Постанова 4820 № 688/2479/16-ц

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/2479/16-ц Провадження № 22-ц/4820/899/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області (далі - Суд), Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство) про відшкодування майнової та моральної шкоди. ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою Суду від 13 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні його заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді виправних робіт. Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 22 січня 2016 року скасував ухвалу суду першої інстанції та закрив провадження у справі. Під час розгляду заяви Суд допустив порушення процесуального закону, зокрема, безпідставно відхилив клопотання позивача про залучення до матеріалів справи доказів, які позитивно характеризували його за останні 5 років, і долучив до матеріалів справи неналежні докази кримінально-виконавчої інспекції. Крім того, Суд не взяв до уваги, що прокурор не обґрунтував належним чином свої заперечення проти умовно-дострокового звільнення позивача від відбування покарання. Внаслідок протиправних дій Суду позивачу була завдана майнова шкода на суму 2 979 грн 35 коп., зокрема, він поніс витрати: 560 грн - на переміщення автобусом за маршрутом Шепетівка-Хмельницький; 307 грн 63 коп. - на послуги адвоката; 1 102 грн 40 коп. - на відрядження; 412 грн - на залучення третіх осіб; 194 грн 15 коп. - на листування з судом, - а в рахунок відбуття покарання у виді виправних робіт із його заробітку було відраховано в дохід держави 403 грн 17 коп. коштів за період з 13 листопада 2015 року до 26 січня 2016 року. Також позивачу завдана моральна шкода в розмірі 2 893 грн 80 коп., оскільки неправомірні дії Суду спричинили у нього негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Через ухвалення Судом незаконного рішення позивачу штучно та необґрунтовано продовжено строк погашення судимості на два місяці, що призвело до упущеної вигоди в розмірі 1 378 грн. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів за рахунок коштів державного бюджету України на свою користь: 2 979 грн 35 коп. реальних збитків, 1 378 грн упущеної вигоди, 2 893 грн 80 коп. моральної шкоди. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 доповнив свої вимоги, збільшивши їх на 4 554 грн, посилаючись на те, що під час розгляду цивільної справи про відшкодування шкоди він поніс додаткові витрати на суму 1 654 грн, із яких: 128 грн - витрати на проїзд; 1 087 грн - витрати на послуги адвоката; 321 грн - витрати на допомогу правового помічника; 228 грн - компенсація втрати представником позивача заробітної плати у зв`язку з участю у судових засіданнях; 96 грн - компенсація втрати позивача за відрив від звичайних занять; 7 грн 50 коп. - витрати на листування з судом; 118 грн - компенсація витрат свідка позивача. Крім того, внаслідок порушення судом розумних строків розгляду справи позивач постійно потерпає від нервового збудження, перебуває у стані хвилювання за долю процесу, вживає заспокійливе, відчуває пригнічення від втрати віри у можливості захисту свої порушених прав, а тому розмір завданої йому моральної шкоди збільшився на 2 900 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держказначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 403 грн 17 коп. майнової шкоди та 3 445 грн моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Суд виходив з того, що внаслідок постановлення Судом незаконної ухвали від 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 безпідставно продовжував відбувати покарання у виді виправних робіт, внаслідок чого з його заробітної плати було утримано 403 грн 17 коп. Також позивачеві завдано моральної шкоди, розмір якої слід визначити з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого, вимог розумності та справедливості. Ці збитки мають бути відшкодовані ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України. Витрати позивача на відрядження, залучення третіх осіб, листування з судовими інстанціями та допомогу правового помічника не належать до судових витрат і не підлягають відшкодуванню. ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами понесення ним витрат на правову допомогу, витрат, пов`язаних з явкою до суду та залучення свідків, а також розмір судових витрат, отже, в цій частині вимоги позову є необґрунтованими. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування 1 410 грн 03 коп. майнової шкоди та стягнути з Держказначейства за рахунок коштів Державного бюджету України 1 813 грн 02 коп. майнової шкоди та 3 445 грн моральної шкоди посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 307 грн 63 коп. та витрати на відрядження у розмірі 1 102 грн 40 коп. є обґрунтованими, разом із тим, суд не дав належної оцінки зібраним доказам. В апеляційній скарзі Держказначейство просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга Держказначейства мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів факт завдання йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям Судом незаконного рішення та настанням шкоди. Чинним законодавством не передбачено покладення цивільно-правової відповідальності на органи Держказначейства за неправомірні дії посадових і службових осіб інших органів державної влади, а матеріали справи не містять доказів вини Держказначейства в спричиненні шкоди позивачеві. Суд не встановив усіх обставин справи, не врахував норм закону, що регулюють спірні відносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Судові рішення щодо заявлених вимог Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року скасовано, а провадження у справі закрито. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держказначейства скасовано, а справу в цій частині направлено до Хмельницького апеляційного суду для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року залишено без змін. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Держказначейства - задовольнити. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги і заперечення сторін, зазначив у судовому рішенні певні обставини, які не підтверджені достатніми та достовірними доказами, неправильно витлумачив норми ст. 1166 ЦК України та не дотримався положень ст.ст. 81, 89 ЦПК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю цих обставин, які суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду про часткове задоволення позову до Держказначейства підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині вимог. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 411 КК України до 4 років позбавлення волі. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 17 лютого 2015 року зменшив строк покарання ОСОБА_1 до 3 років позбавлення волі. 10 квітня 2015 року Менський районний суд Чернігівської області постановив ухвалу, якою на підставі Закону України він 8 квітня 2014 року №1185-VII «Про амністію у 2014 році» невідбуту частину покарання ОСОБА_1 скоротив наполовину. Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 10 серпня 2015 року невідбуту частину покарання ОСОБА_1 тривалістю 9 місяців 7 днів позбавлення волі замінено на виправні роботи з відрахуванням у дохід держави 10% заробітку. Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 2 жовтня 2015 року зарахував ОСОБА_1 у строк відбування більш м`якого покарання, визначеного ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 10 серпня 2015 року, 24 дні виправних робіт за період відбування покарання у виді позбавлення волі з 10 до 18 серпня 2015 року. ОСОБА_1 відбував покарання у виді виправних робіт у Приватному підприємстві «Сіліцея» (далі - ПП «Сіліцея»). 6 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Суд керувався тим, що на час розгляду заяви засуджений ОСОБА_1 не відбув необхідної частини строку покарання, внаслідок чого підстави для його умовно-дострокового звільнення відсутні. 22 січня 2016 року Апеляційний суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою скасував ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року через неправильне тлумачення закону України про кримінальну відповідальність, яке суперечить його точному змісту; провадження у справі за заявою ОСОБА_1 закрив, оскільки згідно з ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2016 року ОСОБА_1 визнаний таким, що відбув покарання. Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Із положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В силу ч.ч. 1, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз норм статей 1166, 1167 ЦК України дає підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди. ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги про відшкодування шкоди тим, що постановлення Судом ухвали про відмову у його умовно-достроковому звільненні від покарання, яка в подальшому була скасована судом апеляційної інстанції, призвело до майнових втрат, неотриманих доходів і душевних страждань позивача. На підтвердження цих вимог ОСОБА_1 подав суду: ухвалу Суду від 13 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 9), ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2015 року (т. 1 а.с. 10-12); довідку-характеристику на засудженого ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 12 /на звороті/); довідку ПП «Сіліцея» від 10 червня 2016 року №34 про відбування ОСОБА_1 покарання у виді виправних робіт і відрахування коштів із його заробітної плати (т. 1 а.с. 20); довідку адвоката Гіппіуса О.Б. про те, що він надавав ОСОБА_1 правову допомогу у кримінальній справі, за яку останній сплатив йому 307 грн 63 коп. (т. 1 а.с. 68); медичну документацію на ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 13-16); довідку ПП «Сіліцея» про розмір заробітної плати ОСОБА_2 (представника позивача ОСОБА_1 ) за жовтень 2016 року (т. 1 а.с. 74). Крім того, адвокат Гіппіус О.Б. був допитаний в суді як свідок. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що відносно ОСОБА_1 були вчинені неправомірні дії, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із завданням останньому шкоди. Сам по собі факт постановлення Судом ухвали про відмову в умовно-достроковому звільненні ОСОБА_1 від покарання, яка в подальшому була скасована судом апеляційної інстанції, не свідчить про незаконність дій відповідача та заподіяння ОСОБА_1 шкоди. Також ОСОБА_1 не доведено розмір завданих йому збитків. Довідка ПП «Сіліцея» від 10 червня 2016 року №34 про відрахування коштів із заробітної плати ОСОБА_1 та перерахування їх у дохід держави (т. 1 а.с. 20) є сумнівною, оскільки ці операції не підтверджуються відповідними фінансовими та платіжними документами. До того ж, ця довідка складена ОСОБА_2 , яка на підставі довіреності від 21 жовтня 2014 року (т. 1 а.с. 62) представляла інтереси ОСОБА_1 в суді та є зацікавленою особою у справі. Довідка адвоката Гіппіуса О.Б. про отримання коштів від ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 68), як і показання свідка ОСОБА_3 в суді, достовірно та об`єктивно не підтверджують факт понесення позивачем витрат на адвоката. За відсутності договору про правову допомогу, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і відповідного розрахункового документа (квитанції, доручення на перерахування коштів, корінця до прибуткового касового ордеру тощо) суд позбавлений можливості встановити факт понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу. Інші письмові докази не містять достатньої інформації щодо предмета доказування. Отже, ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави перед ним за завдані збитки, тому його позов не підлягає задоволенню. Доводи ОСОБА_1 про обґрунтованість позову в частині вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи. Щодо витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи про відшкодування шкоди, рішення у якій переглядається судом апеляційної інстанції, то такі витрати не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України. Ці витрати віднесені до судових витрат, їх розподіл здійснюється судом у встановленому процесуальним законом порядку за результатами розгляду позову. На час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі порядок розподілу судових витрат між сторонами був урегульований ст. 88 ЦПК України (в редакції Закону 2004 року). Аналогічні положення містяться у ст. 141 ЦПК України (чинній редакції). За змістом указаних норм процесуального закону у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Оскільки в позові ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено, то заявлені ним судові витрати в розмірі 1 654 грн слід покласти на нього. До того ж, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт понесення ним цих витрат. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Не врахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, не давши належної оцінки дослідженим доказам, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов ОСОБА_1 в частині вимог до Держказначейства є обґрунтованим, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. В позові ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди слід відмовити. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року про часткове задоволення позову до Державної казначейської служби України скасувати та в цій частині вимог ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Янішевська О.С. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 33