Постанова 4856 № 120/859/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/859/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 14 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання неправомірними дії відповідача. Також, позивач просив покласти обов`язок на відповідача упродовж п`яти днів надати вичерпну відповідь по суті звернення та задовольнити прохання передати позивачу арештоване майно по акту в рахунок боргу спілки часткового погашення або покласти обов`язок реалізувати через прилюдні торги в стислий строк. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, залишено без руху. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, разом з доданими до неї матеріалами, повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставою подання апеляційної скарги, на думку апелянта є неповне з`ясування обставин справи, не надання належної аргументації фактам та доказам. Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до п.3 ч.1 ст.294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, підставою для залишення позовної заяви стало приведення позовної заяви у відповідність з вимогами ст.ст.160, 161 КАС України, зокрема: - чітке викладення змісту позовних вимог з дотриманням положень ч.1 ст.5 КАС України, більш конкретного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; наведення обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача прав, свобод, інтересів позивача; - надання суду інформації, в рамках якого виконавчого провадження позивачем оскаржуються дії органу державної виконавчої служби; чи є позивач учасником зазначеного виконавчого провадження і ким саме; або зазначити на яке звернення (запит, заяву) позивача відповідачем не надано відповідь та відповідно до якого Закону України позивач звертався з таким зверненням (запитом, заявою); - надання суду доказів сплати судового збору в сумі 840,80 грн. у разі заявлення одної позовної вимоги немайнового характеру, або в іншому розмірі, відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у випадку заявлення більшої кількості позовних вимог. На усунення недоліків позивачем 25.03.2020 подано заяву, в якій він зазначає, що є інвалідом другої групи, про що свідчить пенсійне посвідчення та надає аргументацію щодо інших підстав залишення позовної заяви без руху. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що з наведених позивачем обґрунтувань як в позовній заяві, так і в заяві про усунення недоліків неможливо окреслити суть спору, характер спірних правовідносин та, зрештою, вирішити питання про те, чи належить вирішувати цей спір в порядку адміністративного судочинства; чи підсудний даний спір Вінницькому окружному адміністративному суду, з урахуванням вимог ч.5 ст.287 КАС України. Позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 03.03.2020 щодо чіткого викладення змісту позовних вимог з дотриманням положень ч. 1 ст. 5 КАС України та більш конкретного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Також позивачем не надано суду інформацію, в рамках якого виконавчого провадження позивачем оскаржуються дії органу державної виконавчої служби. Позивач вказує про порушення відповідачем одночасно вимог декількох Законів України, а саме: "Про інформацію", "Про звернення громадян", "Про виконавче провадження". При цьому позивач просить визнати дії відповідача неправомірними, не зазначаючи які саме дії. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції зазначив, що позбавлений можливості з`ясувати питання передбачене п.4 ч.1 ст.171 КАС України, а відповідно і вирішити питання відкриття провадження в справі, в тому числі з урахуванням особливостей позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ та повернув позовну заяву позивачеві. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Відповідно до ч.1, 2 ст.44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно з ч.1,2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно з ч.5 ст.160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Як вбачається з часткової позовної заяви (першого аркушу, який наданий суду апеляційної інстанції), ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2020, та заяви щодо усунення недоліків, позивачем було заявлено три позовні вимоги. Вимоги щодо визнання неправомірними дії відповідача та покладення обов`язку на відповідача упродовж п`яти днів надати вичерпну відповідь по суті звернення заявлені в межах ЗУ "Про інформацію" та ЗУ "Про звернення громадян". В свою чергу, вимога позивача (яку неможливо встановити з копії позовної заяви, оскільки викопіювання містить лише першу сторінку позовної заяви, однак яка вбачається з ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2020), а саме задоволенння прохання передати позивачу арештоване майно по акту в рахунок боргу спілки часткового погашення або покласти обов`язок реалізувати через прилюдні торги в стислий строк, судом апеляційної інстанції не може бути аргументована, оскільки як крім самої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 дана вимога не вбачається та її обґрунтування в матеріалах справи відсутні. Тобто, колегія суддів позбавлена можливості надати ґрунтовну аргументацію та встановити відповідність ухвали суду першої інстанції від 03.03.2020 та від 30.03.2020 вимогам КАС України, в межах даної позовної вимоги, та дослідити чи дана вимога відповідає вимогам ст.287 КАС України. Також, з неналежного викопіювання позовної заяви неможливо встановити перелік документів доданих позивачем до позовної заяви. Крім того, щодо доводів суду першої інстанції щодо неможливості встановлення виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з листа-відповіді відповідача від 07.02.2020 № 25143/15.26-25/15 та скарги позивача, номер виконавчого провадження 49999202 і позивач в межах нього є стягувачем. (Також, матеріали справи містять не повне викопіювання даного листа-відповіді, а лише першу і останню сторінку). Аналізуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції не піддає сумніву те, що певні підстави для усунення недоліків позовної заяви існували. Проте, приймаючи до уваги формальні вимоги до позовної заяви, передбачені КАС України, та спосіб, у який вони були застосовані у даній справі, те, що позивачем додатковою заявою частково усунено визначені судом недоліки (щодо судового збору), про що зазначено безпосередньо і судом в оскарженій ухвалі, колегія суддів вважає, що застосовані судом першої інстанції наслідки не були пропорційні, обмежили право доступу до суду і стали перешкодою для захисту прав позивача. Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задля встановлення певних недоліків позовної заяви не був позбавлений можливості встановити їх під час розгляду позовної заяви. Разом з тим, за приписами ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Крім того, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належного доступу до правосуддя позивачу, передчасно повернувши позовну заяву, оскільки протилежне не можливо встановити з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів справи (часткових викопіювань суду першої інстанції). За правилами частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене та враховуючи передчасність прийняття судом першої інстанції рішення в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.