Постанова 4852 № 200/13487/18 (2-а/200/638/18)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 травня 2020 року м. Дніпросправа № 200/13487/18 (2-а/200/638/18) головуючий суддя І інстанції - Єлісєєва Т.Ю. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача): Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2018 року в адміністративній справі № 200/13487/18 (2-а/200/638/18) за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Кравченко Сергія Григоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Кравченко Сергія Григоровича в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача; - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії АР № 008716 від 02.08.2018 року. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії інспектора патрульної поліції роти 2 батальйону 2 УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Кравченка Сергія Григоровича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП. Скасовано постанову серії АР №008716 від 02.08.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП скасувати. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення була прийнята обґрунтовано та з дотриманням приписів чинного законодавства, оскільки 09.08.2018 року позивач керував транспортним засобом не пристебнутий ременем безпеки та не пред`явив посвідчення водія категорії «В». Відзив від позивача на адресу суду не надходив. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, 09.08.2018 року відповідачем була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 008716. Відповідно до вказаної постанови, позивач, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки не був пристебнутий ременем безпеки і не мав при собі (не пред`явив для перевірки) посвідчення водія категорії «В». На підставі вказаного, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425.00 грн. Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії інспектора Кравченка С.Г. щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП слід визнати протиправними, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини. Приписами ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі - ПДР України) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Приписами ч. 1 ст. 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії. При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, було надано до суду відеозапис. При цьому, спірна постанова серії АР № 008716 від 02.08.2018 року, всупереч зазначеним приписам закону, не містить посилань на технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, а отже останній, не може братись до уваги, як доказ інкримінованого адміністративного правопорушення, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України. Відповідна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, що враховується апеляційним судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Інших доказів, передбачених ст. 72 КАС України, які б підтверджували факт порушення позивачем правил дорожнього руху, матеріали адміністративної справи не містять та відповідачем до суду надано не було. Таким чином, виходячи з зазначених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення та скасування останньої. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не закрив провадження у справі про адміністратинве правопорушення та визнав протиправними дії відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, а відповідно визнанням протиправним та скасуванням рішення суб`єкта владних повноважень у справі фактично охоплюються і вимоги щодо визнання протиправними дій по складанню оскаржуваної постанови, тому як при прийнятті зазначеного рішення, останнім надається відповідна правова оцінка, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Відтак, виходячи з зазначених правових приписів, у разі визнання протиправною постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, належним способом захисту прав позивача є скасування такої постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. Крім того, вказаний спосіб захисту порушеного права, фактично охоплює і дії відповідача щодо притягнення до адміністративної відповідальності, тому як останнім, в контексті спірної постанови, надається відповідна правова оцінка. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дій відповідача по накладенню адміністративного стягнення та зміні шляхом доповнення його резолютивної частини. В іншій частині оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 4 ст.317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2018 року в адміністративній справі № 200/13487/18 - скасувати в частині визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції роти 2 батальйону 2 УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Кравченка Сергія Григоровича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та в цій частині в задоволенні адміністративного позову - відмовити. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2018 року в адміністративній справі № 200/13487/18 - змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом наступного змісту: «Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 ». В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2018 року в адміністративній справі № 200/13487/18 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко