Постанова 4814 № 528/790/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 528/790/19 Номер провадження 22-ц/814/510/20Головуючий у 1-й інстанції Шевченко В. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. за участю секретаря Ткаченко Т.І. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Гребінківської міської ради Полтавської області, Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2019 року, ухвалене суддею Шевченко В.М., повний текст рішення складено 16 грудня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області, Гребінківської міської ради Полтавської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовом до Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області (далі відділ освіти) та Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу № 26-к від 30.07.2019 р. начальника відділу освіти, поновлення на роботі на посаді методиста методичного кабінету Відділу освіти виконавчого кабінету Гребінківської міської ради, стягнення з Гребінківської міської ради та відділу освіти втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат. В обґрунтування позову зазначила, що з 02.02.2018 року вона працює на посаді методиста методичного кабінету Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради. Згідно графіку відпусток їй було передбачено відпустки за відпрацьований період з 18.06.2019 р. по 23.07.2019 р. та з 31.07.2019 р. по 06.08.2019 р. У період перебування у відпустці ОСОБА_1 придбала путівку для відпочинку в Туреччині, строк відпочинку починався з 19.07.2019 р. і закінчувався 26.07.2019 р., тобто період відпочинку перевищував термін відпустки. На підставі усної домовленості з завідуючою методичним кабінетом ОСОБА_2 та методистом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відпрацювала за ОСОБА_3 17 та 18 липня 2019 року, яка в свою чергу погодилася вийти на роботу за ОСОБА_1 24 та 25 липня 2019 року. Так як виконуюча обов`язки начальника відділу перебувала на лікуванні, а завідуюча методичним кабінетом знаходилася у відпустці, фактично виконуючого обов`язки керівника відділу освіти не було призначено, наказ про відкликання її з відпустки не видавався. Перебуваючи в Туреччині, вона захворіла, а повернувшись додому, продовжила лікування. На роботу вийшла 30.07.2019 р., надавши до бухгалтерії відділу освіти лист тимчасової непрацездатності. Саме в цей день, 30.07.2019 р. вона дізналася, що відносно неї складено акти без дати про відсутність на роботі та доповідна записка ОСОБА_2 . Новопризначений начальник відділу освіти Радченко Л.М. не прийняла до уваги усні та письмові пояснення ОСОБА_1 про причини її відсутності на роботі та 30.07.2019 р. було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ. Позивач вважає, що підстави для її звільнення є надуманими, упередженими та безпідставними, а відповідний наказ не відповідає вимогам діючого законодавства, так як складений з істотними його порушеннями. Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2019 року позов позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним наказ начальника Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. № 26-к від 30.07.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 ». Скасовано наказ начальника відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. № 26-к від 30.07.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області з 30.07.2019 р. Стягнуто з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 30.07.2019 р. по 04.12.2019 р. у сумі 62 303, 31 грн. (шістдесят дві тисячі триста три грн 31 коп). Стягнуто з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп). Стягнуто з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн (десять тисяч грн.). Стягнуто з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.). Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2019 року внесено виправлення в рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 04.12.2019 року у даній цивільній справі наступного змісту: - в абзаці п`ятому резолютивної частини повного тексту і вступної та резолютивної частин рішення замінено: «втрачений заробіток за час вимушеного прогулу» на «середній заробіток за час вимушеного прогулу». З рішенням суду першої інстанції від 04.12.2019 року не погодилися відповідачі Гребінківська міська рада Полтавської області та Відділ освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області, оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі Гребінківська міська рада Полтавської області, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне визначення правовідносин, прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує про те, що суд у своєму рішенні встановив відсутність позивачки на робочому місця 24-25 липня 2019 року без поважних причин, визнав неправомірність її дій, які виразилися у самовільній заміні робочих днів та днів чергової відпустки, та оцінив такий вчинок з боку позивача як порушення нею трудової дисципліни у вигляді прогулу. Вважає, що начальник відділу освіти ОСОБА_4 при прийнятті рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 діяла в межах наданих їй повноважень згідно чинного трудового законодавства. Порушень правил та порядку застосування дисциплінарного стягнення відповідно до ст.ст. 147-149 КЗпП України судом встановлено не було. Часткова невідповідність вимогам ДСТУ 4163-2003 організаційно-розпорядчих документів відділу освіти не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, оскільки факт порушення трудової дисципліни підтверджено наданими доказами, що відповідає правовій позиції ВСУ при розгляді справи № 6-2801цс15 від 19.10.2016 р. Скасувавши наказ № 26-к від 30.07.2019 р. суд першої інстанції залишив без належного реагування доведений в суді факт порушення позивачкою трудової дисципліни у вигляді прогулу. Вважає безпідставним стягнення з Гребінківської міської ради на користь позивачки судового збору у сумі 768,40 грн., оскільки остання не несла таких витрат, так як звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». У поданій апеляційній скарзі Відділ освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи прохає скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив обставини щодо вчинення позивачкою прогулу 24-25 липня 2019 року, проте припустився помилки у визначенні шкідливих наслідків, заподіяних відділу освіти та невірно надав оцінку тяжкості скоєного ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Також не погоджується з висновками місцевого суду в частині оцінки актів щодо прогулу 24-25 липня 2019 року, вказуючи про те, що ці обставини були загальновідомими та підтверджують у сукупності з іншими обставинами факт прогулу позивачки. Вважає дії керівника відділу освіти Радченко Л.М. щодо видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 правомірними. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2020 року дану цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення. При цьому, апеляційний суд послався на те, що при ухваленні рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2019 року про часткове задоволення позовних вимог, що пред`явлені до двох відповідачів - Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області та Гребінківської міської ради Полтавської області, визнавши незаконним та скасувавши наказ начальника відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. № 26-к від 30.07.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновивши її на посаді методиста методичного кабінету Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області з 30.07.2019 р., стягнувши з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 30.07.2019 по 04.12.2019 у сумі 62 303, 31 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн., судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. та зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., - суд першої інстанції не зазначив, кому, відносно кого та в чому відмовлено в задоволенні позовних вимог. На виконання вимог вищевказаної ухвали Гребінківським районним судом Полтавської області від 30 січня 2010 року ухвалено додаткове рішення, яким задоволено повністю такі позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області: - визнано незаконним наказ начальника відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. № 26-к від 30.07.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 »; - скасовано наказ начальника відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. № 26-к від 30.07.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області з 30.07.2019. Задоволено повністю такі позовні вимоги ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради Полтавської області: - стягнуто з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.07.2019 по 04.12.2019 у сумі 62 303, 31 грн. (шістдесят дві тисячі триста три грн 31 коп); - стягнуто з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн (десять тисяч грн.); - стягнуто з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.). Задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради Полтавської області про стягнення моральної шкоди. Стягнуто з Гребінківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп). Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні з Гребінківської міської ради Полтавської області на її користь моральної шкоди в розмірі 15 000, 00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.). Відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Гребінківської міської ради Полтавської області про визнання незаконним наказу начальника відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. № 26-к від 30.07.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 »; скасування наказу начальника Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. № 26-к від 30.07.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення ОСОБА_1 на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області. Відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат на правову допомогу та судових витрат зі сплати судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 13.