Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 159/14/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 159/14/20 пров. № А/857/3238/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання Джули В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2020 року у справі № 159/14/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №3 з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Кроль Юрія Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- суддя в 1-й інстанції Бойчук П.Ю., час ухвалення рішення 21.02.2020 року, місце ухвалення рішення м. Ковель, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського роти № 3 з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Кроль Юрія Петровича про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач своєю постановою від 20.12.2019 року неправомірно притягнув його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення Правил дорожнього руху України. Позивач стверджує, що жодним чином не порушив ПДР України, вказуючи при цьому на ряд порушень норм матеріального та процесуального права, допущених відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Внаслідок порушення вищезазначених норм чинного законодавства були грубо порушенні конституційні права позивача, та норми КУпАП, у зв`язку з чим постанову не можна вважати законною. Враховуючи, що оскаржувана постанова виносилася відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оцінка доказів не проводилась, об`єктивного та законного розгляду справи не відбувалося та його законні права відповідачем ігнорувалися, позивач просив суд: визнати дії відповідача протиправними; визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП18 № 234355 від 20.12.2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; закрити провадження по адміністративній справі відносно його в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2020 року у справі № 159/14/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції зробив хибний висновок що відповідач неналежний. В іншому випадку, суд з власної ініціативи мав би залучити належного відповідача або повідомити позивача про це і дати можливість подати клопотання про заміну відповідача. Просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2020 року у справі № 159/14/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з відеозапису реєстратора, закріпленого на форменому одязі відповідача, та фактично не заперечується й позивачем, останній відмовився пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП. Крім цього, як встановлено з відеозапису з нагрудного відеореєстратору поліцейського, оскаржувана постанова виносилася відповідачем з дотриманням вимог КУпАП, наданням можливості позивачу скористатись правовою допомогою та наданням пояснень з приводу вчиненого правопорушення, що, в свою чергу, позивачем ігнорувалось. Таким чином, твердження позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, в даному випадку є повністю безпідставними та не підтвердженими належними доказами. Суд першої інстанції зазначив, що адміністративний позов у даній справі заявлено позивачем до поліцейського роти № 3 з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Кроль Юрія Петровича, тобто до неналежного відповідача. Крім цього, доводи позивача і показання свідка, допитаного в судовому засіданні, є повністю голослівними, не підтвердженими належними доказами та спростовуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом. Суд першої інстанції вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення, винесена відносно ОСОБА_1 від 20.12.2019 року, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з`ясування обставин вирішено справу, а тому скасуванню не підлягає. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачем 20.12.2019 року винесено постанову серії ДП 18 № 234355 та притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що він, 20.12.2019 року о 21 год. 25 хв. в м. Ковелі по вул. Левицького, 1, керуючи транспортним засобом "MAN TGA", номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території та відмовився пред`являти на вимогу працівника поліції посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1; 15.9 «и» ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122 , ч. 1 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, складена інспектором поліції постанова є належним та допустимим доказом правомірності рішення дій відповідача, судом не встановлено порушень під час її складання, які були б беззаперечною підставою її скасування. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою питання належного відповідача, чим допустив порушення норм процесуального права, з огляду на наступне. Згідно п.5 ч.1 ст.213 КУпАП, органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті 222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього ж Кодексу. Частиною другою статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. З наведеної вище норми слідує, що суб`єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний Орган в особі конкретної посадової особи. Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повинен бути відповідний орган Національної поліції. Разом з тим, як видно з матеріалів справи, адміністративний позов ОСОБА_1 було пред`явлено до поліцейського роти № 3 з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Кроль Юрія Петровича , тобто до неналежного відповідача. За змістом ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Таким чином, з наведених вище норм слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може бути здійснена виключно судом першої інстанції. Суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, однак дій щодо його заміни на належного ним не вчинено. Отже, враховуючи що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача. Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не вирішивши питання заміни неналежної сторони або залучення до участі в справі другого відповідача, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на вищевикладене, є підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду слід скасувати та прийняти нову постанову. Керуючись ст. 229, 286, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2020 року у справі № 159/14/20 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 14.05.2020 року