Постанова 4811 № 443/975/16-ц

Справа № 443/975/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Сидорак Б.Г. Провадження № 22-ц/811/2598/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Фейір К.О. без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИТИ: У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (на даний час АТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом на заяві. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 27 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 90 950,21 грн, яка складається з: 28 274,12грн заборгованість за кредитом; 62 676,09 грн заборгованість за процентами, а також судові витратив сумі 1 378,00 гривень. Оскаржуваним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Дане рішення оскаржило ПАТ КБ «ПриватБанк». В апеляційній скарзі посилається на те, що відмовляючи в позові, суд вказує на технічні помилки, які відбулись при укладенні договору. Проте, правочин був укладений з додержанням усіх норм закону у розумінні ст.ст. 203-215 Цивільного кодексу України. Тобто помилки при складанні договору не тягнуть за собою його недійсності. Також, зазначають недоведеним факт, зазначений у рішенні суду, що у момент укладення договору відповідачка знаходилась в іншому місті, оскільки відмітка в паспорті не є належним доказом. Крім цього вказує, у судовому засіданні не було з`ясовано чому відповідач не зверталася до правоохоронних органів після того, як дізналася про те, що на неї оформлено кредит та яким чином відбувалось користування кредитною карткою на підставі кредитного договору. Просить рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволити. В судове засідання призначене на 07 травня 2020 року сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься кредитний договір від 09 жовтня 2013 року між укладений кредитний договір, укладений шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України) між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 9) Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,60% річних на строк 12 місяців з дати підписання договору. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язаний повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч.2 ст.1054, ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(ч.1 ст.509 ЦК України). Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться(ч.1 ст.526 ЦК України). Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Із ч.1 ст.1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 28 ЦК України, фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Відповідно до пункту 1 Положення про паспорт громадянина України, чинного станом на 15 липня 2009 року, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Пунктами 16 та 19 цього Положення передбачено, що обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Про втрату паспорта громадянин зобов`язаний терміново повідомити паспортну службу, яка видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України. Погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти, які, зокрема, обмінюються у зв`язку зі зміною прізвища, імені та по батькові або внаслідок інших обставин (пункт 40 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України від 15 червня 2006 року № 600). Як вбачається із матеріалів справи, позивачем додано до матеріалів справи Анкету-заяву про приєднання до умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 09.10.2013 року (а.с.9) та копію паспорта (а.с.10) з яких вбачається, що у них серія і номер паспорта відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 вказані, як " серія НОМЕР_1 ", а дата видачі 20.02.2002 року. У той же час, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 15 липня 2009 року було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . Отже, станом на момент укладення договору 09 жовтня 2013 року відповідач ОСОБА_1 мала інший паспорт громадянина України, що посвідчував її особу, який був виданий 15 липня 2009 року Жидачівським РВ МВС України у Львівській області НОМЕР_3 серії. Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій паспорта серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 для виїзду за кордон, що 30 вересня 2013 року вона в`їхала на територію України, а виїхала за її межі 11 жовтня 2013 року (а. с. 53), отже на час укладення спірного кредитного договору ОСОБА_1 перебувала за межами України. Крім цього, як вбачається з висновку експерта за результатами проведеної почеркознавчої експертизи №5464 від 10 січня 2020 року рукописні тексти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в графі « ОСОБА_3 » і « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в графі «Дата» «Анкеты-заявления о присоеденении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» ОСОБА_1 від 09 жовтня 2013 року, а також «Копия верна» і « ОСОБА_4 » на копії сторінок 1-3, 10, 11, паспорта громадянки України ОСОБА_1 НОМЕР_5 НОМЕР_6 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Подпись» «Анкеты-заявления о присоеденении к условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» ОСОБА_5 від 09.10.2013 року на копії сторінок 1-3, 10,11 паспорта громадянки України ОСОБА_5 КВ НОМЕР_6 виконані не ОСОБА_6 , а іншою особою (а.с. 237 242). За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позов поданий до неналежного відповідача. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року по справі було призначено комплексну портретну та почеркознавчу експертизу. Оплату експертизи покладено на ОСОБА_5 . Згідно акту №2 здачі-приймання висновку експерта №5464 від 10 січня 2020 року вартість проведення експертизи становить 4719 гривень (а.с. 243). Вказана сума відповідно до п.2 ч.2 ст.141 КПК України підлягає стягненню з позивача - Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 . Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2016 року залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 4719 гривень судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 14 травня 2020 року. Головуючий : Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.