Постанова 4874 № 924/23/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 14 травня 2020 року Справа № 924/23/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В. секретар судового засідання Мазур О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2018 р. (ухвалене о 11:53 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 02.05.2018р.) у справі № 924/23/18 (суддя Муха М.Є.) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" про визнання недійсним рішення Загальних зборів ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03 лютого 2017 року в частині визначення розміру вартості частки майна, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 та стягнення 237092,96 грн. за участю представників сторін: від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився. ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" та з врахуванням заяви від 19.03.2018р. просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", оформлене протоколом № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017р., в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 , та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" на користь ОСОБА_1 вартість частки в сумі 237092 грн. 96 коп. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2018 р. у справі № 924/23/18 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", оформлене протоколом № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017р., в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" на користь ОСОБА_1 вартість частки в сумі 5826 грн. 46 коп. та 1687 грн. 40 коп. відшкодування судового збору. При ухвалені вказаного рішення, суд виходив з того, що згідно з п.7.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" (із змінами станом на 18.12.2008р.) статутний фонд товариства встановлюється у розмірі 17976 грн. та поділений на 11 часток, зокрема частка ОСОБА_1 становить 9,19% (1652 грн.). Відповідно до п.7.1 Статуту ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" майно товариства - це основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, включаючи майнові права, які належать йому на праві власності, і вартість яких відображена у самостійному балансі товариства. При виході учаснику виплачується вартість частини майна пропорційну його частці у статутному фонді товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу (п. 8.6 статуту). 22.11.2016р. ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" із нотаріально посвідченою заявою (реєстраційний №1886), в якій повідомила про свій вихід із складу учасників товариства та проханням провести з нею розрахунки, сплативши вартість частини майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует". Рішенням загальних зборів ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" оформленого протоколом №1 від 03.02.2017р. було вирішено, зокрема: вважати ОСОБА_1 такою, що вийшла з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" починаючи з 22.11.2016р. та виплатити останній вартість частини майна товариства пропорційно її частці в статутному капіталі в розмірі 1652 грн. Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 116, 148 ЦК Україні (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 66, 139 Господарського кодексу України, ст. ст. 10, 12, 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суд констатував, що відповідачу при визначені розміру частки позивача при виході останнього із товариства слід було виходити з вартості чистих активів відповідача, тобто із вартості усього майна, що належить відповідачу, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства. Проте, відповідач в порушення вищенаведених норм, визначив частку ОСОБА_1 виходячи із статутного капіталу товариства в редакції статуту станом на 18.12.2008р., а саме: статутний капітал в сумі 17976 грн. х 9,19% (частка ОСОБА_1 ), що дорівнює 1652 грн. без урахування вартості інших активів товариства. Відтак, суд дійшов висновку про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", оформлене протоколом № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017р., в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 , оскільки останнім порушено права та законні інтереси позивача як учасника товариства, що вибув. Стосовно вимоги про стягнення із відповідача 237092 грн. 96 коп. вартості частки, судом взято до уваги наступне. Місцевий господарський суд відхилив висновок експерта №09/18 від 15.03.2018р., на підставі якого позивачем визначено розмір частки з тих підстав, що при визначенні вартості об`єктів експертом в ході дослідження використано: копію технічного паспорта на будівлю станом на 24.06.2011р., копію технічного паспорта на гараж станом на 24.06.2011р., реєстри права власності станом 19.12.2017р., відомості про основні засоби відповідача станом на 01.01.2017р. При цьому, дані балансу товариства на кінець звітного періоду на дату виходу учасника із товариства експертом не досліджувались та не були враховані у висновку, а питання про визначення вартості частки учасника перед експертом не ставилось. Також судом зазначено, що відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами ст. 86 ГПК України. При цьому, вимога позивача врахувати ринкову вартість окремо визначеного майна (нежитлової будівлі та гаража) без врахування іншого майна товариства за відсутності згоди товариства, суд вважає безпідставною, оскільки порушує інтереси інших учасників. Судом було проаналізовано наявний в матеріалах справи баланс ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 31.12.2016р., згідно даних якого балансова вартість майна товариства станом на 31.12.2016р. становить 70,6 тис. грн., з яких: 15,4 тис. грн. - необоротні активи, які дорівнюють залишковій вартості основних засобів (134,2 тис. грн. первісна вартість мінус 118,8 тис. грн. знос) за мінусом 7,2 тис. грн. - поточні зобов`язання (2,4 тис. грн. поточна кредиторська заборгованість за розрахунками із бюджетом + 3,8 тис. грн. - за розрахунками із оплати праці + 1,0 тис. грн. - інші поточні зобов`язання). Таким чином, згідно даних балансу відповідача станом на 31.12.2016р. вартість чистих активів, яка дорівнює розміру власного капіталу товариства, становить 63,4 тис. грн. (код рядка 1495), що складається із балансової вартості майна товариства станом на 31.12.2016р. в сумі 70,6 тис. грн. (код рядка 1300) мінус 7,2 тис. грн. поточних зобов`язань (код рядка 1695). Дані фінансового звіту також узгоджуються із довідкою ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 22.01.2018р., відповідно до якої за звітний період 2016р. залишкова вартість майна становить 15 362,15 грн. (14 412,46 грн. павільйон + 949,69 грн. касовий апарат), що відповідає рядку 1010 балансу (основні засоби) - 15,4 тис. грн. Враховуючи вимоги ст. 5 ГПК України, ст.54 Закону України "Про господарські товариства", постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. №13, постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016р. №4, судом самостійно визначено розмір частки ОСОБА_1 при виході із товариства згідно наступного розрахунку: 63400 грн. - вартість чистих активів на кінець звітного періоду (код рядка 1495) * 9,19% - частка ОСОБА_1 в майні товариства, та констатовано, що вартість частки становить 5826 грн. 46 коп. За таких обставин суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2018 р. у справі № 924/23/18 скасувати в частині відмови в задоволені позову про стягнення частки в майні товариства та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне. Чиста вартість активів, становить 63400 гри., та була визначена судом без проведення будь-яких експертиз, виходячи фінансових документів відповідача. Позивач з таким розрахунком погоджується (крім вартості нежитлового приміщення та гаража). Однак, позивач категорично не погоджуючись з вартістю павільйону по АДРЕСА_1 , що у м. Старокостянтинів в розмірі 14412 грн. 46 коп., а тому надав суду докази того, що така вартість є заниженою та не відповідає дійсній ринковій вартості. Згідно висновку судового експерта від 15.03.2018 р. №09/18 ринкова вартість нежитлової будівлі площею 544,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 22.11.2016 р. становить - 2201549 грн., а ринкова вартість гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 22.11.2016 року становить - 314003 грн.. Безпідставним є посилання суду на те, що висновок не можна брати до уваги, оскільки приміщення оцінювались станом на 22.11.2016 р., а технічні паспорта на приміщення, які використовувались при їх оцінці, складені за інформацією Старокостянтинівського БТІ станом на 24.06.2011 р., оскільки це є дата проведення та встановлення останніх технічних обмірів таких приміщень якими встановлено їхню площу, визначено план схему розміщення внутрішнє кімнат, встановлено матеріали, з яких це приміщення побудовано. При чому, під час розгляду справи, відповідач жодним чином не заперечував, не надавав жодних доказів, і не посилався у відзиві на позов на те, що вказані обміри, та інші дані, що вказані у технічних паспортах, як станом на 24.06.2011 р. так і станом на 22.11.2016р. чи 15.03.2018 р. не відповідають дійсності, є хибними та/чи помилковими. Судом не взято до уваги висновок судового експерта, яким визначена ринкова вартість нерухомого майна, в той же час обраховуючи вартість чистих матеріальних активів, достовірною вважає ціну, що визначена відповідачем у фінансовому звіті та довідці про основні засоби, що є помилковим. Місцевий господарський суд проігнорував той факт, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б спростовували чи ставили б під сумнів висновок експерта. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити. На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке: - стягнення вартості частки майна судом в сумі 5826 грн. 46 коп. на користь позивача є законним та обґрунтованим, а відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції було дотримано норми матеріального права; - суд першої інстанції законно та обґрунтовано, з посиланням на ст. ст. 86, 104 ГПК України, вказано, що висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили; - вимога позивача врахувати ринкову вартість окремо визначеного майна без врахування іншого майна товариства за відсутності згоди інших учасників товариства, є без підставною, оскільки порушує інтереси інших учасників товариства. За наведеного вище, відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. В судове засідання 14.05.2020 р. представники сторін не з`явилися. Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам (т. 2, а. с. 84-87), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, беручи до уваги те, що сторони не забезпечували явку своїх представників в попередні судові засідання, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру частки ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует", котра підлягає до стягненню, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до п.7.1 Статуту ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" майно товариства - це основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, включаючи майнові права, які належать йому на праві власності, і вартість яких відображена у самостійному балансі товариства (т. 1, а. с. 20-37). Згідно із п.7.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" (із змінами станом на 18.12.2008р.) статутний фонд товариства встановлюється у розмірі 17976 грн. та поділений на 11 часток, зокрема частка ОСОБА_1 становить 9,19% (1138 грн.) (т. 1, а. с. 38-39). Відповідно до п. 8.6. Статуту при виході учаснику виплачується вартість частини майна пропорційну його частці у статутному фонді товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. 22.11.2016р. ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" із нотаріально посвідченою заявою, в якій повідомила про свій вихід із складу учасників товариства та проханням провести з нею розрахунки, сплативши вартість частини майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" (т. 1, а. с. 40). Рішенням загальних зборів ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" оформленого протоколом №1 від 03.02.2017р. було вирішено, зокрема: вважати ОСОБА_1 такою, що вийшла з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" починаючи з 22.11.2016р. та виплатити останній вартість частини майна товариства пропорційно її частці в статутному капіталі в розмірі 1652 грн. (т. 1, а. с. 19). В матеріалах справи наявний баланс ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 31.12.2016р., згідно даних якого балансова вартість майна товариства станом на 31.12.2016р. складає 70,6 тис. грн., вартість чистих активів товариства, яка дорівнює розміру власного капіталу, становить 63,4 тис. грн. (код рядка 1495) (т., 1 а. с. 43). Згідно із довідкою ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 22.01.2018р. за звітний період 2016р. балансова вартість основних засобів становить 134189 грн. 64 коп. (т. 1, а. с. 42). Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19.12.2017р. за ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" зареєстроване на праві власності майно: нежитлова будівля площею 544,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ №844739 виданого 02.07.2008р. з внесенням відповідного запису у реєстр на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38294419 від 23.11.2017р.(т. 1, а. с. 10-11). Також, позивачем було долучено до матеріалів справи висновок експерта №09/18 від 15.03.2018р., відповідно до якого ринкова вартість нежитлової будівлі площею 544,2 кв. ( АДРЕСА_1 ) становить 2201549 грн., а ринкова вартість гаража ( АДРЕСА_2 ) - 314003 грн. (т. 1, а. с. 86-99). Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує рішення господарського суду Хмельницької області від 26.40.2018 р. у справі № 924/23/18 в частині відмови в задоволені позову про стягнення частки в майні товариства, то апеляційний господарський суд переглядає рішення у вказаній частині. Статтями 116 ЦК України та 10 Закону України "Про господарські товариства" (тут і далі в редакції, чинній на дату виходу) передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства. Частинами 1 та 2 статті 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. За змістом ч. 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 р. у справі №925/1165/14. В матеріалах справи наявний висновок експерта №09/18 від 15.03.2018р., відповідно до якого ринкова вартість нежитлової будівлі площею 544,2 кв. (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру,12) становить 2201549 грн., а ринкова вартість гаража (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Сагайдачного,2) - 314003 грн. Окрім того, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.08.2018р. провадження у справі № 924/23/18 у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В., суддя Маціщук А.В. було зупинено та призначено у справі №924/23/18 комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109). На розгляд експертів поставлено питання: Яка дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", 31100, Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Миру, 12 (ідентифікаційний код 21328590) (в тому числі нежитлового приміщення павільйону по вул. Миру, 12, що у м.Старокостянтинів, Хмельницької області, гаража по вул АДРЕСА_2 , що у м. Старокостянтинів АДРЕСА_2 області, які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів тощо) з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 22 листопада 2016 р.? Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2018р. справі № 924/23/18 прийнято до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду. 21.04.2020 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Хмельницького відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали господарської справи № 924/23/18 та висновок експертів №4516-4518/5879-5886/18-26 від 10.04.2020 р. Відповідно до вказаного висновку експертів дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", 31100, Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Миру, 12 (ідентифікаційний код 21328590) (в тому числі нежитлового приміщення павільйону по вул. Миру, 12, що у м АДРЕСА_2 по вул АДРЕСА_2 , що у м. Старокостянтинів АДРЕСА_2 області, які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів тощо) з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 22 листопада 2016 р. становить 2515,3 тис. грн. Проаналізувавши описову частину вищевказаного висновку, суд апеляційної інстанції констатує, що експертами не було встановлено вартості обладнання та устаткування, а саме вартості: швейних машинок, головки до швейної машинки, газового котла та касового апарату. Поруч з тим, матеріали справи також містять довідку ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 22.01.2018р. за звітний період 2016р. про балансову вартість основних засобів. За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вартість майна, котра не встановлена експертами, можливо встановити із довідки ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 22.01.2018р. за звітний період 2016р. про балансову вартість основних засобів. Зокрема, із вище вказаної довідки вбачається, що загальна балансова вартість 2-ох касових апаратів, газового котла, 3-ох швейних машинок, головки до швейної машини та стола становить 5252 грн. 52 коп. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що загальна вартість 2-ох касових апаратів, газового котла, 3-ох швейних машинок, головки до швейної машини та стола була встановлена в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. у справі №924/27/18 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" про визнання частково недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017р. та стягнення вартості частки в сумі 163307 грн. 77 коп. Вказана постанова суду апеляційної інстанції постановою Верховного Суду від 16.01.2020р. була залишена без змін, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставина щодо ринкової вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 22.11.2016 р. не потребує доказування. Судом вище встановлено, що частка ОСОБА_1 в статутному фонді відповідача становить 9,19%. Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що частка ОСОБА_1 , котра підлягає виплаті при виході з ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" становить 231638 грн. 78 коп. (2515300 грн. + 5252грн. 52 коп. = 2520552 грн. 52 коп. х 9,19%). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що судом першої інстанції було неправильно застосовані норми матеріального права, у зв`язку із чим суд прийшов до невірного висновку про визначення розміру частки позивача. Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2018р. у справі №924/23/18 змінити в частині стягнення вартості частки ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует". Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2018р. у справі №924/23/18 в частині стягнення вартості частки ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" та судового збору, виклавши абзаци 3, 5 резолютивної частини рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2018р. у справі № 924/23/18 в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 12, ідентифікаційний код 21328590) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) вартість частки в сумі 231638 грн. 78 коп. та 3474 грн. 59 коп. судового збору. В задоволені позову про стягнення 5454 грн. 18 коп. відмовити". В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" (отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) - 3387 грн. 12 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 924/23/18 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "15" травня 2020 р. Головуючий суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В. Суддя Маціщук А.В.