Постанова 4824 № 761/24486/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2019 року м. Київ Справа №761/24486/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/697/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Осаулова А.А. 22 жовтня 2019 року у м. Києві, повний текст рішення складений 22 жовтня 2019 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В У червні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 серпня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, відповідно до умов якого, позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач порушив умови договору кредиту, не повертав отриманий кредит своєчасно, не сплачував кошти (відсотки) за користування ним, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2019 року утворилась заборгованість, яка складається із: заборгованість по тілу кредиту - 1076,68 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 37856,06 грн; заборгованість за пенею та комісією - 3700 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 2131,64 грн, а всього у сумі 45264,38 грн. Зазначену суму боргу позивач просить стягнути з відповідача у повному обсязі, а також судовий збір. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2011 року в розмірі суми тіла кредиту - 1076, 68 грн та судовий збір в розмірі 1921,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення коштів відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 08 серпня 2011 року по 30 квітня 2019 року у розмірі 37856,06 грн, суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних вимог. Не погодилось із вказаним рішення суду АТ КБ «ПриватБанк», представником подано апеляційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав жодних підстав для відмови у стягненні відсотків за кредитом. Також зазначав про те, що відсутність підпису позичальника на Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Відповідач поставив свій підпис у заяві позичальника та довідці про умови кредитування, яким засвідчив те, що він ознайомлений з відповідними документами, а отже повністю ппогоджується з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Зауважував, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Також вказував на те, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитними коштами порушив вимоги ст.ст. 1048, 1049 ЦК України. На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надав. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 08 серпня 2011 року в розмірі суми тіла кредиту - 1076, 68 грн та судового збору в розмірі 1921,00 грн позивачем не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 37856,06 грн. З матеріалів справи вбачається, що 08 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис в анкеті-заяві. Особа відповідача була встановлена за паспортними даними, копія яких була надана позивачу (а.с.6,32). У матеріалах справи також міститься Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», яка містить підпис ОСОБА_1 .. Сторонами погоджено, зокрема, нарахування 10 % річних на залишок коштів клієнта, 2,5 % на місяць на залишок непростроченої заборгованості, а також пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, що складається з двох видів пені (базова процента ставка по договору + 1% від суми заборгованості) та штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених договором, більше ніж на 30 днів в розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості (а.с.7) Як вбачається з розрахунку заборгованості, у зв`язку із невиконанням умов договору у відповідача станом на 31 квітня 2019 року виникла заборгованість у загальному розмірі 45264,38 грн, яка складається: заборгованість по тілу кредиту - 1076,68 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 37856,06 грн; заборгованість за пенею та комісією - 3700 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 2131,64 грн. Суду також були надані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (без зазначення дати їх прийняття), витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року, витяг з Статуту АТ КБ «ПриватБанк», дані з ЄДРПОУ та копія банківської ліцензії (а.с.8-31,34-38). Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» в межах укладеного договору б/н з відповідачем ОСОБА_1 було видано три кредитні картки: 08 серпня 2011 року № НОМЕР_1 зі строком дії до червня 2015 року; 27 березня 2012 року № НОМЕР_2 зі строком дії до січня 2016 року; 23 січня 2013 року № НОМЕР_3 зі строком дії до червня 2016 року (а.с.51). Виписка по рахунку складена АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня 1999 року по 30 червня 2019 року стосовно ОСОБА_1 за основною картою № НОМЕР_1 містить дані про баланс -49203,45 грн., тобто наявну заборгованість. Разом з тим, згідно з цією випискою остання здійснена клієнтом операція була проведена 11 грудня 2012 року. Після цієї дати зазначені операції з нарахування та списання процентів та штрафних санкцій. Нарахована заборгованість є сумою коштів наданих в кредит, процентів за користування ними та штрафних санкцій (а.с.52-70). Розрахунок заборгованості складений позивачем за період з 08 серпня 2011 року по 30 квітня 2019 року містить дані про здійснені клієнтом операції, остання з яких 18 квітня 2016 року; дані про нараховані банком проценти в період з 08 серпня 2011 року до 29 серпня 2014 року за ставкою 30%, з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року за ставкою 34,8 %, з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2019 року за ставкою 43,2 %; дані про нарахування пені з 08 серпня 2011 року по 31 січня 2013 року в розмірі 1% , а з 01 листопада 2013 року по 30 квітня 2019 року в розмірі 2%. Також банком визначена сума комісії в розмірі 3700 грн та судового штрафу в розмірі 2631,64 грн без надання розрахунку (а.с.71-72). Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг шляхом приєднання відповідача до запропонованих позивачем умов і правил. Разом з тим, наявні в матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операції, кредитних карт, але не мають підпису позичальника та не зазначено період їх дії. Згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» процентна ставка на залишок заборгованості становила 2,5% в місяць, тобто 30 % річних. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 08 серпня 2011 року була нарахована процентна ставка 30,00% (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість), з 01 вересня 2014 року процентна ставка (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість) банком збільшена на 34,80%, з 01 квітня 2015 року процентна ставка (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість) збільшена до 43,20% і остаточна заборгованість по процентам була розрахована, враховуючи змінені процентні ставки. Підстави такої зміни розміру процентної ставки позивачем у позовній заяві не наведені, а довідка про умови кредитування, такого обґрунтування не містить. Умови та Привила містять положення про можливість зміни банком процентної ставки, але з обов`язковим повідомленням клієнта не менше ніж за 7 днів та наданням його виписки по рахунку (п.п. 1.1.3.2.3, 1.1.3.1.9.). Доказів виконання наведених умов позивачем не надано. А відтак, позивачем не було надано суду доказів виконання умов договору та вимог закону про повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки. Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявність відмінностей даних наведених позивачем у довідці-розрахунку заборгованості та виписці по рахунку відповідача, як щодо здійснених відповідачем операцій, так і щодо нарахованих процентів за користування кредитом та штрафних санкцій. З наданих позивачем даних не вбачається період нарахування процентів саме на визначену ним суму заборгованості в розмірі 1076,68 грн, так як на протязі визначеного позивачем періоду з 08 серпня 2011 року по 01 квітня 2019 року сума заборгованості неодноразово змінювалась, як в сторону збільшення, так і сторону зменшення. У виписці по особовому рахунку сума процентів за користування та сума штрафних санкцій наведені без зазначення суми заборгованості, на яку вони нараховані і періоду такого нарахування. Таким чином, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру нарахованих процентів за користування кредитом та штрафних санкцій на вказану ним суму заборгованості. А отже висновок суду першої інстанції про недоведеність даних позовних вимог відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Також, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами, на які посилався банк. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. При цьому, слід зазначити, що сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які саме умови договору були узгоджені сторонами не є підтвердженням наявності заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам. Посилання банку на необхідність стягнення процентів на підставі ст.1048 ЦК України суперечать положенням ч.1 ст.13 ЦПК України, оскільки таких вимог у суді першої інстанції не заявлено. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням закону. Таким чином, доводи, викладені у апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права та підстави до його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В.Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В.Поліщук