Постанова 4855 № 620/3487/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3487/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Єгорової Н.М. Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України, в якому просив суд: - визнати неправомірними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років; - зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 10 вересня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законодавство не передбачає набуття права на пенсію за вислугою років за наявності виключно календарної вислуги. А тому відмова Пенсійного фонду у призначенні пенсії, на думку позивача, є протиправною. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування дійсних обставин справи просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам чинного законодавства та матеріалам справи. Апелянт наголошує на тому, що відповідно до норм чинного законодавства для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати вислугу 24 календарних роки. Проте, календарна вислуга років позивача складає 20 років 09 місяців 23 дні, що не дає йому права на пенсію за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ. З огляду на зазначене, відповідач наголошує на тому, що Головним управлінням було правомірно повернуто без виконання надіслані документи для призначення пенсії позивачу, так як призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII за вказаних обставин немає законних підстав. Разом з цим, апелянт звертає увагу суду, що аналогічна правова позиція неодноразово була визначена у постановах Верховного суду. Наведені обставини, на переконання апелянта, свідчать про невідповідність висновків суду обставинам справи, що у свою чергу, мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, а також з дослідженням всіх наданих сторонами доказів у відповідності до норм матеріального права, та з дотриманням норм процесуального права. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, а вимоги апеляційної скарги такими, що задоволенню не підлягають. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено було судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 безперервно проходив службу в Державній кримінально- виконавчій службі України з 1999 року по 2019 рік. Наказом від 09 вересня 2019 року № 54/ос-19 позивача було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади чергового помічника начальника державної установи "Прилуцька виховна колонія" відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінальну-виконавчу службу України" та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" у зв`язку зі скороченням штатів. Згідно з даними цього Наказу, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 09 місяців та 23 дні. У пільговому обчисленні вислуга років становить - 27 років 09 місяців 1 день. Вважаючи, що у відповідності до чинного законодавства позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, він звернувся до Державної установи "Прилуцька виховна колонія" із заявою про призначення пенсії за вислугу років, а саме направлення до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України матеріалів для оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років. На виконання вимог законодавства Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України підготувало подання про призначення пенсії з відповідними додатками та направило його до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для виконання. Проте, листом від 23.10.2019 за вих. № 148/03-25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки календарна вислуга років на день звільнення становила 20 років 09 місяців та 23 дні (а.с. 28-30). Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на пенсію за вислугою років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Разом з цим, судом було також зазначено, що законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення. При цьому, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років позивачу є протиправними. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, (далі - Закон № 2262-XII) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Пунктом "б" частини 1 статті 1-2 Закону № 2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Положеннями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів. Згідно п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Отже, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах - наявність певної вислуги календарних років, яка повинна обраховуватися з урахуванням спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України". Разом з тим, положеннями ст. 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно пп. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей до вислуги років для призначення пенсій" особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Отже, системний аналіз наведених правових норм з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а, дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №

393. Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що можливість включення такого періоду роботи до пільгового обчислення періоду служби прямо закріплена й у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України". З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення. Аналогічний висновок щодо застосування Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років прокурорам і слідчим викладений Верховним Судом України у постанові від 27.05.2008 у справі №21-2438во17. Застосування судової практики, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі є, на переконання колегії суддів, помилковим, оскільки у даних справах судом касаційної інстанції не був сформульований правовий висновок зі спірних питань з урахуванням системного аналізу положень ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", ст. ст. 12, 17 і 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. Отже, з огляду на зазначене та враховуючи, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає загальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі у Державній кримінально-виконавчій службі України, процедуру призначення такої пенсії, однак, не містить особливостей щодо пільгового обрахунку вислуги років для призначення пенсії таким особам, які містять у спеціальному законі - Законі України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", які, в даному випадку мають бути враховані та застосовані, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що пільгова вислуга ОСОБА_1 має враховуватися при призначенні пенсії згідно п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Разом з цим колегія суддів враховує, що згідно з приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Водночас, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років. З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи субєкта владних повноважень не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: Н.М. Єгорова В.Ю. Ключкович