Постанова 4816 № 591/121/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м.Суми Справа №591/121/15-ц Номер провадження 22-ц/816/820/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Сумська міська державна нотаріальна контора, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 жовтня 2019 року в складі судді Клименко А.Я., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 28 жовтня 2019 року, в с т а н о в и в: У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Сумська міська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач, яка є донькою її померлої сестри, після смерті матері звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вона, як рідна сестра померлої, постійно доглядала за спадкодавцем, яка хворіла та у зв`язку з цим постійно потребувала стороннього догляду, а ОСОБА_2 протягом багатьох років не спілкувалася з матір`ю, свідомо ухилялися від надання спадкодавцю допомоги та догляду, яких остання потребувала. У зв`язку з цим, просила суд усунути від права на спадкування ОСОБА_2 , яка є донькою її рідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Суми. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1400 грн судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не ухилялася від догляду за матір`ю, її мати не потребувала допомоги та догляду, оскільки не перебувала в безпорадному стані і могла самостійно себе обслуговувати до того, як потрапила перед смертю в лікарню. Коли ОСОБА_3 знаходилась в неврологічному відділенні, догляд за нею повністю забезпечував медичний персонал, що підтверджується доказами. Зазначає, що позивач не довела, що ОСОБА_3 мала онкологічну хворобу, у зв`язку з чим потребувала її піклування. Вважає, що показання свідків позивача є неконкретними, а повідомлена ними інформація відома їм зі слів позивача. На її думку, суд розглянув справу однобічно, не взявши до уваги її пояснення та показання її свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника - адвоката Юшкевич Є.Ю., які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина. До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися дочка та рідна сестра померлої - сторони у справі (том 1, а.с. 123, 125). Відповідно до довідки з місця проживання, померла ОСОБА_3 була зареєстрована і постійно проживала одна по АДРЕСА_1 Суми та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (том 1, а.с. 6, 9, 126). Згідно з свідоцтвом про народження, позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою померлої ОСОБА_3 (том 1, а.с. 7,8). За інформацією КУ «Сумська міська клінічна лікарня», померла ОСОБА_3 протягом 2013 -2014 років неодноразово зверталася за медичною допомогою з приводу ряда хронічних захворювань. Як вбачається з технічного паспорту на квартиру та витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, померлій ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 11-14). Згідно з висновком за наслідками перевірки ДІМ ВДІМ Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 17.11.2014 року за заявою ОСОБА_1 за фактом законності зайняття кв. АДРЕСА_2 . Суми відповідачем ОСОБА_2 , були опитані мешканці цього будинку, які пояснили, що на протязі тривалого часу ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_3 , а дочка останньої жодного разу не відвідала свою матір, але одразу після її смерті замінила замки на вхідних дверях вказаної квартири і повідомила сусідам, що вона є власником квартири (том 1, а.с. 111). Задовольняючи позовні вимоги про усунення від права на спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 перебувала через свій похилий вік та тяжку хворобу у безпорадному стані, потребувала у зв`язку з цим допомоги та постійного стороннього догляду, проте відповідач не надавала їй допомоги, якої вона потребувала. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Відповідач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , а відповідач - спадкоємцем другої черги, як рідна сестра спадкодавця. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи померла ОСОБА_3 була зареєстрована і постійно проживала одна по АДРЕСА_1 том 1 , а.с. 126, том 2, а.с. 58). З виписки № 448 з медичної карти вбачається, що ОСОБА_3 пройшла медичне обстеження і 04 лютого 2014 року була виписана в задовільному стані на амбулаторне лікування (том 1, а.с. 10). З листа КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» від 19 лютого 2016 року № 0126/1б/389 вбачається, що медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_3 в поліклініці відсутня (том 2, а.с. 110). Відповідно до листа КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4» від 18.03.2016р. № 566/01-13/1а, ОСОБА_3 з 19 серпня 2014 року по 25 серпня 2014 року знаходилась на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні лікарні. Догляд за хворою забезпечувався медичним персоналом, її відвідування було забороненим (том 2, а.с. 119). Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Проте, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, який не підтверджуються належними, достовірними та достатніми доказами (ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, під час розгляду справи суд обмежився лише поясненнями позивача та показаннями свідків щодо обставин спору, наданими в судовому засіданні та викладеними у висновку про проведення перевірки ДІМ ВДІМ Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 17.11.2014 року, які у своїй сукупності та взаємозв`язку не підтверджують перебування ОСОБА_3 в безпорадному стані, факту умисного ухилення відповідача від обов`язку надання спадкодавцеві допомоги, потреби спадкодавця в допомозі саме дочки. Те, що за інформацією КУ «Сумська міська клінічна лікарня» ОСОБА_3 протягом 2013 -2014 років неодноразово зверталася за медичною допомогою з приводу ряду хронічних захворювань не свідчить, що вона перебувала в безпорадному стані і потребувала постійної допомоги дочки. Відповідно до листа КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 4» від 18.03.2016 р. № 566/01-13/1а, ОСОБА_3 з 19 серпня 2014 року по 25 серпня 2014 року знаходилась на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні лікарні, де отримувала відповідну допомогу, догляд за нею забезпечувався медичним персоналом (том 2, а.с. 119). Показання свідків про те, що дочка не мешкала з матір`ю і ніколи не допомагала їй, не свідчать, що відповідач мала можливість і ухилялася від надання допомоги матері. При розгляді справи суд не врахував, що відповідач доглядала за хворим батьком, який мав інвалідність та тяжке захворювання і перебував у безпорадному стані (том 3, а.с. 211) та який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на три місяці раніше її матері. Суд дійшов помилкового висновку про те, що оскільки в укладеному від імені ОСОБА_3 договорі із страховиком АТ «Надія» від 12.01.2013 року вигодонабувачем зазначена позивач (том 1, а.с. 109), то це свідчить про те, що саме позивач здійснювала догляд за ОСОБА_3 перед смертю. Проте, такої інформації в зазначеному договорі не зазначено, а ОСОБА_1 згідно з умовами договору добровільного страхування життя отримала страхову суму. Безпорадний стан особи і потреба постійного стороннього догляду, допомоги та піклування має підтверджуватись лише медичним висновком, проте, такого доказу позивач суду в обґрунтування своїх позовних вимог суду не надала. Крім того, судом були встановлені обставини, що не входять в предмет доказування та не мають значення для справи, зокрема те, що позивач понесла частину витрат у зв`язку з похованням сестри ОСОБА_3 та організовувала її поховання. Таким чином, не встановивши сукупності обставин для усунення спадкоємця від права на спадкування, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України, недоведеності обставин, на які позивач посилалась як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про його задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 компенсація судових витрат у розмірі 730,80 грн за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368 , п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 жовтня 2019 року. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Сумська міська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію судових витрат у розмірі 730,80 грн за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О.Ю.Кононенко Судді: О.І. Собина С.С. Ткачук