Постанова 4874 № 902/959/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року Справа № 902/959/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Олексюк Г.Є. судді Маціщук А.В. секретар судового засідання Орловська Т.Й. за участю представників: позивача: Зінченко А.А. адвокат відповідача: Горобець Д.Г. адвокат третя особа: Семенчук О.А. адвокат розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.20р. у справі №902/959/19 (суддя Яремчук Ю.О., м.Вінниця, повний текст складено 12.03.2020 року) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021) до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (пр-т Космонавтів, 30 А, оф. 703, м. Вінниця, 21021) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ "Еко-Драйв" (вул. Келецька, буд. 53, к. 211, м. Вінниця, 21027) про стягнення пені на суму 271 230,67 грн. В С Т А Н О В И В : І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" про стягнення пені в розмірі 271 230,67 грн.

2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.03.20р. у справі №902/959/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" 188 165,83 грн пені та 4 032,12 грн витрат пов`язаних із сплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

3. Рішення господарського суду мотивоване тим, що оскільки відповідачем було прострочено сплату щомісячних платежів (місячний розмірів орендної плати), позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню. Відповідно до п. 9.1.1. Договору за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.

4. Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 271230,67 грн. за прострочення сплати орендної плати за період оренди з 05.11.2018 р. по 05.11.2019 р.

5. Суд першої інстанції здійснив власний розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати, та дійшов висновку, що позивачем невірно визначено періоди нарахувань пені та як наслідок невірний обрахунок сум, а саме: позивачем зазначено період нарахування пені з 06.01.2019 р. по 13.01.2019 р., тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 08.01.2019 р. по 13.01.2019 р. в сумі 9 470,88 грн; позивачем зазначено період нарахування пені з 06.05.2019 р. по 15.05.2019 р., тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 07.05.2019 р. по 15.05.2019 р. в сумі 9 328,52 грн; позивачем зазначено період нарахування пені з 06.10.2019 р. по 23.10.2019 р., тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 08.10.2019 р. по 23.10.2019 р. в сумі 8911,12 грн. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок пені з урахуванням місячних розмірів орендної плати, виникнення дат прострочення сум грошових коштів, сплачених відповідачем (орендна плата), що вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копії банківської довідки руху коштів по рахунку позивача та призначення платежу, вказаного відповідачем при здійсненні оплат. Здійснивши перерахунок сума пені становить 268 808,34 грн.

6. Водночас, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд першої інстанції прийняв рішення про зменшення розміру пені на 30% з власної ініціативи. З огляду на викладені обставини в сукупності суд першої інстанції, користуючись правом, відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки на 30% з 268 808,34 грн. - пені до 188 165,83 грн. ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

7. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницькоі? області по справі №902/959/19 від 05 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

8. Вважає, що судом першої інстанції не вжито заходів щодо витребування договору про реалізацію електроенергіі? та доказів отримання виручки за реалізацію електроенергіі? попри очевидну необхідність дослідження даноі? обставини, як такоі? що впливає на суму заборгованості, з якоі? розраховувалась пеня. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Драйв» про витребування наведених вище доказів задоволено судом не було. Таким чином, скаржник вважає, що період і сума прострочки судом першої інстанції не встановлена.

9. Також, скаржник зазначає, що дослідивши хронологію формування суми заборгованості, дату виникнення кожноі? суми щомісячного платежу, що її складає, врахувавши оплату послуг відповідачем, взявши до уваги п. 7.8.2. Договору, суд першої інстанції мав дійти висновку про наявність заборгованості, що виникла за межами строків позовноі? давності. Натомість суд зробив хибнии? висновок про належність та допустимість як доказу акту звірки, не підтвердженого первинними документами, з якого не вбачається наявність в обліку відповідача подій, що впливають на зміну структури зобов`язань сторін.

10. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінки аргументам представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Драйв» щодо відсутності спору по суті, змови позивача, в особі директора Абрамчук О.В. та відповідача з мотивів отримання фінансовоі? переваги на користь формально - орендодавця, а по суті співвласника підприємства - відповідача, що полягає зокрема в ігноруванні відповідачем як вимог ухвали суду, створення перешкод у встановленні діи?сних обставин справи через ненадання документів та доказів в обґрунтування заперечень позову.

11. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року у справі № 902/959/19 та розгляд апеляційної скарги призначено на 13 травня 2020 року.

12. На адресу суду 08.05.2020 року засобами електронного зв`язку від ТОВ «АЕУ Енерго» надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Еко-Драйв» задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року у справі №902/959/19 в частині задоволення позову, однак не враховувати аргументи ТОВ «Еко-Драйв», які викладені в апеляційній скарзі, починаючи з абзацу 5 на сторінці 4 і закінчуючи абзацом 6 на сторінці 5.

13. На адресу суду 12.05.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року по справі №902/959/19 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Драйв» без задоволення.

14. Адвокат ТОВ «Еко-Драйв» в судовому засіданні 13.05.2020 підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Зазначила, що у матеріалах справи відсутні акти наданих послуг за договором за весь період заборгованості. В актах звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, що містяться в матеріалах справи не зазначені відомості за даними ТОВ «АЕУ Енерго», а також не підписаний уповноваженою на те особою - головним бухгалтером ТОВ «АЕУ Енерго». Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь- яких господарських операцій: поставки, наданих послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. В обґрунтування вказаного послалась на висновок Верховного Суду у постанові по справі №910/1389/18 від 05 березня 2019 р. в якій Верховний Суд зазначив, що акт звірки може бути доказом, якщо: інформація, що в ньому відображена, підтверджена первинними документами; містить підписи уповноважених на це осіб та скріплений печатками. Отже, позивач не довів обґрунтованість суми заборгованості, а відтак у належнии? спосіб не обґрунтував суму неустойки. Судом першої інстанції не враховано передбачений договором порядок зарахування коштів, всупереч пункту 7.8. договору, попри посилання на дану обставину представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Драйв». Просила суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/959/19 від 05 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

15. В судовому засіданні 13.05.2020 року адвокат відповідача не заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Еко-Драйв», однак з наступними застереженнями, а саме: відповідач заперечує, що у акті звірки заборгованості станом на 16.05.2018 р. не зазначені дані ТОВ «АЕУ Енерго». Підписанням акту звірки заборгованості ТОВ «АЕУ Енерго» підтвердило ті дані, які були вказані Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища". Адвокат відповідача вважає, що інша частина аргументів апеляційної скарги зосереджена на доведенні наявності уявної змови виконавчого органу ТОВ «АЕУ Енерго» з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища". Адвокат відповідача також заперечує проти даних аргументів та звертає увагу суду, що скаржником здійснюються свідоме викривлення дійсних обставин справи. Просив апеляційну скаргу ТОВ «Еко-Драйв» задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року у справі №902/959/19 в частині задоволення позову, однак не враховувати аргументи ТОВ «Еко-Драйв», які викладені в апеляційній скарзі, починаючи з абзацу 5 на сторінці 4 і закінчуючи абзацом 6 на сторінці 5 щодо штучного характеру спору між сторонами та фактичного впливу позивача як учасника ТОВ "Еко-Драйв" на відповідача у спірних правовідносинах з метою отримання одноособової фінансової вигоди та уникнення розподілу прибутку між засновниками відповідача.

16. Адвокат Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" в судовому засіданні 13.05.2020 року апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві та надав відповідні пояснення. Зазначив, що у апеляційній скарзі ТОВ «Еко Драйв» стверджує, що період та сума прострочки визначенні судом не вірно. При цьому апелянт не зазначає, які саме періоди та суми прострочки є невірними, а також чим доводяться ці обставини. Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться лише до того, що судом першої інстанції не вжито заходів щодо витребування договору про реалізацію електроенергії та доказів отримання виручки за реалізацію електроенергії попри очевидну необхідність дослідження даної обставини. Проте в чому полягає та необхідність та як дана обставина впливає на правильність розрахунку розміру пені, ТОВ «Еко Драйв» не зазначає. Адвокат позивача відзначив, що здійснивши перерахунок суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що сума пені становить 268808,34 грн. При перерахунку пені суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутній спір щодо орендної плати (сплачених її розмірів) та як вбачається з розрахунків позовних вимог долучених позивачем до позовної заяви, у відповідача відсутня заборгованість з сплати орендної плати за договором оренди. Дана обставина не заперечувалась сторонами під час розгляду справи та не заперечується ТОВ «Еко Драйв» в апеляційній скарзі. В зв`язку з цим адвокат позивача вважає безпідставним твердження ТОВ «Еко Драйв», що судом першої інстанції не було встановлено період і сума прострочки. Також адвокат позивача звертає увагу на безпідставність тверджень ТОВ «Еко Драйв», що розрахунок пені був проведений без врахування вимог ст.258 ЦК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи розрахунок пені був проведений за період з 05.11.2018 по 05.11.2019 року, тобто за один рік до звернення позивача до суду з даним позовом та в межах строків позовної давності. Також адвокат позивача вважає безпідставним твердження апелянта щодо формальності заявлених вимог, а також, що вони мають явно штучний характер, оскільки той факт, що позивач є засновником відповідача, жодним чином не може обмежети права або звільнити від обов`язків, які виникли у позивача та відповідача як у сторін договору оренди або свідчити про їх формальний чи штучний характер. Просив суд залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року по справі №902/959/19 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Драйв» без задоволення.

17. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. ІV. Мотивувальна частина постанови.

18. Заслухавши пояснення адвокатів ТОВ "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" ТОВ "АЕУ Енерго" та ТОВ "Еко-Драйв" в судовому засіданні 13.05.2020, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.20р. у справі № 902/959/19 змінити в частині стягнення пені та судових витрат, виходячи з наступного.

19. Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕУ Енерго» (орендар) був укладений договір № 1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди(далі за текстом договір оренди), згідно умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, а саме систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01, яке є об`єктом власності орендодавця(а.с. 10-16 т.1).

20. Пунктом 4.1. договору оренди, передбачено, що початок перебігу строку оренди обладнання за який нараховується орендна плата, відраховується з моменту передачі обладнання орендарю в оренду, про що складається Акт прийому- передачі обладнання в оренду.

21. Згідно п. 4.2 договору оренди, строк оренди обладнання за цим договором припиняється з дати визначеної п. 15.1 або п. 13.2 договору.

22. Пунктом 7.2 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати за повний розрахунковий місяць складає суму еквівалентну 10 000,00 (десять тисяч) Євро 00 євроцентів, в перерахунку на грошову одиницю України - гривню, по курсу, встановленому НБУ на останній день розрахункового місяця без ПДВ, крім того ПДВ 20% 2000,00 (дві тисячі) Євро 00 євроцентів, разом з ПДВ еквівалент 12 000,00 (дванадцять тисяч) Євро 00 євроцентів (надалі - орендна плата).

23. Згідно п. 7.3. договору оренди, у випадку, коли тривалість розрахункового місяця менша, ніж тривалість календарного, орендна плата за такий неповний розрахунковий місяць нараховується пропорційно, виходячи з кількості днів в такому розрахунковому місяці.

24. Відповідно до п. 7.4 договору оренди, орендну плату за кожен розрахунковий місяць орендар сплачує орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.

25. Пунктом 7.5 договору оренди передбачено, що орендодавець надає орендарю відстрочку із сплати орендної плати на період відстрочки платежів. Орендар зобов`язаний письмово повідомити Орендодавця про заплановану дату початку отримання виручки за електроенергію не пізніше, ніж через п`ять днів після укладання договору на реалізацію електроенергії.

26. Відповідно до п. 7.6 договору оренди після завершення періоду відстрочки платежів орендна плата сплачується щомісячно в терміни, зазначені в п.7.4. договору.

27. Згідно п. 7.7. договору оренди, сума орендної плати, нарахована за період відстрочки платежів, сплачується рівними частинами протягом періоду, що має таку ж кількість розрахункових місяців, що і період відстрочки платежів, і починається з моменту завершення періоду відстрочки платежів. Така сплата не звільняє орендаря від сплати орендної плати за поточні розрахункові періоди і не може вважатись сплатою за такий поточний розрахунковий період.

28. Відповідно до п 8.1.1. договору оренди, орендодавець взяв на себе зобов`язання передати орендарю обладнання у технічно справному стані, придатному для його використання за технічним призначенням.

29. Пунктом 9.1.1 договору оренди, передбачено, що за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.

30. Пунктом 15.1 договору оренди передбачено, що термін дії даного договору починає свій перебіг з дати його укладання і припиняє свою дію з 31.12.2029 року. 31. 10 березня 2015 року між сторонами був укладений акт прийому-передачі обладнання в оренду згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01 в задовільному стані(а.с. 17-18 т.1).

32. В підтвердження надання оренди системи для виробництва електроенергії з біогазу IET999BIO V01 сторонами підписані наступні акти надання послуг: №52 від 30.09.2018 на суму 397545,30 грн. з ПДВ; №61 від 31.10.2018 на суму 384343,18 грн.; №73 від 30.11.2018 на суму 387945,05 грн.; №79 від 31.12.2018 на суму 380569,66 грн.; №1 від 31.01.2019 на суму 380661,48 грн.; №9 від 28.02.2019 на суму 368807,53 грн.; №18 від 31.03.2019 на суму 366811,98 грн.; №22 від 30.04.2019 на суму 355304,15 грн.; №22 від 31.05.2019 на суму 359039,08 грн. та 388991,79 грн. пені за прострочення платежів; №36 від 30.06.2019 на суму 256762,92 грн.; №42 від 31.07.2019 на суму 335764,82 грн.; №50 від 31.08.2019 на суму 335246,41 грн.; №57 від 30.09.2019 на суму 316014,62 грн.; №60 від 31.10.2019 на суму 333118,98 грн. в яких зазначено, що замовник ТОВ «АЕУ-Енерго» претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має(а.с. 19 32 т.1).

33. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином.

34. Проте, позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач сплачував орендну плату з недотриманням строків та порядку визначеного договором оренди.

35. Сторонами договору неодноразово проводились звіряння взаємних розрахунків(а.с. 37-39 т.1). Так, останній сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2017-16.05.2018 відповідно до якого станом на 16.05.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 376 053,27 грн.(а.с. 40 т.1).

36. Позивачем внаслідок неналежного виконання умови договору було нараховано пеню за порушення строків внесення орендних платежів в період з 05.11.2018 по 05.11.2019, яка складає 271 230,67 грн, що і стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" з позовом до Господарського суду Вінницької області.

37. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

38. Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення господарської діяльності.

39. Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

40. В силу вимог ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

41. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

42. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

43. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

44. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

45. З матеріалів справи вбачається, що за актом прийому-передачі від 10.03.2015 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором оренди №1 систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01, яке є об`єктом власності орендодавця(а.с. 17-18 т.1).

46. Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Аналогічні положення містить частина перша статті 283 Господарського кодексу України.

47. Частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

48. Водночас, відповідно до частини четвертої статті 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

49. Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

50. Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

51. Сторони у п. 7.4 договорі оренди погодили, що орендну плату за кожен розрахунковий місяць орендар сплачує орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.

52. Таким чином, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа наступного місяця.

53. Як вбачається з матеріалів справи акти надання послуг: №52 від 30.09.2018 на суму 397545,30 грн. з ПДВ; №61 від 31.10.2018 на суму 384343,18 грн.; №73 від 30.11.2018 на суму 387945,05 грн.; №79 від 31.12.2018 на суму 380569,66 грн.; №1 від 31.01.2019 на суму 380661,48 грн.; №9 від 28.02.2019 на суму 368807,53 грн.; №18 від 31.03.2019 на суму 366811,98 грн.; №22 від 30.04.2019 на суму 355304,15 грн.; №22 від 31.05.2019 на суму 359039,08 грн. та 388991,79 грн. пені за прострочення платежів; №36 від 30.06.2019 на суму 256762,92 грн.; №42 від 31.07.2019 на суму 335764,82 грн.; №50 від 31.08.2019 на суму 335246,41 грн.; №57 від 30.09.2019 на суму 316014,62 грн.; №60 від 31.10.2019 на суму 333118,98 грн. (а.с. 19-32) містять дату підписання та підписи відповідача, а тому відповідно до цього ж пункту договору акти визнані відповідачем, а послуга прийнята в повному обсязі.

54. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

55. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

56. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

57. Факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

58. Первинний документ на підставі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

59. За приписами п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

60. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

61. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

62. Документ згідно п.п. 2.5 п. 2 згаданого Положення має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

63. Отже, враховуючи норми Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів дійшла висновку, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.

64. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає підписані позивачем та відповідачем вищезгадані акти надання послуг належними та допустимими доказами, які засвідчують факт здійснення позивачем зобов`язань на виконання умов договору №1 про оренду обладнання від 12.12.2014 року.

65. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками учасників справи в судовому засіданні 13.05.2020 року, між сторонами відсутній спір щодо орендної плати (сплачених її розмірів) та як вбачається з розрахунків позовних вимог, долучених позивачем до позовної заяви, у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди № 1 системи для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01.

66. Колегією суддів встановлено, що згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2017 по 16.05.2018 по договору №1 від 12.12.2014 станом на 16.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 376 053,27 грн, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками(а.с. 40 т.1).

67. Також колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

68. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

69. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що акт звірки взаємних розрахунків підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем заборгованості станом на 16.05.2018 в сумі 2375053,27 грн. по договору №1 від 12.12.2014.

70. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 у справі №903/849/17.

71. Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд відповідно до п. 9.1.1. договору оренди стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 271230,67 грн. за прострочення сплати орендної плати за період оренди з 05.11.2018 по 05.11.2019.

72. Відповідно до п. 9.1.1. договору оренди, за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.

73. Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

74. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

75. Згідно частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

76. Отже, питання про те, хто саме у господарських правовідносинах має сплачувати пеню врегульовано зазначеними вище положеннями законодавства.

77. Такою особою є боржник, особа, що порушила правила здійснення господарської діяльності, порушила, невиконала або неналежно виконала зобов`язання.

78. Таким чином, встановлення в договорі того, на чию користь має сплачуватися пеня, законом не вимагається та, як вже зазначалося, законом встановлено, що пеня сплачується особою винною у порушенні зобов`язання на користь постраждалої особи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №911/1189/19.

79. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України, передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

80. Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

81. Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

82. За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

83. Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

84. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

85. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені здійснено з порушенням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України.

86. Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

87. Враховуючи викладені обставини та норми закону, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати, та дійшов висновку, що позивачем невірно визначено певні періоди нарахувань пені та як наслідок невірний обрахунок сум, а саме: позивачем зазначено період нарахування пені з 06.01.2019 по 13.01.2019, тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 08.01.2019 по 13.01.2019 в сумі 9 470,88 грн; позивачем зазначено період нарахування пені з 06.05.2019 по 15.05.2019, тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 07.05.2019 по 15.05.2019 в сумі 9 328,52 грн; позивачем зазначено період нарахування пені з 06.10.2019 по 23.10.2019, тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 08.10.2019 по 23.10.2019 в сумі 8 911,12 грн.

88. Здійснивши перерахунок суми пені суд першої інстанції дійшов висновку, що сума пені становить 268 808,34 грн.

89. Колегією суддів, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду обставин справи, перевірено правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку пені за періоди вказані позивачем з урахуванням ч.5. ст.254 ЦК України та встановлено наступне.

90. Як вбачається з розрахунку пені доданим позивачем до позовної заяви, останнім зокрема нараховано пеню на суму заборгованості 1600403,18 грн. за період з 06.01.2019 по 13.01.2019 в розмірі 11049,36 грн., на суму заборгованості 1080923,65 грн. з 06.05.2019 по 15.05.2019 в розмірі 9328,52 грн., на суму заборгованості 616014,62 грн. з 06.10.2019 по 23.10.2019 в розмірі 9754,97 грн.

91. Під час перерахунку розміру пені за вказані періоди, судом апеляційної інстанції з встановлено, що позивачем на заборгованість в сумі 1600403,18 грн. зазначено період нарахування пені з 06.01.2019 по 13.01.2019, тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 08.01.2019 по 13.01.2019 (1600403,18х36:365х6:100 = 9470,88 грн.), що становить 9470,88 грн.; позивачем на заборгованість в сумі 1080923,65 грн. зазначено період нарахування пені з 06.05.2019 по 15.05.2019, що відповідає ч.5 ст. 254 ЦК України, сума за вказаний період позивачем зазначена в розмірі 9328,52 грн., та в результаті апеляційної інстанції розмір пені за вказаний період (1080923,65х35:365х10:100 = 10365,02 грн.) становить 10365,02 грн. Оскільки суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується, що вимога позивача щодо пені за період 06.05.2019 по 15.05.2019 підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі 9328,52 грн. Позивачем на заборгованість в сумі 616014,62 грн. зазначено період нарахування пені з 06.10.2019 по 23.10.2019, тоді як за розрахунком суду апеляційної інстанції правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 07.10.2019 по 23.10.2019, що в результаті перерахунку суду апеляційної інстанції (616014,62х33:365х17:100 = 9468,06 грн.) становить пеню в розмірі 9468,06 грн.

92. При цьому, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені з урахуванням місячних розмірів орендної плати, виникнення дат прострочення сум грошових коштів, сплачених відповідачем (орендна плата), що вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копії банківської довідки руху коштів по рахунку позивача та призначення платежу, вказаного відповідачем при здійсненні оплат(а.с.33-36 т.1).

93. Таким чином, колегією суддів встановлено, що при розрахунку пені судом першої інстанції здійснена помилка.

94. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума пені становить 269365,28 грн.

95. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд першої інстанції прийняв рішення про зменшення розміру пені на 30% з власної ініціативи.

96. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

97. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

98. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

99. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

100. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

101. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.

102. Судом першої інстанції при прийняті рішення про зменшення розміру пені на 30% враховано наступні обставини, а саме відсутній заборгованості по орендній платі, за заявлений позивачем період, на день подачі позовної заяви до суду та незначний термін прострочення відповідачем заборгованості. Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

103. Крім того судом першої інстанції взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

104. Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що саме суд першої інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

105. З посиланням на наведені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість зменшення пені в даній справі на 30 %. Колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України, зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

106. Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 30%, відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

107. Таким чином, враховуючи результат проведеного перерахунку пені судом апеляційної інстанції розмір заявленої до стягнення пені зменшується на 30% з 269365,28 грн. пені - до 188 555,70 грн. пені, яка підлягає до задоволення.

108. Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" на неврахування судом першої інстанції положень п. 7.5 та п. 7.7 договору оренди, щодо відстрочки із сплати орендної плати на період відстрочки платежів, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з пояснень адвокатів позивача та відповідача, які надані останніми в судовому засіданні 13.05.2020 року судом апеляційної інстанції встановлено, що період відстрочки платежів згідно умов договору №1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди завершився та станом на період нарахування суми пені сторонами не застосовувався.

109. Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" щодо необхідності витребування договору про реалізацію електроенергії та доказів отримання виручки за реалізацію електроенергії, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в даній справі реалізація електроенергії та отримання виручки за вказаним договором не є предметом дослідження, а є дослідження нарахування позивачем розміру пені за умовами договору №1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди .

110. Разом з тим, колегія суддів вважає твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" щодо відсутності спору по суті, змови позивача в особі директора Абрамчук О.В. та відповідача з мотивів отримання фінансової переваги на користь формально - орендодавця таким, що ґрунтується на припущеннях і не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

111. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що питання корпоративних відносин щодо розподілу прибутку відповідача між засновниками останнього, зокрема між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв", виходить за межі розгляду даного спору.

112. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо відсутності обов`язку сплати пені не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, тому колегією суддів відхиляються, а апеляційна скарга залишається без задоволення.

113. Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

114. Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

115. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскільки судом першої інстанції було допущено помилка в частині розрахунку пені, що невплинуло на прийняття правильного рішення по суті спору, оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року у справі №902/959/19, на підставі ч. 4 ст. 277 ГПК України, підлягає зміні в частині стягненні пені та судових витрат. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

116. Розподіл судових витрат між сторонами здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення розміру пені за ініціативою суду) та з огляду на зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення в редакції даної постанови. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Драйв" на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року у справі № 902/959/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року у справі №902/959/19 - змінити в частині стягненні пені та судових витрат, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції: «

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (пр-т Космонавтів 30А, оф. 703, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39114300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 31415061) 188555,70 грн. пені та 4 040,48 грн. витрат пов`язаних із сплатою судового збору.» В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року у справі №902/959/19 залишити без змін.

3. Справу №902/959/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділуГосподарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "15" травня 2020 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Маціщук А.В.