Постанова КАС ВС № 805/4317/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 15 травня 2020 року Київ справа №805/4317/16-а адміністративне провадження №К/9901/32905/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (головуючий суддя - Кірієнко В.О.) та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі №805/4317/16-а за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року Державне підприємство "Селидіввугілля" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення. В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що в силу ст.ст. 6-7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільнене від сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності як таке, що зареєстроване та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція, що, на думку платника, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та протиправність застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб. Також вказує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті контролюючим органом з порушенням норм податкового законодавства. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.09.2016 року за №0010781200 на суму 4 402 грн 55 коп.; - стягнуто з Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали про відсутність у контролюючого органу у 2016 році повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків. Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а також вказує, що Підприємством не наданий сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили та є єдиною підставою для звільнення платника від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа за номером 33426253 та знаходиться на податковому обліку у відповідача. Посадовими особами відповідача, 25 серпня 2016 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2014, 2015, 2016 роки. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 25 серпня 2016 року №1032/12-0/33426253 (далі - Акт перевірки). Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 126.1 ст. 126 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 25 серпня 2016 року № 0010781200, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4 402 грн 55 коп. за платежем орендна плата з юридичних осіб. Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки. Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова). На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред`явлення направлення на перевірку. При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Аналіз наведених норм (чинних на час проведення перевірки) підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України. А відтак з`ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення. За наведеного, правильним є висновок, що, у даному випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не є правомірними. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р.Ф. Ханова