Постанова 4813 № 947/1398/20

Номер провадження: 33/813/462/20 Номер справи місцевого суду: 947/1398/20 Головуючий у першій інстанції Федулеєва Ю. О. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Маслова Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Сакали М.Я. в інтересах особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2020 року, відносно: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, працюючого в ЗАТ «Одеська Регіональна Страхова Компанія», має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, встановив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП України та на нього накладено стягнення у вигляді громадських робіт на строк 30 годин,а також стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн. Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 09.12.2019 року о 17 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Toyota Prado», держ. знак НОМЕР_1 , в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, напроти будівлі №70/1, став учасником ДТП та місце пригоди залишив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. В апеляційній скарзі захисник Сакали М.Я. зазначив, що не погоджується з постановою суду першої інстанції з таких підстав: - суд 1-ої інстанції не врахував те, що ОСОБА_1 не здійснював дії, спрямовані на приховування факту ДТП або обставин її скоєння. На підтвердження даної обставини в матеріалах справи наявна копія відповіді УПЛ в Одеській області № 34 а/з /41/13/05/02-2020 від 14.02.2020 року, в якій зазначено, що на місці ДТП водієм ОСОБА_1 буда надана можливість зробити фотофіксацію розташування транспортних засобів та ушкоджень автомобілів, також надано свідоцтво про реєстрацію на автомобіль, та посвідчення водія. ОСОБА_1 необхідно було від`їхати з місця ДТП у зв`язку із крайньою необхідністю. При цьому у зазначеній відповіді зазначено, що пошукові дії для встановлення громадянина ОСОБА_1 не проводилися, факти приховування обставин події відсутні; - під час розгляду справи в суді 1-ої інстанції ОСОБА_1 та його захисник неодноразово наголошували, що протокол був складений з грубим порушенням норм законодавства України, що регулює зазначені відносин, а саме протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. В порушення, зазначеної норми протокол серія ДПР18 № 329154 було складено тільки 16.01.2020 року, тобто більше ніж через місяць після можливої події, при тому, що особу імовірного правопорушника встановлено негайно, 09.12.2020 р.; - поза увагою суду залишилось те, що посадовими особам поліції вже станом на 9 грудня 2019 року було відома особа, яка на їх думку скоїла ДТП, при цьому, всупереч положень ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення було складено через 37 днів після, ймовірного правопорушення. Посилаючись на наведені доводи, захисник Сакали М.Я. просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Сакали М.Я., які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Мотивуючі винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд першої інстанції послався на наступні докази: - протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №329154 від 16.01.2020 р.; - копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 277119 від 09.12.2019 р. та копію матеріалів провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; - заяву ОСОБА_2 та його письмові пояснення від 09.12.2019 року. Під час апеляційного розгляду справи, для дотримання прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП, зазначені докази були повторно досліджені у його присутності. З огляду на досліджені під час апеляційного розгляду справи докази, апеляційний суд вважає, що об`єктивно встановленим є той факт, що водій ОСОБА_1 09.12.2019 року о 17 годині 50 хвилин, керуючи транспортним засобом «Toyota Prado», н/з НОМЕР_1 , в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, напроти будівлі №70/1, став учасником ДТП та місце пригоди залишив. Даний висновок апеляційного суду грунтується на повторно досліджених доказах у справі та письмових поясненнях учасників ДТП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .. При цьому, апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_1 не повернувся на місце ДТП, яке залишив за сімейними обставинами, що не передбачено нормами КУпАП, як підставу для звільнення від відповідальності та можливості залишення місця ДТП особою, причетною до його вчинення. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги в частині відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими. П.п. 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 встановлено поняття «залишення місця дорожньо-транспортної пригоди» - це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу. Апеляційний суд вважає, що орган дізнання, оформлюючи матеріали ДТП, а суддя суду 1-ої інстанції, розглядаючи справу, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, залишив його місце, та правильно кваліфікували його дії за ст. 122-4 КУпАП, як залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Окрім того, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 та його захисника, про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , був складений з порушенням встановленого строку, водночас визнає вказане порушення не істотним, оскільки воно не вплинуло на доведеність його вини в інкримінованому правопорушенні. Суд 1-ої інстанції, зазначив, що мотивує своє рішення в частині накладення стягнення тим, що ОСОБА_1 свою вину у допущенні такого правопорушення в повній мірі заперечує, надаючи пояснення, які спростовуються раніше наданими ним письмовими поясненнями, а також в цілому матеріалами адміністративної справи, що судом розцінюється як намагання ввести суд в оману з приводу фактичних обставин допущення останнім правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Також, на думку суду 1-ої інстанції, зазначені обставини свідчить про ставлення ОСОБА_1 до вимог закону, враховуючи в цілому його особу, соціальний стан та ступінь вини, беручи до уваги фактичні обставини справи про адміністративне правопорушення, відсутність обставин які пом`якшують та обтяжують відповідальність. Суд 1-ої інстанції прийшов до переконання, що стягненням, яке буде необхіднім та достатнім в даній ситуації для виправлення порушника та недопущення скоєння ним адміністративних правопорушень в подальшому, стане адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт. Разом з тим, такий висновок суду 1-ої інстанції не можна вважати законним та справедливим, оскільки, судом 1-ої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, після визнання його винним у чиненні ДТП, подав до страхової компанії заяву про відшкодування завданої потерпілому матеріальної шкоди. Окрім того, у випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винуватою, передбачає різні види стягнень, суддя при винесенні постанови, повинний мотивувати застосування того або іншого виду стягнення. Як видно зі змісту мотивувальної частини постанови, суд 1-ої інстанції не встановив обставин, що пом`якшують відповідальність правопорушника. Разом з тим, відповідно до приписів ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Окрім того, суд першої інстанції безпідставно зазначив у постанові, що невизнання ОСОБА_1 вини у вчинені адміністративного правопорушення є спробою ввести суд в оману, оскільки це є засобом захисту та не може тлумачитись як обставина, що обтяжує відповідальність. Окрім того, апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до органів патрульної поліції у день вчинення ДТП для складення відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Не забезпечивши повноту, всебічність та об`єктивність судового розгляду, порушивши зазначені вище норми КУпАП, суд 1-ої інстанції не врахував жодних обставин про особу порушника, у зв`язку з чим наклав занадто суворе стягнення. Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що обставини, що обтяжують його відповідальність - відсутні. У відповідності до приписів п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено. За наявності таких даних, накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді громадських робіт не можна визнати справедливим, законним і обґрунтованим, тому йому необхідно обрати більш м`який вид адміністративного стягнення у виді штрафу, в межах санкції ст. 122-4 КУпАП. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу захисника Сакали М.Я. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського райсуду м. Одеси від 27.02.2020 року, про накладання стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП- змінити. Накласти на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн. В решті постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца