Постанова 4803 № 185/2480/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2235/20 Справа № 185/2480/19 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Каратаєвої Л.О. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: 20 березня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 40602,38 грн. за кредитним договором №б/н від 22.10.2013 року (а.с.2-5). Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с. 63-64). Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою. Просить, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат (а.с.68-77). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із наміром укласти кредитний договір та ним було підписано анкету-заяву клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 37). Відповідачем порушуються взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 18 листопада 2018 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 40602 гривень 38 коп. (а.с. 38-40). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що із наданої копії анкети-заяви б/н від 22 жовтня 2013 року, підписаної ОСОБА_1 , вбачається, що анкета-заява не містить будь-яких даних, які підтверджували розмір встановленого банком кредитного ліміту відповідачеві, отримання ним кредитної картки, її тип, строк її дії, а також відсоткову ставку та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції і відхиляє доводи апелянта щодо того, що при підписанні анкети-заяви сторони досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору, з наступних підстав. Як вбачається з позову, між сторонами укладено договір № б/н від 22.10.2013 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. Однак, з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписаної ОСОБА_1 , неможливо встановити, яку саме останній отримав картку та який кредитний ліміт йому встановлено (а.с.37). Безпідставними є доводи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що вказаний договір оформлений відповідною анкетою-заявою відповідача 22.10.2013 року, яка містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення його з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" і "Тарифами Банку". Колегія суддів не може прийняти до уваги витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку як належний, допустимий та достатній доказ, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Тобто, відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не долучено до позовної заяви Умови та правила про надання банківських послуг, які б містили підпис позичальника, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ "ПриватБанк" не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до позову. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 203/5497/13-ц (провадження №61-1391св18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Крім того, анкета-заява, яка підписана відповідачем про ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить зазначений позивачем у позові кредитний ліміт у розмірі 5000 грн., а також номер, строк дії платіжної картки, яка була видана банком відповідачу відповідно до її заяви, не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, погодження всіх істотних умов договору, видачі кредиту та обґрунтованості розрахунку заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, підписана відповідачем, не містить встановлення розміру процентів, пені, тощо. За таких обставин, вимоги позовної заяви про стягнення пені та штрафів є безпідставними, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Жодних обґрунтувань, з яких саме причин вказані докази не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не містить. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. 259, 367, 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: