Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/4798/20

Справа № 127/4798/20 Провадження № 33/801/325/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Чернюк І. В. Доповідач: Медвецький С. К. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 12 лютого 2020 року поліцейським взводу № 2 роти № 2 БУПП у Вінницькій області Тиндиком В. В., 12 лютого 2020 року о 00:35 год. по вул. Привокзальній, 78 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп?яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків за допомогою приладу «alkotest «Drager 6820», тест № 1676. Результат огляду позитивний - 1,29 %. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Вирішено питання про судовий збір. При постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також постановити окрему ухвалу щодо дій судді Чернюка І. В. у зв?язку з нерозглядом його клопотань про виклик свідка, відкладення розгляду справи, надання копій матеріалів та заяви про відвід судді. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, оскільки оскаржувана постанова була прийнята судом 13 квітня 2020 року, а надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 14 квітня 2020 року, тобто після спливу більш ніж 24 годин після її прийняття. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього, не міг бути прийнятий судом та підлягав направленню до Управління патрульної поліції для доопрацювання з огляду на те, що у ньому зазначено лише номер посвідчення водія, без зазначення назви органу, що його видав. Судом проігноровані його клопотання, зокрема щодо відкладення розгляду справи у зв?язку із введенням карантину, а також щодо виклику в судове засідання свідка. Також судом не були вирішені його заяви та клопотання , у тому числі про відвід головуючого у справі. Крім того, судом залишено поза увагою, що він не керував транспортним засобом, а керувала автомобілем ОСОБА_2 , про що остання надала суду письмові пояснення. При складенні протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції обмежили його у праві на отримання професійної правничої допомоги, не відрекомендувалися, не пред?явили службові посвідчення та не заслухали пояснень свідка. Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення слідує, що відповідно до протоколу серії ДПР № 364243, 12 лютого 2020 року о 00:35 год. по вул. Привокзальній, 78 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп?яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за допомогою приладу «alkotest «Drager 6820», тест № 1676. Результат огляду позитивний - 1,29 %. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння (а. с. 2). Відповідно до пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, наявних у протоколі від 12 лютого 2020 року, ОСОБА_1 зазначив, що мав припаркувати належний йому транспортний засіб у дворі будинку, коли до нього підійшли працівники поліції він не керував транспортним засобом. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Розглядаючи справу, суд вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння. Проте, такого висновку суд дійшов без належного з?ясування обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на те, що працівники поліції його не зупиняли під час керування ним транспортним засобом. З відеозапису нагрудної камери поліцейського, наявної у матеріалах справи (а. с. 57) слідує, що транспортний засіб марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходився припаркований на узбіччі дороги, працівник поліції не зупиняв зазначений транспортний засіб, а підійшов до нього з метою з?ясування причини стоянки транспортного засобу без увімкнених фар, в ході якого було виявлено у особи, яка перебувала на місці водія, ознаки алкогольного сп?яніння. Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції, як на докази, послався на протокол про адміністративне правопорушення. Однак із таким висновком судді погодитись безспірно не можливо. Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Також судом не було допитано свідка ОСОБА_5 , про допит якої ОСОБА_1 заявляв відповідне клопотання. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи судом мають бути витлумачені на користь останнього. У зв`язку із цим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо посилання заявника на необхідність постановлення окремої ухвали щодо дій судді Чернюка І. В., то в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки можливість постановлення окремої ухвали нормами КУпАП не передбачена. Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2020 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду С. К. Медвецький