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами Гребінківської міської ради Полтавської області, Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2019 року. Ухвалою апеляційного суду від 01.04.2020 року справу призначено до апеляційного розгляду. Відзив на апеляційні скарги від учасників справи не надходили. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що з 02.02.2018 р. ОСОБА_1 працювала у відділі освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти виконавчого комітету міської ради, про що зроблено відповідний запис № 10 до її трудової книжки серія НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 7). В посадовій інструкції, затвердженої начальником відділу освіти 02.02.2018 року, закріплені основні напрямки роботи та посадові обов`язки методиста відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Кохно Л.М. (т. 1 а.с. 59-62). Протоколом відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 1 від 15.08.2019 затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради на 2019-2022 роки (а.с. 77-81). Відповідно до графіку відпусток працівників методичного кабінету відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради від 23.05.2019 № 01-07/230, ОСОБА_1 передбачено відпустку в період 18.06.2019 р. 23.07.2019 р. та 31.07.2019 р. 06.08.2019 р., сумарна кількість якої становить 42 дні (т. 1 а.с. 5). Наказом № 21-В від 08.07.2019 р. ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 7 календарних днів з 31.07.2019 р. по 06.08.2019 р. включно (т. 1 а.с. 8). Розпорядженням міського голови Гребінківської міської ради Полтавської області від 17.07.2019 р. № 106-К було призначено ОСОБА_4 на посаду начальника відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради з 18.07.2019 р. (т. 1 а.с. 69). Відповідно до акту № 1, який підписано начальником відділу освіти Радченко Л.М., завідуючою методкабінетом ОСОБА_2 , спеціалістом відділу освіти Кудрик О.П., діловодом методкабінету Жилою О.М., ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці у методичному кабінеті 24.07.2019 р. з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. (т. 1 а.с. 10). Згідно із актом № 2, який підписано начальником відділу освіти Радченко Л.М., завідуючою методкабінетом ОСОБА_6 .В., спеціалістом відділу освіти Кудрик О.П., діловодом методкабінету Жилою О.М., ОСОБА_1 . була відсутня на робочому місці у методичному кабінеті 25.07.2019 р. з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.(т. 1 а.с. 11). Як зазначено у доповідній записці завідуючої методкабінетом ОСОБА_2 від 25.07.2019 р., методист ОСОБА_1 не з`явилася на робоче місце, в методичний кабінет, 24.07.2019 р. та 25.07.2019 р. з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., причини неприбуття не підтверджено ні документом, ні по телефону, ні електронною поштою (т. 1 а.с. 12). У пояснюючій записці від 30.07.2019 р. ОСОБА_1 вказала, що була відсутня на робочому місці 24 та 25 липня 2019 року, бо ці дні вона відпрацювала раніше 17 та 18 липня 2019 року (т.1 а.с. 13). Наказом № 26-к від 30.07.2019 р. ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за відсутність на роботі без поважних причин протягом двох робочих днів 24.07.2019 р. та 25.07.2019 р. (т.1 а.с. 7,9). Згідно листка непрацездатності серія НОМЕР_2 від 31.07.2019 р., ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 31.07.2019 р. по 05.08.2019 р. та з 06.08.2019 повинна була стати до роботи (т. 1 а.с. 22). Інспектором праці Управління держпраці у Полтавській області здійснено інспекційне відвідування відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради, про результати якого було складено Акт інспекційного відвідування № ПЛ4464/151/АВ від 30.08.2019 р. (т. 1 а.с. 82-102). При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено вчинення позивачкою ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді прогулу, що в силу п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути підставою для звільнення за умови дотримання порядку звільнення. Між тим, начальником відділу освіти Радченко Л.М. порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, унормованого ст.ст. 147-149 КЗпП України. Стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. У зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення позивачки відбулося за відсутності законних на те підстав. За цих обставин суд визнав незаконним наказ начальника відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. №26-К від 30.07.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 », скасував вказаний наказ та поновив ОСОБА_1 на посаді методиста. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Як роз`яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Згідно зі ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Таким чином, в силу ст. ст. 