача про те, що фізична особа-підприємець Дильова І.Л. отримала повідомлення про закінчення терміну дії договору та заперечення Волинської облспоживспілки про його продовження на наступний термін, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п.п.59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. В матеріалах справи відсутній опис вкладення згідно якого можливо встановити, що саме (вміст кореспонденції) направлялося на адресу ФОП Дильової І.Л., як стверджує позивач. До матеріалів справи позивачем долучено повідомлення про отримання рекомендованого відправлення №4302518403630 із зазначенням адресата: Дельова Іванна Леонідівна ( АДРЕСА_3 ). При цьому, відповідач - Дильова Іванна Леонідівна звертала увагу на ту обставину, що у рекомендованому відправленні неправильно зазначено прізвище адресата. В графі "Розписка в одержанні" в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (№4302518403630) зазначено прописом " Дельова ", відповідач заперечує отримання відповідної поштової кореспонденції, інших ідентифікуючих ознак вказане рекомендоване повідомлення не містить, тому твердження позивача що підприємцю Дильовій І.Л. направлялось повідомлення (лист №32/1 від 28.10.2019р.) про непродовження дії спірного договору, а також та обставина, що отримала відповідну поштову кореспонденцію ФОП Дильова І.Л., суд відхиляє, як не підтверджені вірогідними доказами. Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем долучено банківські квитанції на підтвердження сплати підприємцем Дильовою І.Л. орендних платежів за спірне торговельне місце у 2019 році. Представник позивача відповідну обставину у суді першої інстанції не оспорив. Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України). Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації») одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»). Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують. У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2020р. у справі №903/954/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств - без задоволення. На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника. За змістом ч.ч.4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки в судове засідання, призначене на 13.05.2020р., учасники справи не з`явилися, тому відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повного тексту постанови. Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2020р. у справі №903/954/19 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 18.05.2020р. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Дужич С.П. Суддя Миханюк М.В.