Постанова Київський апеляційний суд № 755/3248/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2019 року м. Київ Справа №755/3284/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/7026/20 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Галаган В.І. 27 лютого 2020 року в м. Києві за заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу судового наказу, В С Т А Н О В И В В лютому 2020 року представник Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року відмовлено у видачі судового наказу на підставі п.1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. Ухвала суду мотивована відсутністю в матеріалах досліджуваної заяви доказів належної сплати судового збору, а саме платіжного доручення відповідного змісту, оскільки надане заявником платіжне доручення від 11 лютого 2020 року № 1053 не містить відомості про те, за яку саме заяву сплачено судовий збір у розмірі 210,20 грн. Не погодилось із зазначеним судовим рішенням Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»,його представником подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Вказує на те, що платіжне доручення про сплату судового збору, яке долучено до заяви про видачу судового наказу, було оформлено у відповідності до вимог, а саме у графі «призначення платежу» зазначено «Судовий збір за позовом КП «Житло-Сервіс», Дніпровський районний суд м. Києва. Отже, платіжне доручення було оформлено у відповідності до зразка, який наведений на офіційному сайті Судова влада України. Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяви (скарги) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, що і мав зробити суд першої інстанції. За таких обставин, заява про видачу судового наказу відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернулося до суду першої інстанції із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. До заяви долучена квитанція № 1053 від 11 лютого 2020 року зі штампом АТ «Ощадбанк» та підписом відповідального працівника, де платником вказано Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», отримувач УК у Дніпровському районі м. Києва, сума платежу 210,20 грн, призначення платежу: «Судовий збір за позовом КП «Житло-сервіс», Дніпровський районний суд м. Києва (а.с.14). Відповідно до п.1 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Правилами ст.163 ЦПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, частиною третьою цієї статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно з ч.1 ст.164 ЦПК України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. Відповідно до пп.4-1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду заяви про видачу судового наказу справляється у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв. Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі. Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов`язкові реквізити касового документа. Частинами 1,2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У відповідності до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», установлено прожитковий мінімумум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року у розмірі - 2102,00 грн. Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів. Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції. Положеннями п. 3.7. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 914/1542/17, від 16 січня 2019 року у справі № 905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі № 907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18. З наведених обставин справи вбачається, що при зверненні з заявою про видачу судового наказу КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» повинен був сплатити судовий збір в розмірі 210, 20 грн. Представником КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до заяви про видачу судового наказу було долучено платіжне доручення №1053 від 11 лютого 2020 року про сплату судового збору в розмірі 210,20 грн. Такий судовий збір сплачений заявником безпосередньо перед поданням вказаної заяви до суду, у графі «призначення платежу» зазначено «Судовий збір за позовом КП «Житло-сервіс», Дніпровський районний суд м. Києва», в графі «платник» зазначено «Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», платіжне доручення підписане відповідальним працівником банку та скріплене печаткою банку. Судом першої інстанції не зазначено про здійснення перевірки вказаного платіжного доручення, тобто обставини здійснення платежу за подання саме цієї заяви не спростовані. А тому підстави для висновку про те, що вказане платіжне доручення не відповідає вимогам закону, відсутні. Однак, суд першої інстанції наведених вище положень закону в повній мірі не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачених п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: Н.В. Поліщук А.М. Андрієнко