Постанова КЦС ВС № 344/9736/15-ц

Постанова Іменем України 06 травня 2020 року м. Київ справа № 344/9736/15-ц провадження № 61-1752св17 головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року у складі судді Польської М. В. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № IFIAGA0000000003, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 10 730 доларів США, з кінцевою датою погашення - 19 жовтня 2017 року, із зобов`язанням повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитним коштами в строки та порядку, встановленому цим договором. Того ж дня, ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язалась відповідати перед банком за невиконання боржником умов кредитного договору в тому ж розмірі, що і боржник. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 19 червня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 5 237,57 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 277,29 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 415,93 доларів США, заборгованості із комісії за користування кредитом - 129,08 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 154,69 доларів США, штрафу (фіксована частина) - 11,73 доларів США та штрафу (процентна складова) - 248,85 доларів США. Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 237,57 доларів США, що в еквіваленті 111 664 грн 90 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № IFIAGA0000000003 у розмірі 4 822,30 доларів США, що в еквіваленті 102 811 грн 44 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 4 277,29 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 415,93 доларів США, заборгованості за комісією - 129,08 доларів США, та пені - 3 297 грн 99 коп. У іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню. У частині позовних вимог щодо стягнення штрафів необхідно відмовити, оскільки відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. На підставі частини першої статті 559 ЦК України, у зв`язку з зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності не підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення заборгованості з поручителя. У зв`язку із припиненням поруки слід також відмовити у задоволенні позовних вимог до поручителя. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року в частині стягнення нарахованої комісії скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № IFIAGA0000000003 у розмірі 4 693,22 доларів США, що в еквіваленті 100 059 грн 45 коп. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції постановив, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково стягнув з ОСОБА_1 нараховану банком комісію, що суперечить умовам кредитного договору та Закону України «Про захист прав споживачів». Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали цієї цивільної справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 повідомлення банку про збільшення відсоткової ставки у зв`язку із подорожчанням грошових ресурсів. Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255 «Про затвердження правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року № 555, при отриманні позичальником кредиту в іноземній валюті сплата відсотків за такими кредитами, а також можливе нарахування позичальником пені (штрафу) обчислюється виключно в грошовій одиниці України, виходячи із розміру первісного визначення суми в іноземній валюті, що відображена у валюті звітності (гривні України) шляхом перерахування суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції. Також, судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права щодо безпідставного відмовлення у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та призначення у цій справі судово-економічної експертизи. Короткий зміст позиції інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу від ПАТ КБ «ПриватБанк» не надходив. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2017 року і витребувано з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу № 344/9736/15-ц. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Фактичні обставини справи 19 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № IFIAGA0000000003, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 10 730 доларів США, з кінцевою датою погашення - 19 жовтня 2017 року, із зобов`язанням повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитним коштами в строки та порядку, встановлені цим договором. Пунктом 2.3.1 цього кредитного договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого Національним банком України (далі - НБУ) на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 19 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки. Позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку із чим банк у березні 2015 року направив йому та поручителю вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, яка залишилася без виконання. Заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року станом на 19 червня 2015 року становить 5 237,57 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 277,29 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 415,93 доларів США, заборгованості із комісії за користування кредитом - 129,08 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 154,69 доларів США, штрафу (фіксована частина) - 11,73 доларів США та штрафу (процентна складова) - 248,85 доларів США. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Відповідно до частин першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що пунктом 2.3.1 кредитного договору від 19 жовтня 2007 року № IFIAGA0000000003 передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні. ОСОБА_1 підписав договір, тому погодився з усіма його умовами. Також 03 жовтня 2008 року банк на адресу ОСОБА_1 направив лист щодо повідомлення про збільшення відсоткової ставки, у зв`язку із подорожчанням грошових ресурсів, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень (а. с. 83). ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення від 28 березня 2015 року № 30.1.0.0/2-314, яке містило вимогу про дострокове повернення кредиту протягом п`яти календарних днів з дати отримання цієї вимоги. ОСОБА_1 залишив цю вимогу банку без задоволення. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та застосували норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин і, встановивши, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання боржником кредитних зобов`язань, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості. Крім того, суди, взявши до уваги, що кредит відповідачу було надано в іноземній валюті, правильно стягнули заборгованість в іноземній валюті. Доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та призначення у цій справі судово-економічної експертизи не заслуговують на увагу, зважаючи на таке. У матеріалах справи наявні клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи (а. с. 85-87), про зупинення провадження у справі (а. с. 105-106, 127), про призначення у справі судово-економічної експертизи (а. с. 120-121), про відкладення розгляду справи, подані відповідачем та його адвокатом (а. с. 30, 53, 97, 154, 157). Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем та його адвокатом не було надано докази відкриття провадження у справах, на які вони посилалися, як на підставу для зупинення провадження у цій справі, а подані ними клопотання про призначення у цій справі судової бухгалтерської та економічної експертиз не були обґрунтовані. Відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умовами, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк