Ухвала КАС ВС № 9901/67/20

УХВАЛА про продовженя строку на усунення недоліків 15 травня 2020 року м. Київ справа №9901/67/20 провадження №П/9901/67/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в: До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, у якому просив: (і) визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо незабезпечення можливості реального захисту прав викривача, гарантованих положеннями Закону України «Про запобігання корупції», які були порушені під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.01.2020, поданої ним як викривачем і надісланої на розгляд до Національного антикорупційного бюро України. (іі) зобов`язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича ініціювати здійснення заходів, спрямованих на втілення в життя реального механізму реалізації прав ОСОБА_1 як викривача. Верховний Суд ухвалою від 20.03.2020 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви та залишив його позовну заяву без руху. Водночас позивачеві був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання згаданої ухвали. На виконання вимог зазначеної вище ухвали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач підтвердив той факт, що він не подав іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Водночас ОСОБА_1 повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, вимоги якого мотивує тим, що він вже надавав суду довідку про те, що розмір нарахованого та виплаченого йому пенсійного забезпечення за лютий 2020 року становить 2 201 грн. Як стверджує заявник, якщо брати до уваги зазначений розмір пенсії, то можна зробити висновок, що розмір пенсійного забезпечення, яке буде йому виплачене впродовж 2020 року, становить, за підрахунками заявника, 26 412 грн, а 5 % від цієї суми становитиме 1 320,60 грн. З огляду на наведене вважає, що судовий збір у розмірі 1 681,60 грн перевищує 5 % розміру його очікуваного доходу за 2020 рік, а тому, на думку заявника, наявні підстави для задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору за цим позовом. За приписами частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Також положеннями частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин. До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона. Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. Суд, що розв`язує питання про відкриття провадження (взяття до розгляду заяви, скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду. Тлумачення положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що під час надання оцінки майнового стану особи (позивача, скаржника) суд має брати до уваги докази, що підтверджують розмір доходів заявника впродовж усього календарного року, який передує моменту звернення до суду з відповідним позовом (скаргою). Верховний Суд наголошує, що наданих позивачем доказів недостатньо для розв`язання питання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік) і таке питання не може бути розглянуте тільки на підставі довідки про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 пенсії за лютий 2020 року, оскільки заявник не надав доказів, які підтверджували б розмір його доходів за 2019 календарний рік. Отже, зважаючи на те, що надана позивачем довідка про доходи в розмірі 2 201,31 грн охоплює тільки один місяць, який, до того ж, не входить до 2019 календарного року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору належить відмовити. За таких обставин ОСОБА_1 має сплатити судовий збір за подання позовної заяви. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Своєю чергою відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 102 гривні. Позовна заява у цій справі подана фізичною особою 2020 року та містить одну позовну вимогу немайнового характеру, тобто розмір судового збору, який має бути сплачений під час подання цього позову, становить 840,80 грн (2 102 грн х 0,4). Тобто ОСОБА_1 потрібно сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн або надати докази для підтвердження наявності правових підстав для звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору, що передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Одночасно до своєї заяви позивач долучив клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати з Пенсійного фонду України довідку про доходи ОСОБА_1 за 2019 рік, яка, як стверджує заявник, підтвердить, що розмір його сукупного доходу за 2019 рік менший, аніж 5 % розміру судового збору, що він його має сплатити за подання цієї позовної заяви. Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, Верховний Суд керується тим, що за правилами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 73 КАС України також передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Свою чергою відповідно до частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина друга статті 80 КАС України). Згідно з частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Отже, суд може витребувати тільки ті докази, які стосуються предмета доведення у справі та мають значення для правильного розв`язання спору. Наведене не поширюється на ту фактичну інформацію, яка є передумовою для звернення до адміністративного суду з відповідним позовом або скаргою, зокрема на документи, що підтверджують факт сплати судового збору або наявність підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати. Тому у суду касаційної інстанції немає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказу. Водночас Верховний Суд бере до уваги те, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо. Відповідно до зазначеного закону доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». У цьому контексті суд касаційної інстанції також зазначає, що згідно з частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Продовження строку передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк. За наведених обставин Верховний Суд вважає за потрібне продовжити для позивача строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), та запропонувати ОСОБА_1 надати суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн або достатні докази для підтвердження наявності правових підстав для звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору, що передбачені статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Керуючись приписами статей 121, 248 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Продовжити для ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. Суддя А.А. Єзеров