Постанова 4856 № 560/3494/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3494/19 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К. Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 14 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року (ухвалене у м. Хмельницькому 04.02.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в колгоспі ім. Свердлова з 1978 року по 1983 рік до стажу роботи для призначення пенсії за віком та призначити їй пенсію за віком з 02.10.2019. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2020 позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 трудового стажу за період роботи з 1978 року по 1983 рік в колгоспі ім. "Свердлова" на підставі показів свідків, оформленої листом №Р-1412-П-02.26-04 від 17.10.2019 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2019 року про призначення пенсії за віком у відповідності до Порядку №22-1, з врахуванням висновків суду. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.02.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивача листом від 03.01.2019 №141/03 повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком згідно з статті Закону України 26 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, період роботи в колгоспі ім. "Свердлова" з 1978 року по 1983 рік не врахований до загального страхового стажу позивача, оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлено ім`я та по-батькові, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. Згідно з довідкою виданою Красилівським районним трудовим архівом від 31.10.2018 за №03-01/610, документи за період з 1978 по 1983 роки в архівній установі відсутні, тому підтвердити зазначений період роботи в колгоспі ім. Свердлова немає можливості. Оскільки позивачка не надала доказів про неможливість надати документи для підтвердження факту роботи в колгоспі ім. "Свердлова", підстави для врахування зазначеного періоду на підставі показань свідків відсутні. Зазначає, що заява позивачки від 02.10.2019 не відповідає формі, встановленій додатком 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1. Тому Головним управлінням розглянуто зазначену заяву відповідно до закону України "Про звернення громадян" та надано відповідь в порядку та строки, передбачені цим Законом. Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що 05.12.2018 ОСОБА_1 звернулась в сервісний центр обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 14.12.2018 №23 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Листом від 03.01.2019 №141/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про прийняте рішення, та вказало, що згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу її страховий стаж становить 23 роки 6 місяців 17 днів. У зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Україна до страхового стажу не врахований період роботи церковним касиром релігійної громади Свято-Покровського храму с. Миколаїв з 01.02.1979 року по 03.03.1983 року, та період роботи з 1978 року по 1983 рік в колгоспі ім.Свердлова с.Марківці (оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлено ім`я та по-батькові). Згідно з довідкою, виданою Красилівським районним трудовим архівом 31.10.2018 року за №03-01/610, документи за період з 1978 року по 1983 рік на архівне зберігання не надходили, тому підтвердити зазначений період роботи в колгоспі ім. Свердлова немає можливості. 03.10.2019 ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала копії: паспорта, трудової книжки, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, довідки про реорганізацію СТОВ "Мрія", пояснення, копії паспортів та трудових книжок свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Листом від 17.10.2019 №Р-1412-П-02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно надало роз`яснення щодо умов призначення пенсії за віком, визначених статтями 26 та 27 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зазначивши що рішенням від 14.12.2018 №23 головне управління відмовило у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи. Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не призначення їй пенсії протиправними, позивачка звернулась до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області безпідставно відмовило щодо встановлення ОСОБА_1 трудового стажу за період роботи з 1978 року по 1983 рік в колгоспі ім. "Свердлова" на підставі показів свідків. Належним способом захисту прав у даному випадку є визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо встановлення ОСОБА_1 трудового стажу за період роботи з 1978 року по 1983 рік в колгоспі ім. "Свердлова" на підставі показів свідків та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (Порядок № 22-1) не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Встановлено, що заява ОСОБА_1 від 02.10.2019 про призначення пенсії розглянута пенсійним органом відповідно до закону України "Про звернення громадян". Разом з цим, Закон України "Про звернення громадян" не регулює правовідносини щодо призначення пенсії. Порядок призначення пенсії, в тому числі процедуру звернення за їх призначенням та розгляду відповідних заяв встановлює Порядок №22-1. Тому, заява позивачки про призначення пенсії від 02.10.2019, навіть якщо вона і не відповідала формі