Постанова 4856 № 560/3956/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3956/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 15 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 року № Ф-4721-10 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1833,12 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 від 16.12.2019, задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2019 року №Ф-4721-10. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у Хмельницькій області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач наголошує на правомірності дій контролюючого органу та разом з цим зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, вирішуючи спір, оскільки не врахував, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма Д5 (річна) за 2018 рік не подано, а за 2019 рік поданий 24.09.2019 р. з помилками, тому в інтегрованій картці було автоматично відображено нарахування ЄСВ за третій квартал 2019 року і сумі 1836,12 грн. Крім того, скаржник вказує на неврахування судом роз`яснень, наданих спільним листом Міністерства доходів і зборів України, ПФУ від 27.12.2013 № 21052/5/99-99-17-03-01-16 щодо повноважень надання консультацій з питань ведення Реєстру застрахованих осіб, заповнення таблиць 5-9 додатку 4, всіх таблиць додатку 5,6,7 звіту щодо нарахованого ЄСВ, наданих органами ПФУ. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є адвокатом (індивідуальна адвокатська діяльність), обліковується у Раді адвокатів Хмельницької області, Свідоцтво НОМЕР_1 від 12.12.2018 видане Радою адвокатів Хмельницької області, номер рішення: 1, дата прийняття рішення: 16.11.1993. Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 01.10.2012 на підставі заяви. Право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно п. 1 ч. 4 ст. 31 "ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 19.04.2019 на підставі заяви. Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 21.08.2019 на підставі заяви. Згідно довідки від 26.07.2019 за №1922250700119 адвокат ОСОБА_1 взята на облік у контролюючому органі 26.07.2019. За даними Витягу з Єдиного реєстру адвокатів ОСОБА_1 поновлено право на зайняття адвокатською діяльністю з 19.04.2019 року та зупинено з 21.08.2019 року (а.с.40). Зупинивши адвокатську діяльність, позивач 23.09.2019 сплатила 2757,18 грн. єдиного соціального внеску, що підтверджено квитанцією №0.0.1474050792.1 від 23.09.19 р. 24.09.2019 ОСОБА_1 подала до податкового органу Податкову декларацію про майновий стан і доходи (тип декларації: звітна; Звітний (податковий) період ІІІ квартал 2019 року), та Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, в якому вказано загальну суму чистого доходу - 12519,00 грн. за період липень-вересень 2019 року, та суму єдиного внеску - 2754,18 гривень. 12.11.2019 року контролюючим органом була сформована вимога №Ф-4721-10 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1833,12 грн. станом на 31.10.2019 і надіслана позивачці. Не погоджуючись з вимогою відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів перед судом переконливість своїх дій щодо обліку та нарахування податкових зобов`язань зі сплати єдиного внеску, що має наслідком скасування виставленої вимоги № Ф-4721-10від 12.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Згідно статті 2 Закону №2464-VI) дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI). Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI). Відповідно до пункту шостого частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. За приписами пунктів 6-7 частини першої статті 13 Закону № 2464 органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону №2464 органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи. Згідно частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Так, відповідно до пункту третього розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (Інструкція №449), фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: - якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; - якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; - якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. За приписами пункту четвертого розділу 6 Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника-юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачено 2757,18 грн. єдиного внеску за 3 квартал 2019, розрахунок якого здійснено відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.10) При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що контролюючим органом за наслідками перевірки встановлено наявність боргу ( недоїмки) по сплаті ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1836,12 грн., та докази наявності облікових даних з інформаційної системи про наявність боргу у вказаній сумі, що відповідно вказує на відсутність законних підстав для винесення Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 року №Ф-4721-10. Колегія суддів звертає увагу і на неподання контролюючим органом розрахунків до оскаржуваної вимоги. Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання відповідача у в апеляційній скарзі на помилку у звіті про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми єдиного внеску за 2019 рік, і автоматичного відображення цього нарахування ЄСВ за 3 квартал 2019 року в інтегрованій картці (1836,12 гривень), оскільки вказане не спростовує факту сплати позивачем вказаного внеску, відповідно виконання вимог Закону №2464-VI. Неможливо погодитись з доводами апеляційної скарги і щодо необхідності сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за 2018 рік, оскільки матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 у 2018 році адвокатську діяльність не здійснювала. Щодо доводів про неврахування судом роз`яснень, наданих спільним листом Міністерства доходів і зборів України та ПФУ від 27.12.2013 № 21052/5/99-99-17-03-01-16 щодо повноважень надання консультацій з питань ведення Реєстру застрахованих осіб, заповнення таблиць 5-9 додатку 4, всіх таблиць додатку 5,6,7 звіту щодо нарахованого ЄСВ, то вони є безпідставними, оскільки предметом даного спору є не правильність заповнення звітів, таблиць а правомірність вимоги контролюючого органу про наявність заборгованості із сплати єдиного внеску . Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім описаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана вимога відповідача є необґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 15 травня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.