Постанова 4821 № 712/11904/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/177/20Головуючий по 1 інстанції Справа №712/11904/18 Категорія: Пересунько Я. В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С.І., Новікова О.М., Вініченка Б.Б. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Пересунько Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - в с т а н о в и в : У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобовязання виплатити депозитні кошти та відсотки. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 12 червня 2012 року між нею та банком було укладено договір №SAMDN27000726421898 про банківський строковий вклад (депозит) " ОСОБА_2 " на 12 місяців у гривнях, відповідно до якого вона в Севастопольському відділенні банку АРК Крим, де вона на той час проживала, внесла на депозит 25000 гривень на строк до 12 червня 2013 року з виплатою 16% річних за користування банком грошовими коштами. Після закінчення строку дії договору позивач неодноразово зверталась до відповідача в усній формі з проханням виплатити належні їй кошти, але останній на її заяви не реагував, свої зобовязання не виконав та не повернув їй сплачені кошти. На підставі викладеного позивач просила суд зобовязати відповідача виплатити їй депозитні кошти в сумі 25000 гривень та 24000 гривень відсотків, а всього 49000 гривень за договором №SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) « ОСОБА_2 ». Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року, провадження у справі закрито відповідно до п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала позовну заяву в новій редакції, в якій просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" 25000 гривень, які банк зберігає без достатньої правової підстави, а також 3 % річних від оспорюваної суми за весь час безпідставного користування коштами по день прийняття рішення у цій справі. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що на підтвердження внесення нею 12 червня 2012 року готівки в розмірі 25000 гривень до каси Севастопольського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» у неї зберігся оригінал касового ордеру про прийняття готівки. Протягом більш як 7 років позивач намагалась повернути вкладені грошові кошти шляхом звернення до суду з різними позовами про стягнення цих коштів як депозитного вкладу, але в задоволенні цих вимог суди відмовили, посилаючись на відсутність доказів виникнення договірних правовідносин, так як у неї не зберігся оригінал договору чи ощадна книжка. Таким чином, на думку позивача, наявність у неї оригіналу платіжного доручення про прийняття банком грошових коштів свідчить про безпідставне їх утримання банком та можливість їх повернення у судовому порядку, із стягненням також 3 % річних. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті 12 червня 2012 року грошові кошти у розмірі 25000 гривень, а також 3 % річних від простроченої суми за період із 12 червня 2012 року по 5 листопада 2019 року в розмірі 5550 гривень 92 копійки, а всього стягнуто 30550 гривень 92 копійки. Вирішено питання судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що банк безпідставно зберігає майно яке належить на праві власності позивачу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційною скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про порушення судом ст. 49 ЦПК України та вказує, що жодної правової підстави для прийняття судом до розгляду позовної заяви про стягнення безпідставно набутих грошей (зміна підстав та предмету позову) не вбачається, так як у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не допускається зміна предмету або підстав позову, також можливо змінити лише предмет або підставу позову, а в даній справі було змінено і предмет і підстави позову. Набуття однією зі сторін майна за рахунок іншої в порядку виконання договірного зобовязання не вважається безпідставним, а чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (отримання грошей). Зазначає, що в разі, коли поведінка набувача або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК (загальні положення про зобов?язання у зв?язку з набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави) можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 27 лютого 2020 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 6 квітня 2020 року, провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» закрито в частині вимог про зобов`язання виплатити проценти за період із 12 червня 2012 року по 12 червня 2015 року за договором №SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) « ОСОБА_2 ». Додатковим рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 27 лютого 2020 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 6 квітня 2020 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання виплатити на її користь процентів за договором про банківський вклад (депозит) за період із 13 червня 2015 року до 12 червня 2018 року. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 6 квітня 2020 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 закрито в частині вимог про зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» виплатити їй депозитні кошти в розмірі 25000 гривень за договором №SAMDN27000726421898 від 12 червня 2012 року про банківський строковий вклад (депозит) « ОСОБА_2 ». Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного. Відповідно до статті 175 ЦПК України позовна заява складається з підстав позовних вимог та предмету позовних вимог. Підставами є викладене в позовній заяві обґрунтування, а предметом є відповідний спосіб захисту порушеного права. Частинами 3,4 статті 49 ЦПК України встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. З вказаної норми права слідує, що до права позивача належить зміна або предмету позову або підстави позову, але не може бути змінений і предмет і підстави позову. Також у разі направлення справи на новий розгляд зміна предмету, підстав позову допускається лише у випадку зміни фактичних обставин справи. Однак позивач та суд першої інстанції зазначені вимоги закону не дотримались. Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви від 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 змінила і підстави , а саме просила стягнути кошти не як кошти за депозитним договором, а як безпідставно набуте майно, і предмет позову, оскільки при початковому зверненні до суду просила зобов`язати відповідача на дії, тоді як в змінах вже просила стягнути. Що це різні предмети позову вказав і Верховний Суд в даній справі скасовуючи попередні судові рішення. Суд першої інстанції безпідставно прийняв та розглянув таку позовну заяву, оскільки фактично був поданий новий позов. Окрім цього позовна заява із змінами підстав та предмету позову подана була після того як Верховний Суд постановою від 12 червня 2019 року у даній справі скасував ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 23 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому ніякі фактичні обставини справи не змінились, а відтак, суд мав діяти у відповідності до статті 126 ЦПК України згідно якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Частиною 4 статті 124 ЦПК України встановлено, що перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Постанова Верховним Судом, якою справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, була ухвалена 12 червня 2019 року, тому право позивача на зміну предмету, підстав позову закінчилось 13 червня 2019 року. За таких обставин, апеляційний суд, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів без розгляду. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2019 року скасувати. Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів залишити без розгляду. Сплачений Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1152 гривни 60 копійок за платіжним дорученням PROM4BNUDX від 4 грудня 2019 року компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Повний текст постанови виготовлений 14 травня 2020 року. Судді