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. За кожний проступок до працівника може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення. Поряд з дисциплінарним стягненням до порушника трудової дисципліни можуть бути застосовані інші заходи правового впливу, наприклад, повне або часткове позбавлення премії чи винагороди за результатами роботи за рік. Якщо невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків продовжувалось, не дивлячись на накладення дисциплінарного стягнення, допускається застосування до нього нового дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Трудові спори з питань накладення дисциплінарних стягнень вирішуються в установленому законодавством порядку. У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. Суд першої інстанції на підставі показів свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 вірно встановив той факт, що позивачка ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 24 та 25 липня 2019 року без поважних причин, самовільно використавши шляхом заміни без погодження з роботодавцем днів чергової відпустки та робочих днів. Досягнення відповідної усної домовленості стосовно зазначених обставин жодним чином не підтверджує поважності причин відсутності позивачки на робочому місці впродовж двох робочих днів та не може бути поважною причиною відсутності на роботі через причину хвороби в ці дні на курорті в Туреччині, оскільки ОСОБА_1 достеменно наперед знала, що вона не зможе вийти на роботу 24 та 25 липня 2019 року, а також повноцінно усвідомлювала про неможливість більшу половину дня 26 липня перебувати на робочому місці та виконувати посадові обов`язки, оскільки о 9 ранку літак мав вилетіти з Туреччини. За вказаних обставин суд першої прийшов до правильного висновку про те, що дії ОСОБА_1 , які виразились у самовільній заміні робочих днів та днів чергової відпустки, є неправомірними та свідчать про порушення нею трудової дисципліни у вигляді прогулу. При цьому, виконання позивачкою протягом 17 та 18 липня 2020 р. відповідних посадових обов`язків жодним чином не спростовує винність її дій в порушенні трудової дисципліни, зокрема самовільній заміні робочих днів та днів чергової відпустки. Поряд з цим, місцевим судом було вірно встановлено, що при звільненні позивачки керівником відділу освіти ОСОБА_4 не враховано обставини, визначені ст.ст. 147, 149 КЗпП України. Наказ від 30.07.2019 № 26-К «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить мотивів щодо застосування звільнення, яке відбулось без встановлення ступеню тяжкості вчиненого проступку. Не надано оцінку обставинам, за яких позивачкою вчинено прогул, зокрема, викладеним у письмових поясненнях від 30.07.2019 року стосовно того, що 24, 25 липня вона відпрацювала 17,18 липня, а також попередньому досвіду та стажу роботи позивачки, який складає 33 роки. Керівник відділу освіти Радченко Л.М. не змогла надати суду чітких відповідей щодо наявності завдань, які мала б виконати саме ОСОБА_1 у її робочі дні 24, 25 липня 2019 року. Чи була заподіяна відділу освіти шкода чи інші негативні наслідки у зв`язку з відсутністю позивачки в ці дні на робочому місці. Чому не було досліджено належним чином питання заміни робочих днів та днів відпустки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Та, у зв`язку з чим, будучи обізнаною про перебування ОСОБА_3 на робочому місці у дні чергової відпустки, ОСОБА_4 не відібрала від неї жодних письмових пояснень. Також не було надано пояснень, чому до ОСОБА_3 не застосовано дисциплінарне стягнення за вчинені нею свавільні дії щодо заміни днів чергової відпустки та робочих днів без узгодження із керівником або уповноваженим ним органом. Тоді як за вчинення аналогічних дій до ОСОБА_1 застосовано звільнення. Як пояснила в суді першої інстанції ОСОБА_4 , вона взагалі не розглядала такий вид дисциплінарного стягнення як догана при звільненні позивачки, а рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято нею для власного авторитету, з метою певного прикладу іншим працівникам. Зазначене свідчить про те, що на процес ухвалення нею як роботодавцем та керівником установи рішення впливав особистий інтерес, а саме власний авторитет, що є проявом упередженості керівника щодо звільненого працівника, а також підтверджує недотримання роботодавцем порядку звільнення. Між тим, дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 при розгляді справи № 910/23375/1. Відповідно до ст.ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством. Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Зазначене узгоджується із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, яка встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із положеннями ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У відповідності до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Вірно встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачкою було вчинено дисциплінарний проступок у вигляді прогулу, що в силу п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути підставою для звільнення за умови дотримання порядку звільнення. Між тим, при накладенні дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 керівником відділу освіти Радченко Л.М. порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, встановлений ст.ст. 147-149 КЗпП України. Надані суду організаційно-розпорядчі документи, пов`язані із звільненням позивачки, зокрема, наказ про звільнення, акти, доповідні записки не відповідають обов`язковим вимогам, які містяться в Правилах організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181, а також Національному стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55, оскільки не містять такого обов`язкового реквізиту, як реєстраційний індекс. При цьому, в актах взагалі відсутні дати їх складення. За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до відділу освіти та обґрунтовано визнав незаконним наказ начальника відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області Радченко Л.М. №26-К від 30.07.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 », скасував вказаний наказ та поновив її на посаді методиста. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №

100. Колегія суддів погоджується з наведеним в рішенні місцевого суду розрахунком розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивачки, який відповідає ст. 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», а також правовим висновкам, наведеним Верховним Судом у постанові від 14.09.2016 р при розгляді цивільної справи № 6-419цс16. Належних і допустимих доказів на спростування вказаного розрахунку апелянтами не надано. З урахуванням меж позовних вимог, заявлених представником позивачки адвокатом Юхимовичем В.Ф., суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Гребінківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного за період з 30.07.2019 р. по 04.12.2019 р. у сумі 62 303, 31 грн., так як відділ освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради є відокремленим структурним підрозділом Гребінківської міської ради Полтавської області, який фінансується за рахунок коштів міського бюджету. Перевіряючи рішення місцевого суду в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Обґрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, представник позивачки послався на те, що внаслідок незаконного звільнення у ОСОБА_1 стався гіпертонічний криз, у зв`язку з чим вона проходила лікування у медичній установі. На підтвердження вказаних обставин стороною позивача надано суду листок непрацездатності від 31.07.2019 р., з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у період з 31.07.2019 р. по 05.08.2019 р. Зазначені обставини стороною відповідачів не спростовані належними і допустимими доказами. Отже,судом першої інстанції вірно встановлено наявність негативних змін в житті позивачки, спричинених незаконним звільненням, що призвели до втрати нормальних життєвих умов, до постійних душевних страждань через несправедливість звільнення після самовідданої багаторічної праці вчителя, що наразі вимагає від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням цього, місцевий суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача Гребінківської міської ради на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 5000 грн., що відповідає вимогам розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача ( ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, (ч.3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України). У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, повіданих з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як убачається з матеріалів справи, 18.08.2019 р. між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Юхимовичем В.Ф. укладено договір про надання професійної правничої допомоги, в якому визначено об`єм повноважень адвоката. Крім того, надано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач ОСОБА_1 понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, в якому визначено види судових витрат, кількість витрачених годин та вартість робіт та витрат на загальну суму 14407,50 грн. Надано квитанцію про сплату адвокату Юхимовичу ОСОБА_10 . гонорару у розмірі 10000 грн. за представництво інтересів у вказаній цивільній справі (том 1 а.с. 31-33). Клопотань щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу стороною відповідачів не заявлялося. Проаналізувавши надані стороною позивача докази, суд першої інстанції, на підставі наведених положень чинного ЦПК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з Гребінківської міської ради на користь позивачки витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Крім того, місцевим судом вірно стягнуто з Гребінківської міської ради на користь позивачки 768,40 грн. судового збору, сплаченого за подання позову до суду відповідно до ухвали від 04.10.2019 р. (том 1 а.с. 126-127, 130), що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України. Доводи апеляційних скарг Гребінківської міської ради та відділу освіти Гребінківської міської ради, які зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди з ухваленим рішенням, не спростовують правильних висновків місцевого суду, тому залишаються колегією суддів без задоволення. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам. Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скаргиГребінківської міської ради Полтавської області, Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області залишити без задоволення. Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун