Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3858/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3858/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 14 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просив визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.07.2019 № 22 про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначені пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком починаючи з 01.07.2019. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №22 від 19.07.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи при призначенні пенсії періоди роботи з 1980 по 1998 рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.07.2019. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає його незаконним, необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального права. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що записи в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 13.06.1977 року внесені з порушенням вимог Положення про трудові книжки колгоспника затвердженої постановою Ради Міністрів СРСР №310 від 21.04.1975 року, записи про мінімум та кількість відпрацьованих виходнів завірені печаткою СТОВ "Случ", яке створене в 2002 році та відсутні підписи керівника господарства або спеціально уповноваженої ним особи. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком, надавши при цьому усі необхідні документи. Рішенням від 19.07.2019 року №22 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно наданої відповіді від 29.07.2019 року №25046/03, позивачу до страхового стажу не врахований період роботи в колгоспі "Радянська Україна" з 1980 року по 1998 рік, оскільки в трудовій книжці записи про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих виходнів завірені печаткою СТОВ "Случ", яке створене в 2002 році та відсутні підписи керівника господарства або спеціально уповноваженої ним особи. В архівній довідці від 07.06.2019 року №03-01/447 виданої Красилівським районним трудовим архівом, відомості про трудову діяльність за вказаний період відсутні, оскільки в первинних документах (книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника) значиться ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним позивача. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини та п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно з ст. 7 Закону №1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Статтею 12 Закону №1788-XII встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Згідно ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма закріплена частиною 1 статті 48 КЗпП України. Відповідно до пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Зі змісту трудової книжки вбачається, що 01.05.1980 позивач прийнятий в члени колгоспу "Радянська Україна" шофером згідно Наказу №12 від 01.05.1980, де працював до 1992 року. У травні 1992 року колгосп "Радянська Україна" реорганізовано (перейменовано) в КСП "Случ", в березні 2000 року реорганізовано у СГК "Случ", що підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 позивача. Відомості про роботу позивача шофером у період з 1980-2006 рр. СТОВ "Случ" с.Заслучне також підтверджуються архівною довідкою від 07.06.2019 №03-01/447. Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано те, що записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 внесені з порушенням вимог Положення про трудові книжки колгоспника затвердженої постановою Ради Міністрів СРСР №310 від 21.04.1975 року. Так, дійсно, в поданих позивачем документах, останній зазначається як гр. ОСОБА_2 , однак у книзі по заробітній платі за 2003 рік значиться ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а. Таким чином, оскільки трудова книжка позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить записи про період роботи позивача з 1980 по 1998 рік в колгоспі "Радянська Україна" з відповідними печатками підприємств та підписами уповноважених на те осіб, оскаржуваний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницької області зарахувати позивачу період роботи в колгоспі "Радянська Україна" до стажу роботи при призначенні пенсії періоди роботи з 1980 по 1998 рік, підлягають задоволенню. Також суд погоджується з висновком про те, що оскільки періоди роботи позивача підтверджені відповідними записами у трудовій книжці та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому позивач має право на призначення пенсії, а отже даний адміністративний позов необхідно задовольнити в повному обсязі. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з`ясував всі обставини справи, які мають значення для її вирішення та не допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що вказує на безпідставність доводів апелянта. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.