заяви, зазначеної у додатку №3 до Порядку №22-1, підлягала розгляду з дотриманням вказаного Порядку №22-1, з прийняттям одного з рішень, передбачених пунктом 4.3. Встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком слугувала відсутність страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. Згідно з відомостями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області страховий стаж позивачки складає 23 роки 6 місяців 17 днів. До загального страхового стажу відповідачем не врахований період роботи в колгоспі ім. "Свердлова" з 1978 року по 1983 рік, оскільки титульна сторінка трудової книжки містить виправлення прізвища, імені та по-батькові. Підставою для відмови щодо зарахування до трудового стажу періоду роботи в колгоспі ім. "Свердлова", на підставі показів свідків, відповідач вказав, що позивачка не надала доказів про неможливість надати документи для підтвердження факту роботи в колгоспі ім. "Свердлова" з причин вказаних в пункті 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Порядок №637). Згідно зі статтею 56 закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Отже, підставою для застосування пункту 18 Порядку №637 для встановлення трудового стажу, що дає право на призначення пенсії, є наявність одночасно двох обставин: відсутність документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання або відсутність архівних даних з інших причин, ніж зазначені у пункті 17 Порядку №637. При цьому Порядком №637 не визначений перелік інших причин існування яких є підставою для встановлення трудового стажу, що дає право на призначення пенсії, на підставі показів свідків. Однак, за змістом пункту 17 Порядку №637 такі причини мають бути поважними вказувати на неможливість отримання відповідних документів про стаж. До заяви від 02.10.2019 позивачка додала копії паспорта, трудової книжки, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, довідки про реорганізацію СТОВ "Мрія", пояснення, копії паспорта та трудової книжки ОСОБА_2 (свідка), пояснення, копії паспорта та трудової книжки ОСОБА_3 (свідка). Виправлення на титульній сторінці трудової книжки прізвища, імені та по батькові позивачки спростовуються наданими документами, а саме свідоцтвом про народження ОСОБА_4 та свідоцтвом про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Так, на титульній сторінці трудової книжки колгоспника №310 вказано родове прізвище позивачки ОСОБА_6 та прізвище Розумна, після одруження, ім`я ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , а по батькові ОСОБА_9 ОСОБА_10 . При цьому, зазначені виправлення не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні позивачці до трудового стажу періоду роботи з 1978 року по 1983 рік в колгоспі ім. "Свердлова", оскільки пунктом 3 Порядку №637 передбачена можливість підтвердження трудового стажу документами, які містять відомості про періоди роботи, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних записів або існування неправильних чи неточних записів про періодів роботи, а не в написанні прізвища, імені та по батькові. Трудова книжка колгоспника №310 ОСОБА_11 не містить неправильних чи неточних записів про період її роботи з 1978 року по 1983 рік в колгоспі ім. "Свердлова". Згідно з довідкою, виданою Красилівським районним трудовим архівом №03-01/610 від 31.10.2018 року, документи за період роботи з 1978 року по 1983 рік на архівне зберігання не надходили, підтвердити зазначений період роботи в колгоспі ім. Свердлова с. Марківці неможливо. Колегія суддів зазначає, що записи у трудовій книжці позивача безпосередньо свідчать наявність у позивача вказаного стажу, а наявні у матеріалах справи документи підтверджують дану обставину. Тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області безпідставно відмовило щодо зарахування ОСОБА_1 трудового стажу за період роботи з 1978 року по 1983 рік в колгоспі ім. "Свердлова". З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що позивач має право на пенсію за віком з 02.10.2019, а відмова відповідача у призначенні такої пенсії є протиправною, незалежно від форми викладення такої відмови. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади. Тому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2019 про призначення пенсії за віком у відповідності до Порядку №22-1, з врахуванням висновків суду. Так, у ході апеляційного розгляду даної справи встановлено наявність у ОСОБА_1 права призначення пенсії за віком станом на 02.10.2019 та відсутність у відповідача законних підстав для призначення позивачу пенсії за віком. Відтак, у даному випадку для ефективного захисту та відновлення права позивача, порушеного відповідачем у межах спірних правовідносин, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.10.2019. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволенні позову. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 768,5 грн, сплачений за подання позовної заяви. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що суб`єктом владних повноважень не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати. Ухвалити нове рішення. Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.10.2019. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,5 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.